Ухвала суду № 9519124, 08.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р.Справа № 2-а-30348/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2009р. по справі№2-а-30348/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ - ФЕД", Приватного підприємства "Остекс" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

16.01.2009 року, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МТЗ-Фед” (далі відповідач-1), та Приватного підприємства ”Остекс” (далі відповідач -2), в якому просила суд стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 все отримане по угоді, а саме 652026,00 грн.; стягнути з відповідача-1 на користь держави грошові кошти у сумі 652026,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2009року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нову постанову, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.174, 203,215, 250 ГК України,ст.ст.11, 86,159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками позивача була проведена виїзна планова перевірка відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.07.2007 року по 31.03.2008 року, про що складений акт №3766/23-506/34757430 від 09.07.2008 року.

У зазначеному акті перевірки позивачем зроблено висновок про недійсність угоди, укладеної між відповідачами від 22.06.2007 року за №136 К/07, оскільки порушує публічний порядок.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимог про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 все отримане по угоді, а саме 652026,00 грн.; стягнення з відповідача-1 на користь держави грошові кошти у сумі 652026,00 грн. мають конфіскаційний характер, тому повинні застосовуватись з дотриманням строків, передбачених ст. 250 ГК України.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однієї стороною з другої сторони стягується з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено драгуй стороні, а одержане останнього або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, угодою, вважається яка порушує публічний порядок , якщо вона була направлена на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження, майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Угода, що порушує публічний порядок є нікчемною.

На підставі ч.2 ст. 215 ЦК України, нікчемна є угода, якщо її нікчемність встановлена законом (нікчемна угода).В цьому випадку визнання такої угоди недійсною у судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, а саме засоби організаційно-правового або майнового характеру, що направлені на припинення правопорушення субєкта господарювання або ліквідації його наслідків.

Безоплатне вилучення прибутку, передбачено ст. 240 ГК України, яка каже, що цей вид адміністративно-господарської санкції застосовується, крім іншого, у випадку порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Згідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарська санкція можу бути застосована до субєкта господарювання на протязі шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш чим через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі по справі уклали господарську операцію з поставки від 22.06.2007 року агрегатного станку 483902М та ящик №920.253-01-М в кількості 1000 шт. та виконали її - 29.08.2007 року та 06.09.2007 року, тоді як час виявлення порушення працівниками позивача становить липень 2008 року, час подачі даного позову до суду - 16.01. 2009 року.

Як визначив позивач, предметом спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 все отримане по угоді, а саме 652026,00 грн.; та стягнення з відповідача-1 на користь держави грошові кошти у сумі 652026,00 грн.

Колегія суддів вважає , що дані вимоги мають конфіскаційний характер.

Таким чином, позивач не дотримався строків, передбачених ст. 250 ГК України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно посилань апеляційної скарги про здійснення сплати даної угоди відповідачем -1 частково векселем, то колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” №364-ІУ від 25 грудня 2002 року зазначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично постановлені товари, виконані товари, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

У відповідності до частини 1 статті 38 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі запровадженого Конвенцією від 07.06.1930 року, яка набрала чинності для України з 06.01.2000 року держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від предявлення повинен предявити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів

Це положення так само, як, зокрема і положення щодо індосаменту застосовуються і до простих векселів, що передбачено ст.77 Уніфікованого Закону.

Таким чином, відповідачі здійснили розрахунок, у спосіб, який передбачений діючим законодавством України.

Крім цього, в підтвердження своїх доводів про реальність укладеної угоди відповідач-1 надав до суду слідуючі документи: договір відповідального зберігання №7к/07 від 18.01.2007 року; накладну на відповідальне зберігання № 200000031 від 4 липня 2007 року; повернення продукції, переданої на відповідальне зберігання № Ф-00000179 від 21 вересня 2007 року; накладну на давальницьку сировину № 200000010 від 5 липня 2007 року, звіт про рух номенклатури на складах; технічні умови до ящиків ТУ 19-66.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Тому, колегія суддів, вважає що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2009р. по справі№2-а-30348/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2010 р.