Ухвала суду № 95236859, 01.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/37/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М, перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, в якому просить:

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік військової служби;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу добових витрат у період з 19.01.2017 по 07.02.2018 за час перебування у довготривалому відрядженні, у складі бойових частин, у районах проведення АТО;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати за час перебування у відрядженні з 19.01.2017 по 07.02.2018 у складі бойових частин, у районах проведення АТО.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі. Також відповідачем подано заяву про залишення вказаної позовної заяви без розгляду, в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

29.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн та обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 29.01.2021 позивачем надано квитанцію № 0.0.2022478190.1 від 19.02.2021 про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн та заяву, в якій ОСОБА_1 зазначає, що частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разу порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Зважаючи на викладене, вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки під час вирішення публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці слід застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не Кодекс адміністративного судочинства України.

Вирішуючи вказану заяву суд зазначає наступне.

Процесуальні строки, в тому числі строки звернення з позовом до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Як слідує з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби та не нарахування добових витрат у період з 19.01.2017 по 07.02.2018.

Суд зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням; надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

При цьому, як слідує з матеріалів справи позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме: з лютого 2018 року в частині позовних вимог щодо виплати добових за період з 19.01.2017 по 07.02.2018 та з 06.07.2020 в частині позовних вимог щодо невиплати одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби.

Посилання позивача на той факт, що до спірних правовідносин необхідно застосувати ч. 2 ст. 233 КЗпП України не приймається судом до уваги, оскільки в даному випадку такий спір пов`язаний із звільненням з публічної служби та має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальної нормою частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, у тому числі, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, підстави зазначені позивачем у заяві визнані судом неповажними, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався в лютому 2018 року в частині позовних вимог щодо виплати добових за період з 19.01.2017 по 07.02.2018 та в липні 2020 року в частині позовних вимог щодо невиплати одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби, та мав достатній час для звернення до суду за захистом своїх порушених прав в межах встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

За наведених вище обставин суд вважає, що є всі правові підстави для залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 183, 240-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення (статті 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Повний текст ухвали суду складено 01.03.2021.

Суддя О.М. Тихоненко