Рішення № 95206209, 22.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2021 року м. Рівне №460/8721/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 №Ф-13089-13, про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до інтегрованої картки платника позивача інформації про відсутність недоїмки у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї та зобов`язання привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до даних, які містяться в інтегрованій картці платника податків за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3062,20 грн. Повідомлено, що позивач в повному обсязі виконував зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, а нарахування йому єдиного внеску за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 є протиправним, оскільки в цей період позивач не здійснював незалежну професійну діяльність. Зауважив, що відповідачем вже виставлялися вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв`язку з наявністю у нього заборгованості за цей період, які визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. За таких обставин, вважає, що відповідач, надіславши вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 №Ф-13089-13, діяв протиправно та неправомірно, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.42-44). Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати суду в 15-денний строк з дня вручення даної ухвали: 1) усі докази, на підставі яких прийнято оскаржувану вимогу та детальний розрахунок суми заборгованості, на підставі якої сформовано оскаржувану вимогу.

06.01.2021 на адресу суду від Головного управління ДПС в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказав, позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, а тому контролюючий орган правомірно надіслав оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. З огляду на це, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.35-36).

Поряд з цим, жодних доказів на виконання ухвали від 02.12.2020 відповідачем суду не надано.

15.01.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7601,25 грн.(а.с.51-52).

27.01.2021 відповідач подав до суду відзив на заяву про розподіл судових витрат, у якому заперечив щодо заявленої до стягнення суми судових витрат на правничу допомогу, у зв`язку з їх необґрунтованістю (а.с.62-63).

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справі, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

21.07.2011 ОСОБА_1 набув права на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №807 від 21.07.2011 (а.с.14).

З 06.04.2009 позивач є фізичною особою-підприємцем (вид діяльності - 69.10 Діяльність у сфері права), з 07.04.2009 перебуває на податковому обліку як платник податків та є платником єдиного податку 3 групи (а.с.12,13,15).

17.11.2020 ГУ ДПС у Рівненській області виставило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13089-13 станом на 31.10.2020 на суму 3062,20 грн.(а.с.38).

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - №2464-VI).

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загально-обов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 4, 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

При цьому, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI.

31.01.2019 ОСОБА_1 подав Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого єдиного внеску становить 9828,72 грн., по 819,06 грн. щомісяця.

29.01.2020 ОСОБА_1 подав Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого єдиного внеску становить 11076,72 грн., по 918,06 грн. щомісяця (а.с.17-18).

Факт своєчасної і повної сплати позивачем зазначених у звіті сум єдиного внеску за 2018 рік та І-ІІІ кв. 2019 року встановлений рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №460/734/19 та від 04.02.2020 у справі №460/1472/19 (а.с.23-33), та не потребує доказування у цій справі в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України.

Своєчасна і повна сплата позивачем зазначених у звіті сум єдиного внеску за І-ІІІ кв. 2020 рік підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с.19-20).

Поряд з цим, згідно з обліковими даними податкового органу станом на жовтень 2020 року за позивачем рахується борг у сумі 3062,20 грн. зі сплати єдиного соціального внеску (а.с.21).

17.11.2020 у зв`язку з наявністю вказаної заборгованості ГУ ДПС у Рівненській області виставило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13089-13 в розмірі 3062,20 грн.

Водночас, суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №460/734/19 визнано протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо внесення 05.09.2018 до даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 відомостей про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності, щодо взяття його на податковий облік як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та щодо взяття його на облік платників внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо визначення ОСОБА_1 бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2019 року як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та нарахування йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей період в сумі 5211,36 грн. як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 березня 2019 року № Ф-7195-50 (а.с.23-28).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №460/1472/19 визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-7195-50, від 18 листопада 2019 року №Ф-7195-50 та від 17 грудня 2019 року №Ф-7195-50 (а.с.29-33).

Вказані рішення набрали законної сили.

За результатами розгляду вказаних справи "суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску".

Внаслідок цього судом встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 та за 2-3 квартали 2019 року як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, зважаючи на повну та своєчасну сплату позивачем єдиного внеску та беручи до уваги протиправне нарахування відповідачем ОСОБА_1 як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, єдиного внеску за 2018-2019 роки, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 3062,20 грн. станом на жовтень 2020 року виникла внаслідок різниці між нарахованою відповідачем сумою єдиного внеску (як фізичній особі-підприємцю, та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність) та нарахованою і сплаченою позивачем сумою (як фізичною особою-підприємцем) .

За встановлених обставин справи в їх сукупності суд вважає, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13089-13 від 17.11.2020, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Відтак, така вимога не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом визнання її протиправною та скасування.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до інтегрованої картки платника позивача інформації про відсутність недоїмки у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї та зобов`язання привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї, суд керується таким.

Як свідчать матеріали справи, жодних коригувань в ІКП позивача по ЄСВ на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №460/734/19 та від 04.02.2020 у справі №460/1472/19 контролюючим органом здійснено не було, заборгованість в сумі 3062,20 грн. з ІКП не виключено, що спричинило наявність у позивача боргу зі сплати ЄСВ станом на 31.10.2020 та прийняття відповідачем оскаржуваної в даній справі вимоги. Жодних належних та допустимих доказів зворотного відповідачем суду не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять. Більше того, суд звертає увагу, що відповідач не виконав вимог ухвали суду від 02.12.2020 та не надав суду будь-яких доказів на обґрунтування прийнятої ним вимоги від 17.11.2020, не навів жодних розрахунків та пояснень, на підставі чого та за який період виникла у позивача спірна заборгованість, так само як і не надав витягу з ІКП позивача по єдиному внеску.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. 1 Розділу II Порядку №422).

Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми недоїмки та пені, які не підлягають сплаті в даному випадку, але в картці зазначені як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків по податку.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу І Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку №422).

З огляду на те, що в ході розгляду цієї справи судом встановлено протиправність нарахування позивачу боргу зі сплати ЄСВ в сумі 3062,20 грн. та відповідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13089-13 від 17.11.2020, то суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до інтегрованої картки платника позивача інформації про відсутність недоїмки у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї та відновленню - шляхом зобов`язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов підлягає до задоволення повністю.

З урахуванням ч.1 ст.139 КАС України судовий збір, сплачений за подання цього позову, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Поряд з цим, стосовно стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15.01.2021 позивач подав клопотання про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу в сумі 7601,25 грн.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору про надання правової допомоги №151-20 від 23.11.2020, додаткової угоди №1 від 23.11.2020, акту приймання-здачі наданої правової допомоги від 13.01.2021 та рахунку від 13.01.2021 (а.с.55-59).

Згідно з актом приймання-здачі наданих послуг від 13.01.2021 адвокатом позивачу було надано такі послуги на загальну суму 7601,25 грн.: 1) зустріч з клієнтом, надання первинної консультації - 1 год - 1013,50 грн., 2) правовий аналіз наданих клієнтом документів - 1,5 год - 1520,25 грн., 3) пошук та аналіз актуальної судової практики із спірних питань - 2 год - 2027 грн., 4) підготовка позовної заяви - 3 год - 3040,50 грн.

27.01.2021 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідач просив відмовити у задоволені такої заяви позивача у зв`язку з недоведеністю останнього, що такі витрати були необхідними і неминучими.

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення частково.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом Пащуком Т.С. правничої допомоги ОСОБА_1 в межах розгляду даної адміністративної справи, однак суд не може погодитися із розміром такої правничої допомоги, заявленої до стягнення.

Зважаючи на те, дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість судової практики у спірних правовідносинах (в т.ч. щодо позивача) та той факт, що позивач сам є адвокатом, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу за підготовку та написання позовної заяви, а також правового аналізу матеріалів та консультування клієнта у сумі 1013,50 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 1013,50 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області ( вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13089-13 від 17.11.2020 на суму 3062,20 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Рівненській області щодо невнесення до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 інформації про відсутність недоїмки у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3062,20 грн. та пені, нарахованої на неї.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1681,60 грн. та у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 1013,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима