Ухвала суду № 9523388, 25.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 р.Справа № 2-а-39073/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

прокурора Кузьміна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 року. по справі№2-а-39073/09/2070

за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1

до Військової частини А-1451

про відшкодування матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А-1451 (надалі по тексту-відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з військової частини А-1451 на користь громадянина ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1452 грн. 86 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А-1451 щодо невиплати ОСОБА_1матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань.

Зобовязано військову частину А-1451 (61018, м. Харків, вул. Деревянко, 3, р/р 35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) заборгованість з матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 1289,19 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1проходить військову службу в Збройних Силах України, є військовослужбовцем військової частини А-1451, має військове звання старшого сержанта, займає посаду заступника командира взводу автомобільного взводу.

25.03.2008 року ОСОБА_1подав рапорт з проханням клопотати перед вищестоящим командуванням про виплату матеріальної допомоги для вирішення матеріально-побутових питань за 2008 рік, згідно наказу Міністерства оборони № 75 від 05.03.2001 року, що підтверджується копією рапорту (а.с.11).

Наказом командира військової частини А 1451 за № 74 від 31 березня 2008 року старшому сержанту ОСОБА_1 було призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення матеріально-побутових питань в розмірі 1351 грн. 50 коп. без врахування відрахувань до Пенсійного фонду, що підтверджується витягом з наказу (а.с.9).

З урахуванням відрахувань до Пенсійного фонду до сплати ОСОБА_1 підлягає матеріальна допомога в розмірі 1289,19 грн

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право, відповідно до п.п. 36.1., 36.2. Положення про прядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (далі Положення №75) та відповідно до п.п.33.1-33.3.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі Інструкція №260) на отримання матеріальної допомоги у розмірі місячного окладу грошового утримання за 2008 рік у розмірі 1289,19 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 стаття 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.п. 36.1., 36.2. Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини А 1451 за № 74 від 31 березня 2008 року старшому сержанту ОСОБА_1 було призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення матеріально-побутових питань в розмірі 1351 грн. 50 коп. (а.с.9). Така допомога позивачу була нарахована, проте зазначені виплати позивачу не були виплачені, внаслідок відсутності коштів у відповідача.(а.с.12)

Відповідно до п.п. 33.1, 33.3 Наказу Міністерства оброни України "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" від 05.03.2001 року № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 30.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністора оборони України № 260 від 11.06.20008 року (надалі Інструкція) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.

Посилання відповідача на відсутність коштів на виплату одноразових видів грошового забезпечення не приймається судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини Міністерством оборони України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 року "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 року "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1451 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-39073/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2010 р.