Ухвала суду № 9519297, 08.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р.Справа № 2-а-40856/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Купянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі№2-а-40856/09/2070

за позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства <Список ><Текст >

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.08.2009 року, Купянське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Купянської обєднаної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001061500/0 від 31.03.2009 року, №0001061500/1 від 30.04.2009 року; №0001061500/2 від 02.07.2009 року;№0001061500/3 від 06.08.2009 року, яким визначені штрафні санкції за затримку на 254 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 261502,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0001061500/0 від 30.03.2009 року, №0001061500/1 від 30.04.2009 року; №0001061500/2 від 02.07.2009 року;№0001061500/3 від 06.08.2009 року, якими визначені штрафні санкції за затримку на 254 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 261502,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України „Про погашення зобов”язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 року (далі Закон №2181); наказу ДПА України від 11.12.1996 року №29 „Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов”язань по податку на додану вартість, та по податку на прибуток приватних підприємств, про що був складений акт №440/15-03361773 від 26.03.2009 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні позивачем п.п.5.3.1п.5.3 ст.5 Закону №2181, а саме: порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов”язань, з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість №10641 від 19.05.2008 року; №11836 від 20.06.2008 року; уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість №12479 від 02.07.2008 року.

За підсумками перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0001061500/0 від 31.03.2009 року, №0001061500/1 від 30.04.2009 року; №0001061500/2 від 02.07.2009 року;№0001061500/3 від 06.08.2009 року, яким визначені штрафні санкції за затримку на 254 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання всього в розмірі 261502,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового органу та виконання податкових зобов”язань, передбаченого пунктом 7.7 статі 7 закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Позивач платіжними дорученнями сплатив до Державного бюджету кошти податкового зобовязання, тому оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.7.7 ст.7 Закону №2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов”язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/897передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують за дорученням власників цих рахунків(включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п.3.8 цієї Інструкції реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до декларацій з податку на додану вартість №10641 від 19.05.2008 року; №11836 від 20.06.2008 року; уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість №12479 від 02.07.2008 року позивач повинен сплатити податкові зобовязання.

В рахунок оплати вказаних вище податкових зобов”язань позивачем були зроблені слідуючі платежі: 29.05.2008 року - на суму 4000 грн.; 30.05.2008 року - на суму 2000 грн.; 27.05.2008 року - 8000,00 грн.; 28.05.2008 року на суму 4500,00 грн.; 23.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 26.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 21.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 22.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 20.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 19.05.2008 року на суму 10000,00 грн.; 16.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 15.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 14.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 13.05.2008 року на суму 8000,00 грн.; 09.06.2008 року на суму 6000,00 грн.; 06.06.2008 року на суму 5000,00 грн.; 11.06.2008 року на суму 6000,00 грн.; 10.06.2008 року на суму 2500,00 грн.; 13.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 12.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 18.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 17.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 20.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 19.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 23.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 24.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 27.06.2008 року на суму 5000,00 грн.; 25.06.2008 року на суму 7000,00 грн.; 27.06.2008 року на суму 5000,00 грн.

Зазначені платежі були зроблені платіжними дорученнями в яких призначення платежу було самостійно визначено позивачем, як сплата податку на додану вартість за квітень 2008 року, травень 2008 року.

Таким чином, висновок суду І інстанції про задоволення позову є правильним.

Суми податкових зобов”язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов”язань або податкового боргу, визначених платником податків, що й було зроблено позивачем.

А визначення призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Крім цього, колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 про визначення принципу рівності бюджетних інтересів, з наступних підстав.

Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний переліків заходів, які вживають контролюючими органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкового зобовязання , передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не відповідають наведеним критеріям, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги - задовольнити.

На підстав ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Купянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі№2-а-40856/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2010 р.