Рішення № 95178299, 18.02.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3682/20

Провадження № 2/206/56/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстраційного обліку, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником 5/8 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрована і проживає в даному домоволодінні. Відповідач зареєстрована, як мешканець частини домоволодіння, що належить позивачу на праві власності. ОСОБА_2 була дружиною брата позивача - ОСОБА_4 та з метою працевлаштування у 2002 році була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В липні 2006 року брат позивача перестав мешкати однією сім`єю з ОСОБА_2 , а у 2008 році помер. У 2010 році померла мати позивача, після чого вона успадкувала 5/8 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не проживає у вказаному будинку з липня 2006 року, її речей немає. У зв`язку з тим, що відповідач тривалий час з липня 2006 року (понад один рік) без поважних причин не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в цьому житлі відсутні її речі, комунальні та інші послуги вона не сплачує, позивач просила визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за даною адресою.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

13.08.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-21), яку ухвалою судді від 17.08.2020 залишено без руху (а.с. 25).

07.09.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків з додатками (а.с. 29-38).

11.09.2020 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.10.2020 (а.с. 39).

09.10.2020 судом було залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи на стороні позивача та у зв`язку із залученням третьої особи та неявкою відповідача відкладено підготовче судове засідання на 09.11.2020 (а.с. 45).

04.11.2020 до канцелярії від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів цивільної справи рішення суду разом з додатком (а.с. 52-56).

09.11.2020 судове засідання відкладено на 04.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 61).

04.12.2020 судове засідання відкладено на 28.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 70).

28.12.2020 судове засідання відкладено на 16.01.2021 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 78).

16.01.2021 судове засідання відкладено на 18.02.2021 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання (а.с. 90).

17.02.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про виклик свідків (а.с. 102).

У судові засідання призначені 09.10.2020, 09.11.2020, 04.12.2020, 28.12.2020, 16.01.2021 та 18.02.2021 відповідач, повідомлена про дату та час судового засідання, не з`явилася, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

18.02.2021 судом задоволено заяву про виклик свідків, закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, проведено розгляд справи по суті, заслухано вступне слово та допитано в якості свідка позивача, допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 106-107).

18.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 78606705 від 23.01.2017, позивач ОСОБА_1 є власником 5/8 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності виникло на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2015 по справі № 206/4264/15-ц (а.с. 3, 32-36).

Згідно копії довідки № 3311 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: власник 5/8 ОСОБА_1 , син ОСОБА_7 та відповідач - невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Відповідно до актів про не проживання особи та відсутність особистий речей від 01.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, 01.01.2020, 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020 сусіди ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 своїми підписами засвідчили, що за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає починаючи з червня 2006 року по теперішній час, її особистих речей не виявлено (а.с. 8-19).

ОСОБА_10 була одружена з ОСОБА_4 , однак ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 37, 38).

Згідно копії рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2020 по справі № 206/5890/17 поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 53-55).

Допитана у судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 показала суду, що у 2001 році її брат одружився з відповідачем, а в 2006 році вони перестали проживати разом, але відповідач залишилася зареєстрованою в будинку по АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що він проживає по АДРЕСА_1 зі свого народження та відповідача востаннє в будинку по АДРЕСА_1 бачив 10 років тому.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що відповідача востаннє в будинку по АДРЕСА_1 бачив десь в 2006 році, потім вона поїхала з дітьми в невідомому напрямку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 значно більше одного року за адресою реєстрації місця проживання не проживає, її особистих речей у будинку за адресою: АДРЕСА_1 немає.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71. 72, 116. 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення: про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації, без поважних причин понад 1 рік, відсутня домовленість між сторонамищодо строків відсутності, з заявами про усунення перешкод в користуванні житловою площею відповідач не зверталася, тому відповідача ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право користування даним житловим приміщенням, що є підставою для зняття її з реєстрації за даною адресою.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків та позивача в якості свідка, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 156 ЖК УРСР, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 ), треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, ЄДРПОУ 40392181), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за даною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.02.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак