Рішення № 95239801, 02.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Справа № 915/1603/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін,

справу № 915/1603/20

за позовом приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”,

Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про стягнення грошових коштів у сумі 10305 грн. 96 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі ? ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”) пред?явлено позов про стягнення з Миколаївської міської ради грошових коштів у сумі 10305 грн. 96 коп. – заборгованості за теплову енергію, з посиланням на неналежне виконання Миколаївською міською радою, як власником нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська, 11, своїх обов?язків, передбачених ст. 322 ЦК України та ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, щодо оплати теплової енергії, спожитої у період 27.10.2017-09.04.2020, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення указаної заборгованості в судовому порядку.

ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Миколаївська міськрада у відзиві від 29.01.2021 № 579/02.02.01-22/07.06/14/21 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська, 11, площею 25,8 кв.м., за період опалювальних сезонів 27.10.2017-09.04.2020; позивачем не доведено факт отримання Миколаївською міськрадою послуги постачання теплової енергії на указаний вище об?єкт.

Крім того, відповідач зазначив, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” нараховано заборгованість з порушенням положень ч. 1 ст. 257 ЦК України, а саме, за період 27.10.2017-09.04.2020, який є більшим, ніж три роки до звернення до суду з позовом у даній справі.

ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” у відповіді від 03.02.2021 № 09-01/182 на відзив зазначило, що вважає твердження відповідача про неотримання послуги постачання теплової енергії таким, що не відповідає дійсності, оскільки указане вище нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська, 11, площею 25,8 кв.м., знаходиться в системі житлового будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною з системою опалення будинку. В свою чергу, будинок у спірні періоди було підключено до централізованої системи опалення у відповідності до рішень Миколаївської міської ради від 24.10.2017 № 867, від 05.11.2018 № 1053 та від 30.10.2019 № 1161 “Про початок опалювального періоду у житловому фонді та інших об?єктах м. Миколаєва” та нарядів на підключення до централізованої системи опалення від 27.10.2017, 09.11.2018 та 03.11.2019.

Позивач також зазначив, що законодавством не передбачено ні права теплотранспортуючої організації відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, ні безоплатного споживання теплової енергії. Крім того, статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” передбачено основний обов?язок споживача теплової енергії щодо своєчасного укладення договору на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, належать територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська, 11, площею 25,8 кв.м.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, указане приміщення здавалося у платне строкове користування за договором оренди ОСОБА_1 ; згідно листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 20.08.2020 № 1484/10/01/08/20 спірне приміщення з 01.10.2016 і станом на дату складання листа (у період 01.10.2016-20.08.2020) є вільним.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.10.2017 № 567 “Про початок опалювального періоду 2017-2018 рр. у житловому фонді та інших об?єктах м. Миколаєва” вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об?єктах житлового фонду, інших об?єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 24.10.2017. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 03.04.2018 № 265 “Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 рр.” вирішено закінчити опалювальний сезон з 03.04.2018 на всіх об?єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 05.11.2018 № 1053 “Про початок опалювального періоду 2018-2019 рр. у житловому фонді та інших об?єктах м. Миколаєва” вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об?єктах житлового фонду, інших об?єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 05.11.2018. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 05.04.2019 № 271 “Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 рр.” вирішено закінчити опалювальний сезон з 06.04.2019 на всіх об?єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 30.10.2019 № 1161 “Про початок опалювального періоду 2019-2020 рр. у житловому фонді та інших об?єктах м. Миколаєва” вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об?єктах житлового фонду, інших об?єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 31.10.2019 року. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 08.04.2018 № 314 “Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр.” вирішено закінчити опалювальний сезон з 08.04.2020 на всіх об?єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Судом встановлено, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” в опалювальні сезони 2017-2018 рр., 2018-2019 рр. та 2019-2020 рр., а саме, 27.10.2017, 09.11.2018 та 03.11.2019 відповідно, підключено подачу теплової енергії до будинку по вул. 6-а Слобідська, 11, в якому знаходиться і нежитлове приміщення відповідача, що підтверджується відповідними нарядами на підключення системи опалення від 27.10.217 № 5000/277, від 09.11.2018 № 5000-277 та від 03.11.2019 № 5000-277.

Позивачем у період 27.10.2017-09.04.2020 (опалювальні сезони 2017-2018 рр., 2018-2019 рр. та 2019-2020 рр.) поставлено на об?єкт відповідача теплову енергію у загальній кількості 6,841 Гкал, згідно наявних у матеріалах справи відомостей споживання теплової енергії за опалювальний період 2017-2018 рр., звіту про добові параметри теплопостачання за період 02-21.11.2019 та актах контрольної перевірки приладів обліку теплової енергії від 23.12.2019, 14.01.2020, 12.02.2020, 12.03.2020.

На оплату поставленої теплової енергії позивачем виставлений Миколаївській міській раді відповідний рахунок № 4998/3 за період 27.10.2017-09.04.2020 на суму 10305 грн. 96 коп. з ПДВ.

У зв?язку з неоплатою відповідачем спожитої у спірний період теплової енергії, ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” звернулося до відповідача з вимогою від 10.09.2020 № 10-03/1285 про оплату вартості спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 10305 грн. 96 коп.; до вимоги позивачем додано указаний вище рахунок № 4998/3 та розрахунок спожитої у спірний період теплової енергії. Направлення указаних документів Миколаївській міськраді підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком штемпелю поштового відділення, а також відповідним фіскальним чеком та накладною від 14.09.2020 № 5400141556505.

Миколаївською міською радою отримано вимогу позивача 13.09.2020, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення за № 5400141556505, проте залишено без реагування та виконання.

За твердженнями ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, не спростованими відповідачем, поставлену у спірний період теплову енергію Миколаївською міськрадою не оплачено і досі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов?язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов?язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ч.ч. 1, 3 с. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання”, в цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) – власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

- споживач теплової енергії – фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”).

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що основним обов?язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У відповідності до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі ? Правила), споживач теплової енергії – фізична особа, яка є власником будівлі або суб?єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 14 Правил визначено, що споживач зобов?язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Отже, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов?язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов?язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 у справі № 922/4239/16.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що між сторонами у справі склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії на об?єкт Миколаївської міської ради ? нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська, 11; відповідачем не спростовано отримання від ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” у спірний період теплової енергії вартістю 10305 грн. 96 коп. та не подано доказів оплати цієї теплової енергії.

Щодо тверджень Миколаївської міської ради про нарахування позивачем суми заборгованості з порушенням положень ч. 1 ст. 257 ЦК України, суд приходить до такого.

Цивільним законодавством передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256-257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 2-4 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням викладених положень законодавства, а також того, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” звернулася до суду з позовом у даній справі 29.12.2020, трирічний строк позовної давності поширюється на період 29.12.2017-29.12.2020, тоді як заявлена позивачем до стягнення заборгованість утворилася у період 27.10.2017-09.04.2020.

Разом із тим, хоча Миколаївська міська рада у відзиві зазначила про викладені обставини, прохальна частина відзиву не містить заяви відповідача про застосування до вимог ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” строку позовної давності.

У зв?язку з цим в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 267 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованою вимогу ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” про стягнення з Миколаївської міськради заборгованості в сумі 10305 грн. 96 коп.

Отже, позов ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” належить задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, ураховуючи те, що судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, витрати ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 28.12.2020 № 22608 на суму 2102 грн. належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573, на користь приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966, грошові кошти у сумі 10305 (десять тисяч триста п?ять) грн. 96 коп. – на р/р НОМЕР_1 в АТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 326461; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. – на р/р НОМЕР_2 в ПАТ “АБ Укргазбанк”, МФО 320478.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко