Вирок № 95166570, 26.02.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/1798/18

Провадження № 1-кп/185/100/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

секретаря Шемет Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Павлоград кримінальне провадження, що внесене в ЄРДР за № 12017040370003474 від 14.12.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Біленьке Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

за участі

прокурора Онуфрієнко Л.Г.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисника адвоката Погосян М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2017 року приблизно о 19.20 год. обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , почувши, що до будинку прийшов в стані алкогольного сп`яніння потерпілий ОСОБА_4 , який став виражатись нецензурними словами, реалізуючи злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, вийшов з приміщення квартири та підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , який стояв перед вказаним будинком. Після словесної перепалки з потерпілим ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_1 , побачивши у останнього ніж, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 не менше чотирьох ударів кулаком правої руки в ліву частину обличчя та не менше чотирьох ударів кулаком лівої руки в праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_4 , який від отриманих ударів разом з обвинуваченим впали на землю. Не зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_4 ніяких погроз не висловлював та перебував в положенні лежачі обличчям на землі, випустив з рук ножа, та не представляв жодної загрози життю, здоров`ю обвинуваченого, так і сторонніх осіб, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, завдав лежачому на землі потерплому ОСОБА_4 не менше трьох ударів правою ногою в область тулуба зліва. В результаті дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені:

- легкі тілесні ушкодження у вигляді: синців в лобній області зліва, справа та в центрі, на спинці носа, в скронево-виличній області зліва, на тильній поверхні правої кисті; садна в лобовій області зліва, справа та центрі, на спинці носа та в правій виличній області, на тильній поверхні правої кисті;

- тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому зовнішнього мишелку правої малогомілкової кістки з крововиливом навколо;

- а також тілесні ушкодження у виді лівосторонніх прямих переломів ребер з 4-го по 9-те по передньо-пахвинній лінії без пошкодження пристінкової плеври з крововиливами навколо, крововиливами в області легень та діафрагми, розриву селезінки з послідуючим її видаленням, крововиливами в область підшлункової залози, навколо ниркової клітковини зліва, слизової оболонки шлунку, тонкого кишковика та його брижі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13.00 годині в реанімаційному відділенні КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» ДОР».

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, пояснив, що 13 грудня 2017 року він повернувся додому в квартиру АДРЕСА_3 приблизно о 15.00 годині. Від присутніх в квартирі йому стало відомо, що раніше до їх будинку приходив потерпілий ОСОБА_4 і його колишня теща, потерпіла ОСОБА_3 , під час спілкування була ним побита. Ввечері того ж дня, вже було темно, він перебував на кухні, потерпіла ОСОБА_3 та його колишня дружина, свідок ОСОБА_5 , знаходились на балконі квартири та палили, в квартирі були діти та тесть, свідок ОСОБА_6 . Він почув, що на подвір`ї голосно висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілої ОСОБА_3 покійний ОСОБА_4 . З метою припинення нецензурних висловів з боку потерпілого ОСОБА_4 він вийшов на вулицю, потерпіла ОСОБА_3 або інші члени родини не звертались до нього за захистом та з відповідним проханням. Ніяких палиць чи інших подібних предметів він з собою не брав. Вийшовши на подвір`я та підійшовши до потерпілого ОСОБА_4 , останній висловився на його адресу нецензурними словами. Він відповів потерпілому аналогічними нецензурними висловами. Потерпілий правою рукою схопив його за спортивну куртку в області грудей та став тягнути на себе. В свою чергу він обома руками схопив за руку потерпілого ОСОБА_4 та намагався встояти. Піднявши голову, він побачив, як потерпілий ОСОБА_4 з внутрішньої кишені куртки лівою рукою дістає ножа. Ніяких погроз, чи замахів ножем потерпілий ОСОБА_4 в цей момент не робив. В нього зачаїлось дихання, він не зміг нічого сказати, заплющивши очі, став кулаками обох рук наносити удари хаотично, які, як він зрозумів, влучили в обличчя потерпілого. Від ударів потерпілий ОСОБА_4 став нахилятись в його бік обличчям, при цьому ніж перебув у нього в лівій руці, а правою рукою він продовжував тримати його за куртку. Він зробив півкроку в бік, і в цей час вони разом з ОСОБА_4 впали на землю. Потерпілий лежав обличчям до землі, руки його були під тулубом, ніж потерпілий тримав в лівій руці, він лежав на потерпілому зверху, притиснувши його до землі. Він сказав потерпілому кинути ножа. Знаходячись в такому положенні, приблизно через дві хвилини потерпілий відкинув ножа. ОСОБА_4 не просив його відпустити, не скаржився на стан здоров`я. Він підвівся та відійшов від потерпілого на 6 метрів, а ОСОБА_4 продовжував лежати на землі. Ніяких ударів руками чи ногами по тулубу потерпілого він в цей час не наносив. Приїхала поліція, потерпілий самостійно встав, пересувався. Потім приїхала швидка, яка госпіталізувала його. Дружина ОСОБА_5 та тесть виходили на подвір`я, проте це було вже після приїзду поліції. Повернувшись додому, його падчерка помітила поріз на його руці після конфлікту з потерпілим, він не може сказати - в який саме момент конфлікту з потерпілим отримав це тілесне ушкодження, не виключає можливості під час спільного падіння з потерпілим. Ніякі стороні люди не вибивали ножа у ОСОБА_4 в момент конфлікту. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_4 вважає тілесні ушкодження, які останній отримав до того, як прийшов в той день до їх подвір`я. Залишки крові на його одязі, на його думку, належать потерпілому, оскільки у ОСОБА_4 були розбиті кісточки на зап`ястях, і потерпілий міг забруднити куртку під час того, як схопив його «за грудки». Залишки крові потерпілого на взутті, в якому він перебував в момент конфлікту, він пояснити не може, посилається на можливі протиправні дії слідчого. Ніяких неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_4 до цього не було, на той час він працював в колонії, а потерпілий неодноразово відбував покарання, спільних інтересів між ними не могло бути, поведінка ОСОБА_4 в стані сп`яніння обурювала оточуючих, був випадок, що потерпілий в стані сп`яніння домагався його колишньої дружини ОСОБА_5 , яка була вагітна на той час. Навіть під час промови в судових дебатах обвинувачений показав зневажливе ставлення до потерпілого, який раніше був засуджений. Вважає, що під час конфлікту він оборонявся та захищався від можливого застосування потерпілим ОСОБА_4 ножа.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що померлий потерпілий ОСОБА_4 був її братом. 13 грудня 2017 року брат декілька разів приходив до неї, щоб зателефонувати та повернути додому дружину ОСОБА_3 , яка знаходилась в квартирі дочки. Останній раз вона бачила його живим приблизно о 18.00 годині, брат зателефонував дружині. Її чоловік сказав братові, щоб він йшов додому та лягав спати. ОСОБА_4 пішов і більше не повернувся. Будь-яких видимих тілесних ушкоджень у брата вона на той час не побачила, він нічого не говорив про побиття сторонніми особами. Пізніше їй зателефонувала дружина брата ОСОБА_3 та повідомила, що потерпілий ОСОБА_4 прийшов до будинку, де мешкає дочка останньої, сварився під балконом, а обвинувачений ОСОБА_1 схопив палку та побив потерпілого, останнього забрала швидка до лікарні, де брат помер.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що померлий її чоловік, 13 грудня 2017 року вона, повертаючись вдень з роботи, залишилась у дочки в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , де також мешкав на той час обвинувачений. Вдень приблизно о 12.00 годині до вказаного будинку приходив потерпілий ОСОБА_4 , просив в неї гроші. Після отримання грошей останній пішов. Ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого на той час не було, лише подряпини на руках, отримані напередодні. Приблизно о 19.00 год. цього ж дня онучка повідомила, що знову прийшов потерпілий ОСОБА_4 до будинку, він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Вона вийшла на балкон квартири, ОСОБА_4 почав знову вимагати в неї грошові кошти, сваритись, нецензурно висловлюватись. Обвинувачений ОСОБА_1 все почув. Він схопив дерев`яну ніжку з-під табурету та вибіг на вулицю. Перебуваючи на балконі, вона чула, що потерпілий ОСОБА_4 сказав обвинуваченому: «Володя, ти пожалкуєш». Вона побачила, як обвинувачений декілька разів вдарив кулаками рук потерпілого, потім поставив «підніжку», було чутно, як впав на дорожнє покриття металевий предмет. Уточнила, що ніж в руках потерпілого вона не бачила, а тільки чула слова обвинуваченого «кинути ножа». Обвинувачений та потерпілий впали на землю разом. Потім вона побачила, як обвинувачений правою ногою вдарив декілька разів по тулубу потерпілого зліва. Сусіди викликали швидку та поліцію. Після бійки ОСОБА_4 не міг підвестись самостійно, його відвезли до лікарні, де в реанімаційному відділені останній помер. До цього між обвинуваченим та потерпілим ніяких неприязних відносин не було, ОСОБА_4 зловживав алкоголем, вона бачила, що інколи він виходив на вулицю з ножем.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснила, що обвинувачений є її колишнім чоловіком. 13 грудня 2017 року її мати, ОСОБА_3 перебувала в неї вдома в квартирі АДРЕСА_3 . Її чоловік, потерпілий ОСОБА_4 неодноразово телефонував та просив передати матері слухавку, чула, що він просив в неї грошей. В цей же день, приблизно о 19.00 годині до їх будинку прийшов потерпілий ОСОБА_4 , який почав нецензурно кричати, кликати матір, був в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений ОСОБА_1 став бігати по кімнаті та шукати палицю. Як пояснив останній - з метою залякати потерпілого. Знайшовши палку, обвинувачений вийшов з під`їзду до потерпілого. Вони з матір`ю стояли на балконі і дивились за тим, що відбувалось біля під`їзду. Чоловіки стояли один навпроти іншого, обличчям друг до друга. Спочатку бійки не було. Обвинувачений викинув палку в бік, вказаним предметом він не завдав ніяких ударів потерпілому, розпочалась штовханина. Вона почула, що ОСОБА_4 сказав обвинуваченому, що він пожалкує. Ніякого ножа в руках у ОСОБА_4 вона особисто не побачила. Обвинувачений декілька разів вдарив потерпілого та підсік його, вони вдвох впали на землю. Вона почула звук падіння металевого предмета та побачила лише щось блискуче. В подальшому перехожі відкинули цей предмет під автомобіль, який стояв неподалік. Потім вона побачила, як обвинувачений завдав спочатку декілька ударів руками потерпілому, а потім декілька разів ногою по тулубу. Сусіди викликали швидку та поліцію. Потерпілого лікарі поклали на носилки та повезли до лікарні, де він помер. Після конфлікту ввечері вдома вона допомогла обвинуваченому обробити рану від порізу на руці. Обвинувачений їй говорив, що після того, як побачив ніж у ОСОБА_4 під час конфлікту, він став наносити удари «до останнього».

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що померлий потерпілий рідний брат його дружини. В день інкримінованих подій потерпілий ОСОБА_4 двічі приходив до них додому, щоб зателефонувати своїй дружині. Останній раз він прийшов о 18.00 годині, зателефонував ОСОБА_3 , мав намір забрати її. Ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого не було, також не бачив ніякого ножа у нього. Вони вжили невелику кількість спиртних напоїв. Він порадив ОСОБА_4 піти додому і лягти спати. Потерпілий пішов від них, на наступний день подзвонила ОСОБА_3 та повідомила, що потерпілий помер у лікарні. Йому відомо від сусідів обвинуваченого, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_5 , в якій проживає дочка ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показав, що обвинувачений раніше проживав по сусідству. Потерпілого особисто не знав. В день подій він, перебуваючи вдома після 17.00 години, почув крики про допомогу з вулиці. Виглянувши у подвір`я будинку, побачив двох осіб, які лежали на асфальті, при цьому обвинувачений притиснув іншого до землі грудьми та просив про допомогу, викликати поліцію, тримав за руки цю особу, бив ними об асфальтове покриття. Він особисто ножа не бачив, лише чув про його наявність. На вулицю не виходив, все бачив з четвертого поверху. Повз проходили перехожі. До них підбіг сусід та допоміг вибити ножа. Його дружина викликала поліцію, також почув, що потерпілий скаржився на стан свого здоров`я та просив, щоб викликали швидку. Обвинувачений та потерпілий лежали на землі до приїзду поліції. Ніякої бійки між обвинуваченим та потерпілим не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 розповів, що обвинувачений ОСОБА_1 є його колишнім зятем, з ним у нього склались добрі відносини, загиблий ОСОБА_4 був чоловіком його колишньої дружини, потерпілої ОСОБА_3 . Точної дати не пам`ятає, обставини відбувались ввечері, він перебував в іншій кімнаті квартири, в оселі був обвинувачений, його колишня дружина ОСОБА_5 , їх діти та потерпіла ОСОБА_3 . Він почув крики від присутніх в квартирі жінок. Коли вибіг на подвір`я, біля під`їзду побачив обвинуваченого, який стояв поруч з потерпілим ОСОБА_4 , не пригадує положення останнього: або стояв, або сидів на колінах поруч. Він став між ними. Повз проходили перехожі. Бійки не було, хто з вказаних осіб завдавав кому та скільки ударів не бачив. Ніякого ножа чи палиці на місці злочину також не бачив. Приїхала поліція та швидка, яка забрала потерпілого до лікарні, останній самостійно йти не міг. Поліція знайшла ніж на місці пригоди, проте він не побачив – звідки він вилучався. Він почув від присутніх про наявність ножа у потерпілого. Вдома побачив на руці у обвинуваченого ОСОБА_1 поріз, якій він отримав, схопившись за ніж ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показала, що обвинувачений проживав по сусідству, потерпілого особисто не знала, інколи він приходив до будинку, висловлювався нецензурною лайкою, кричав, постійно лаявся. Точної дати подій не пам`ятає, не виключає можливості, що це було 13.12.2017 року, у вечірній час доби її чоловік почув крики з вулиці першим, вони вийшли на балкон. На подвір`ї будинку, в якому вони проживають, побачили двох осіб, які лежали на землі з розставленими руками. Той, що лежав зверху, був обвинувачений ОСОБА_10 , він декілька разів крикнув «кидай ніж», та прохав викликати поліцію. Бійки ніякої не було, особисто вона ножа або палиці не бачила під час подій, погано було видно. Її чоловік, свідок ОСОБА_8 , наказав їй викликати поліцію. Пізніше приїхала швидка медична допомога та поліція. Як пізніше вона з`ясувала, іншою особою, на якому лежав обвинувачений, був потерпілий ОСОБА_4 . Працівники швидкої занесли потерпілого до карети та відвезли до лікарні.

Під час допиту свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що працює в Павлоградському відділі поліції. Точної дати не пригадує, було в 2017 році в холодну частину року. Поступив виклик про бійку по АДРЕСА_5 . Прибувши за викликом, на подвір`ї вказаного будинку бійки вже не було. На землі лежав чоловік, як пізніше з`ясувалось, це був потерпілий ОСОБА_4 . Вони його підняли, він повідомив, що йому боляче, просив залишити його в положенні, в якому він перебував раніше. Викликали слідчо-оперативну групу. Поруч був обвинувачений ОСОБА_1 , показав ніж біля бордюру за 7-8 метрів від них. Ніяких ушкоджень на тілі, одязі у обвинуваченого він не побачив, залишків крові також не було. Дочекавшись приїзду швидкої, допомогли покласти потерпілого на носилки.

Свідок ОСОБА_12 під час допиту в судовому засіданні показав, що працює поліцейським. В грудні 2017 року, перебуваючи в добовому чергуванні, надійшло повідомлення з чергової частини Павлоградського ВП про бійку по АДРЕСА_5 . Прибувши на місце за викликом, на клумбі біля будинку лежав чоловік, як пізніше з`ясувалось, потерпілий ОСОБА_4 . Він скаржився на біль в ребрах в області грудей та сказав, що його побили. Обвинувачений ОСОБА_1 був також на місці злочину, інші обставини подій повідомляв. Неподалік від потерпілого ОСОБА_4 на асфальтовому покритті біля бордюру був знайдений кухонний ніж з руків`ям світло-червоного чи помаранчевого кольору. Ніяких палиць на місці злочину він не бачив. Була опитана заявниця, яка повідомила про бійку між чоловіками. Від обвинуваченого було чутно запах алкоголю. Ніяких ушкоджень на тілі чи одязі обвинуваченого він не побачив, пригадує, що останній був одягнутий у сірий костюм та кросівки. Одяг на обвинуваченому був забруднений. Карета швидкої допомоги забрала потерпілого ОСОБА_4 , який самостійно пересуватись не міг.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду показав, що обвинувачений раніше проживав по сусідству, характеризує його як нормальну та порядну людину. Потерпілого він особисто не знав, а тільки бачив, оскільки останній неодноразово приходив до їх будинку та висловлювався нецензурними словами. Свідком інкримінованих обвинуваченому подій не був. Його сім`я проживає в квартирі на першому поверсі. В день подій до нього підходила дочка ОСОБА_14 та розповіла, що вона бачила у вікно конфлікт між обвинуваченим та потерпілим, повідомила про ніж, який був у потерпілого.

Під час допиту неповнолітній свідок ОСОБА_15 суду розповіла, що обвинувачений ОСОБА_1 доводиться їй вітчимом. В день інкримінованих обвинуваченому подій вона разом з матір`ю ( ОСОБА_5 ), бабусею ( ОСОБА_3 ), дідусем ( ОСОБА_6 ) та сестрою перебували вдома, обвинувачений ОСОБА_1 , здається, прийшов. Потерпілий ОСОБА_4 в цей день дзвонив та просив у бабусі гроші. Потім потерпілий ОСОБА_4 прийшов до під`їзду їх будинку, став голосно кричати нецензурні слова. Обвинувачений став бігати по квартирі та щось шукав. Потім ОСОБА_1 вибіг з квартири, взявши з собою дерев`яну палицю, був одягнений в сірому спортивному костюмі та резинові черевики. З вікна зальної кімнати вона побачила лише два епізоди. Перший: це, коли обвинувачений ОСОБА_1 щось кричав та лежав зверху на потерпілому ОСОБА_4 на землі. Другий: це, коли приїхали поліція та швидка, а потерпілий ОСОБА_4 сидів та дивився на їх вікна. Ніякого ножа вона не бачила та не чула про ніж з боку обвинуваченого в момент конфлікту. Бабуся та мати перебували на балконі з того моменту, як пішов з квартири обвинувачений. Швидка забрала ОСОБА_4 до лікарні. Коли обвинувачений ОСОБА_1 повернувся додому, вона побачила на долоні лівої руки поріз.

Неповнолітній свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона вибігла на балкон, коли почула крики на подвір`ї. Це голосно висловлювався нецензурними словами потерпілий ОСОБА_4 , він перебував в стані алкогольного сп`яніння. З під`їзду вийшов обвинувачений ОСОБА_1 , ніякої палиці у останнього вона не побачила, чоловіки 2-3 хвилини розмовляли. Потерпілий дістав ножа з кишені брюк та став тримати його в руці біля грудної клітини. Обвинувачений декілька разів сказав останньому викинути ножа. Потерпілий зробив декілька тичкових рухів ножем в бік обвинуваченого. ОСОБА_1 намагався відвести удар ножем, чоловіки впали. Потерпілий лежав на землі, а обвинувачений декілька разів, стоячи біля нього, правою та лівою ногою вдарив потерпілого в область живота та кінцівок. Потерпілий не намагався закритись від ударів. Коли приїхала швидка та поліція, потерпілий ОСОБА_4 не зміг самостійно підвестись, він лежав на землі, його забрала швидка. Куди подівся ніж, вона не побачила.

Допитана свідок ОСОБА_16 під час допиту розповіла, що проживає на першому поверсі в будинку АДРЕСА_5 . В день подій, перебуваючи в квартирі, вона почула з вулиці нецензурні слова, які потерпілий висловлював на адресу ОСОБА_17 , впевнена, що він був в нетверезому стані. До цього були непоодинокі випадки, коли ОСОБА_4 приходив до їх будинку в нетверезому стані та висловлювався нецензурними словами на адресу дружини ОСОБА_18 . Потім дочка їй повідомила, що на вулиці щось відбувається. Вона не стала приділяти цьому уваги, а вранці поліція приходила. Зі слів сусідів їй стало відомо про конфлікт між потерпілим та обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_19 під час судового засідання повідомив, що він працював завідувачем реанімаційного відділення в міській лікарні №4 в 2017 році, протягом року до лікарні було доставлено велику кількість хворих, зокрема з травмами кримінального характеру, тому обставин лікування потерпілого ОСОБА_4 він не пригадує. В історії хвороби всі вихідні дані записуються зі слів пацієнтів.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_20 підтвердила, що нею було проведено судово-медичне дослідження трупу потерпілого ОСОБА_4 . Причиною смерті останнього стала сумісна травма грудної клітини та живота. Під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого вона була присутня. Згідно повідомленого обвинуваченим механізму завдання ударів потерпілому ОСОБА_4 не виключена можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень, що стали причиною смерті останнього. При виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень останній міг пересуватись декілька хвилин та пройти невелику відстань, не міг би пройти з вул.Центральна до вул.Миру м.Павлограда, оскільки це велика відстань. Тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_4 утворились одномоментно або за короткий проміжок часу, та не могли виникнути в результаті падіння з висоти власного зросту. Виявлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_4 виникли в результаті ударів тупими предметами, не виключено – що це могли бути кулаки людини, нижні кінцівки, обуті у взуття. У потерпілого під час розтину були виявлені хронічні захворювання, з якими ОСОБА_4 міг би прожити тривалий час, ці захворювання не були причиною смерті останнього. При наявності травми спини у нападника можливо спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого.

Крім наведених показань потерпілих та свідків провадження, судом були досліджені наступні докази:

- рапорт поліцейського Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.12.2017 року, згідно якого 14.12.2017 року о 13.59 годині було отримано повідомлення з міської лікарні №4 про смерть в реанімаційному відділені ОСОБА_4 /т.3 а.п.1/;

- витяг з кримінального провадження №12017040370003474, згідно якого 14.12.2017 року слідчим Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділені МЛ №4 ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями у вигляді: політравми, зчмт, забою головного мозку, закритої травми грудної клітини, переломів 6,7,8 ребер зліва, закритої травми живота з розривом селезінки, внутрішньої черевної кровотечі /т.3 а.п.2/;

- рапорт поліцейського Павлоградського ВП від 14.12.2017 року, відповідно до якого 13.12.2017 року о 20.06 годині надійшло повідомлення по телефону про бійку між невідомими чоловіками по АДРЕСА_5 /т.3 а.п.5/;

- протокол огляду предметів від 14.12.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого слідчим за місцем проживання обвинуваченого в квартирі АДРЕСА_3 було оглянуто та вилучено спортивну кофту та спортивні штани з слідами РБК, гумові черевики, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 , в які був одягнений останній в момент вчинення злочину /т.3 а.п.9-16/;

- протокол огляду від 14.12.2017 року з фототаблицею, згідно якого під час проведення досудового розслідування була оглянута прилегла територія до будинку АДРЕСА_5 , де відбулись інкриміновані обвинуваченому події, під час огляду ніяких слідів злочину не було виявлено /т.3 а.п.17-21/,

- протокол огляду предметів від 14.12.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого слідчим в приміщенні моргу було оглянуто носильні речі потерпілого ОСОБА_4 та речі, які були при останньому під час злочину /т.3 а.п. 21-22/;

- протокол огляду від 13.12.2017 року, відповідно до якого на місці злочину був виявлений ніж з руків`ям червоного кольору на асфальтовому покритті між третім та четвертим під`їздами будинку АДРЕСА_5 .3 а.п.23-25/;

- протокол огляду трупа від 14.12.2017 року з фототаблицею, згідно якого слідчим в приміщенні моргу були зафіксовані детально виявлені тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_4 /т.3 а.п.26-30/;

- висновок судово-медичної експертизи №788 від 16.01.2018 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_4 спричинені:

1) легкі тілесні ушкодження: синці в лобній області зліва, справа та в центрі, на спинці носа, в скронево-виличній області зліва, на тильній поверхні правої кисті; садна в лобній області зліва, справа та центрі, на спинці носа та в правій виличній області, на тильній поверхні правої кисті;

2) тілесні ушкодження середньої тяжкості: закритий перелом зовнішнього мищелку правої малогомілкової кістки з крововиливом навколо;

3) тілесні ушкодження у виді лівосторонніх прямих переломів ребер з 4-го по 9-те по передньо-пахвинній лінії без пошкодження пристінкової плеври з крововиливами навколо, крововиливи в області легень та діафрагми, розрив селезінки з послідуючим її видаленням, крововиливи в область підшлункової залози, навколониркової клітковини зліва, слизової оболонки шлунку, тонкого кишковика та його брижі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілого та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Давність утворення тілесних ушкоджень може відповідати 13.12.2017 року. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок сумісної тупої травми грудної клітини та живота з зазначеними вище виявленими тяжкими тілесними ушкодженнями, яка ускладнилась гострим малокрів`ям та комбінованим шоком, що й призвело до безпосередньої причини смерті та дана травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12.24 годині. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень, вони були спричинені за короткий проміжок часу, тому встановити послідовність їх нанесення не видалось можливим. Не виключена можливість, що потерпілий міг здійснювати свідомі рухи та пересуватись після отримання ним тілесних ушкоджень. Потерпілому було спричинено не менше семи травматичних дій. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області. При судово-токсикологічному досліджені крові з трупа ОСОБА_4 було встановлено, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня /т.3 а.п.45-51/;

- копія лікарського свідоцтва про смерть №788 від 15.12.2017 року, згідно якого смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок побиття, причиною смерті стало гостре малокрів`я; комбінований шок; інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; напад з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження /т.3 а.п.55/;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.12.2017 року з фототаблицею /т.3 а.п.117-125/, під час якого обвинувачений ОСОБА_1 в присутності захисника, за участю експерта, статиста розповів про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 13.12.2017 року біля будинку №90 по вул.Миру м.Павлограда та показав на статисті механізм нанесення ударів. Згідно пояснень обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту, причиною конфлікту стало те, що потерпілий ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в цей день, голосно кричав та ображав його родичів, вів себе непристойно, висловлювався на його адресу нецензурними словами. До потерпілого у нього були неприязні відносини, він був злим на нього, бажав помсти. Перебуваючи біля під`їзду, він став розмовляти з потерпілим, робити йому зауваження, ОСОБА_4 відповів йому, він долонею руки завдав удари по обличчю потерпілого. Виник конфлікт та словесна сварка, в ході якої потерпілий одною рукою схопив його за одяг, а іншою рукою намагався вихопити ніж, який знаходився під одягом, в якому був одягнутий ОСОБА_4 . В цей момент він завдав потерпілому долонею руки удари по обличчю, а ОСОБА_4 сказав, що він пошкодує за вчинене. Коли він побачив руків`я ножа, якого намагався витягнути потерпілий, він завдав не менше восьми ударів кулаком з лівої та правої сторони по обличчю потерпілого. Після чого в ході сутички вони разом опинились на землі, потерпілий лежав знизу обличчям до землі, а він був зверху та власним тілом притиснув потерпілого до землі, який намагався пручатися, позбавивши його можливості рухатись. Ніж більшою частиною та права рука ОСОБА_4 знаходились під тулубом потерпілого, який був притиснутий його тілом до землі, тому потерпілий не міг можливості нею рухати, був позбавлений можливості скористатись ножем. Декілька підвівшись над потерпілим, останній став прохати відпустити його, ОСОБА_4 бажав піти додому, він відмовився його відпускати та завдав декілька ударів в обличчя. Коли він підвівся, потерпілий був поруч і також підвівся, присівши на ноги, ніж знаходився поруч з ними на землі, проте ОСОБА_4 не вчиняв спроб підняти цього ножа, він ногою завдав не менше двох ударів в ділянку тулубу в область ребер ліворуч та праворуч потерпілому та наніс удари ногою, які попали по ногам потерпілому. Через деякий час приїхали поліцейські, потерпілий не міг підвестись, скаржився на біль в ділянці груді. Ніяких зауважень від учасників слідчої дії не надійшло. Хід проведення слідчого експерименту фіксувався за допомогою відеокамери безперервно.

Під час перегляду відеозапису проведення слідчого експерименту були встановлені аналогічні обставини, які містить протокол слідчого експерименту, слідча дія була розпочата 15.12.2017 року в приміщенні ізолятора тимчасового тримання в м.Павлограді, в подальшому протокол слідчої дії був складений, роздрукований слідчим у м.Дніпро 16.12.2017 року та наданий всім учасникам для ознайомлення.

З метою встановлення обставин проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_10 був допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_21 , який пояснив, що сама слідча дія проводилась з обвинуваченим в Павлоградському ІТТ 15 грудня 2017 року, під час проведення слідчої дії відбувалась фіксація проведення її на камеру мобільного телефону, обвинуваченому були роз`ясненні права та обов`язки, він добровільно продемонстрував механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Для написання самого протоколу проведення вказаної слідчої дії запис був зупинений, 16 грудня 2017 року був складений протокол слідчої дії, роздрукований та був наданий усім учасникам слідчої дії для ознайомлення в м.Павлограді, захисник та обвинувачений ознайомлювались в м.Дніпрі, оскільки обвинуваченого вже було етаповано до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. Ніяких зауважень від учасників проведення слідчого експерименту не надходило;

- довідка КЗ «Павлоградська ЦРЛ» ДОР» від 29.12.2017 року та копії виписок із медичної карти на ім`я « ОСОБА_1 », відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ «Павлоградська ЦРЛ» ДОР» в неврологічному відділені з 25.10.2017 року по 05.11.2017 року зі скаргами на біль в попереку, з 06.11.2017 року по 14.11.2017 року знаходився на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова» у відділені нейрохірургії патології хребта та спинного мозку, в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-невропатолога до 14.12.2017 року /т.3 а.п.136-138/. Аналогічні обставини встановлені на підставі копій документів, наданих з місця роботи обвинуваченого /т.3 а.п.143-168/;

- висновок судово-медичної експертизи № 788 – додатковий від 16.01.2018 року, відповідно до якого, враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 не виключена можливість їх утворення за обставин та умов, на які вказує обвинувачений ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за його участю від 15.12.2017 року /т.3 а.п.131-132/;

- протокол отримання зразків для експертизи від 09.01.2018 року /т.3 а.п.200-201/, згідно якого на підставі постанови прокурора про відібрання біологічних зразків у обвинуваченого ОСОБА_1 були відібрані зразки крові для проведення судових експертиз;

- висновок судово-імунологічної експертизи №18 від 30.01.2018 року, відповідно до якого на клинку та рукоятці ножа, що був вилучений з місця злочину, ніяких залишків крові та мікрочастки людини не були знайдені /т.3 а.п.210-211/;

- висновок судово-психіатричної експертизи №28 від 26.01.2018 року, згідно якого обвинувачений ОСОБА_22 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності (в т.ч. патологічний афект) та інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /т.3 а.п.236-238/;

- висновок судово-медичної експертизи №25/6 від 01.02.2018 року, відповідно до якого у обвинуваченого ОСОБА_1 виявлене одне тілесне ушкодження у вигляді різаної рани 2-го пальця лівої кисті, яке утворилось від дії предмету (знаряддя), який володів ріжучими властивостями та за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень. Давність утворення виявленого тілесного ушкодження у обвинуваченого може відповідати 13.12.2017 року /т.4 а.п.4/;

- довідка КЗ «Павлоградська МЛ№4» ДОР» №13570, згідно якої обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до травпункту вказаної медичної установи 14.02.2017 року з різаною раною 2-го пальця лівої кисті /т.4 а.п.5/;

- довідка КЗ «Павлоградська МЛ№4» ДОР» від 05.02.2018 року, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_4 був доставлений у приймальне відділення вказаної медичної установи 13.12.2017 року о 19.30 годині та оперативно прооперований /т.4 а.п.7/;

- протокол огляду від 09.01.2018 року, згідно якого слідчим за участі спеціаліста були оглянуті речі потерпілого ОСОБА_4 , на куртці та чоловічих джинсах були виявлені сліди крові /т.4 а.п.44-46/;

- висновок судово-імунологічної експертизи №55 від 18.01.2018 року, яким встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_4 /т.4 а.п.35-36/;

- висновок судово-імунологічної експертизи №49 від 11.01.2018 року, яким встановлена групова приналежність крові обвинуваченого ОСОБА_1 /т.4 а.п.41-42/;

- висновок судово-імунологічної експертизи №50 від 18.01.2018 року, яким встановлена наявність слідів крові на спортивній кофті, спортивних штанах, гумовому черевику на ліву ногу, в яких був одягнутий обвинувачений під час інкримінованих подій, вказані сліди крові можуть походити як від крові потерпілого, так і від крові обвинуваченого /т.4 а.п.18-21/;

- висновок судово-імунологічної експертизи №51 від 18.01.2018 року, яким встановлена наявність слідів крові на куртці та чоловічих джинсах, в яких був одягнутий потерпілий ОСОБА_4 під час конфлікту, вказані сліди крові можуть походити як від крові потерпілого, так і від крові обвинуваченого /т.4 а.п.27-30/;

- постанова про визнання речових доказів від 07.03.2018 року, відповідно до якої ніж, пару гумових черевик чорного кольору, спортивну чоловічу кофту сірого кольору, спортивні штани сірого кольору, джинсові штани, куртку чорного кольору, двоє ключів та 2 гривні номіналом по 1 гривні; залишки змивів на фрагментах, зразок крові ОСОБА_1 визнано речовим доказом та передано на збереження до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області /т.4 а.п.98/.

Під час дослідження речових доказів за кримінальним провадженням обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив факт належності речових доказів: спортивної кофти та штанів сірого кольору, в які він був одягнутий в момент конфлікту. Оглянуті гумові черевики за поясненнями обвинуваченого нагадують те взуття, в якому він перебував в день інкримінованих подій. За поясненнями потерпілої ОСОБА_2 оглянуті джинсові штани та куртка були на потерпілому ОСОБА_4 в день подій, коли він приходив до неї, а після пішов до місця конфлікту. Досліджений ніж, за поясненнями обвинуваченого, не схожий на той, який був у потерпілого ОСОБА_4 в день подій, проте ножа він особливо не розглядав.

Аналізуючи показання обвинуваченого в частині завдання ударів по обличчю потерпілого в стані необхідної оборони та його непричетності до завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , в результаті яких настала смерть останнього, співставляючи їх з обвинуваченням, що інкримінується ОСОБА_1 , а також з показаннями потерпілих, свідків, та з іншими доказами - зокрема, дослідженими судом протоколами слідчих дій, документами та висновками експертів, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд робить висновок про те, що вказані показання обвинуваченого є способом захисту останнього від висунутого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та намаганням ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, а показання потерпілих, свідків та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об`єктивних. Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

Показання обвинуваченого про те, що виявлені тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого, які призвели до його смерті, були спричинені іншими особами до того, як потерпілий ОСОБА_4 прийшов до його подвір`я, були спростовані в суді показаннями експерта ОСОБА_23 , яка підтвердила складений нею висновок за результатами медичного дослідження трупу потерпілого та зазначила, що виявлені тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого утворилися за дуже короткий проміжок часу, одномоментно, і потерпілий не міг подолати велику відстань самостійно, міг пересуватись декілька хвилин та пройти лише невелику відстань. Всі інші допитані учасники кримінального провадження не підтвердили факту побиття потерпілого іншими сторонніми особами, в ході якої ОСОБА_4 отримав смертельні тілесні ушкодження, а після прийшов до будинку обвинуваченого, де відбувся конфлікт з ним. Потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 , які останні бачили поруч живим потерпілого ОСОБА_4 , показали, що у нього не було ніяких тілесних ушкоджень, і ОСОБА_4 не скаржився на стан свого здоров`я. Усі очевидці подій, які були допитані в суді, розповіли, що до конфлікту з обвинуваченим потерпілий ОСОБА_4 прийшов до будинку пішки самостійно, сточи перед будинком, висловлювався нецензурно, тобто не був схожим на особу, яка зазнала смертельних травм. Всі свідки конфлікту: подружжя ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , - показали, що після подій на подвір`ї з обвинуваченим потерпілий ОСОБА_4 не міг самостійно пересуватись та був госпіталізований до лікарні швидкою, тобто стан потерпілого після приходу до будинку та інкримінованих обвинуваченому подій значно погіршився.

Також не знайшли свого підтвердження показання обвинуваченого щодо його дій в стані необхідної оборони, виходячи з наступного. Враховуючи з роз`яснення Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про необхідну оборону» №1 від 26.04.2002 року, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Сам обвинувачений в суді показав, що потерпілий ОСОБА_4 ніяких протиправних цілеспрямованих дій стосовно нього не вчиняв, погроз не висловлював, замахів ножем в його бік не робив. Він, побачивши ножа в руці потерпілого та сприйнявши це як загрозу, став хаотично наносити удари руками в обличчя потерпілого, від чого вони разом впали на землю таким чином, що потерпілий був позбавлений будь-якого руху руками, які знаходились під ним, та не міг вчинити напад з ножем. Свідок ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_3 не бачили застосування ножа потерпілим ОСОБА_4 в момент конфлікту з обвинуваченим, лише чули звук падіння металевого предмета та накази обвинуваченого кинути ножа. Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ножа в руках потерпілого під час конфлікту не бачили, лише чули про наявність цього предмету. Потерпіла ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_5 , неповнолітня ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомили, що під час перебування на землі після падіння обвинуваченого разом з потерпілим, обвинувачений ОСОБА_1 завдав лежачому на землі ОСОБА_4 декілька ударів ногами по тулубу, незважаючи на те, що потерпілий ніяких протиправних дій не чинив, ніякої загрози для обвинуваченого та оточуючих не проявляв, тобто підтвердили відсутність стану необхідної оборони для обвинуваченого. Покази вказаних осіб узгоджуються з висновками експертного дослідження вилученого взуття обвинуваченого, під час якого були встановлені можливі залишки крові потерпілого на одному з черевиків, та експертного дослідження куртки потерпілого, на якій також були виявлені сліди його крові. Згідно дослідженого висновку експерта за результатами розтину трупу потерпілого та показань експерта смерть ОСОБА_4 настала внаслідок сумісної тупої травми грудної клітини та живота, яка утворились від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли саме за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області, не виключено – що це могли бути нижні кінцівки людини, обуті у взуття. Виявлені тілесні ушкодження у потерпілого не могли виникнути в результаті падіння з висоти власного зросту. Саме удари обвинуваченого по тулубу потерпілого призвели до тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, які ускладнились гострим малокрів`ям та комбінованим шоком, що й призвело до безпосередньої причини смерті та дана травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Відсутність стану необхідної оборони для обвинуваченого ОСОБА_1 під час інкримінованих подій також була встановлена під час проведення слідчого експерименту з ним на досудовому розслідуванні за участі експерта, під час якого обвинувачений повідомляв, що потерпілий ОСОБА_4 , перебуваючи на землі в момент конфлікту, не міг скористатись ножем, який лежав поруч з ним, потерпілий не чинив спроб підняти цей ніж, при цьому обвинувачений зазначав, що саме в цей момент він завдав не менше двох ударів ногою в область ребер потерпілому. В подальшому експерт надав висновок про можливість утворення виявлених у потерпілого ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень за обставин та умов, на які вказав обвинувачений під час слідчого експерименту.

У зв`язку з викладеним покази потерпілих, свідків, протоколи слідчих дій та висновки експертів покладені в основу вироку. Суд у відповідності вимог ст.97 КПК визнає не допустимими доказами показання працівників поліції свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в частині їх повідомлення про обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, які стали їм відомі з пояснень отриманих від свідка ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_1 . Вказані працівники поліції отримали дані показання під час виконання ними своїх службових повноважень, очевидцями самого конфлікту вони не були. Їх показання в частині побачених наслідків конфлікту суд сприймає за доказ та бере до уваги при ухвалені вироку. Свідок ОСОБА_8 вийшов лише після почутого галасу на балкон своєї квартири на четвертому поверсі та погукав свідка ОСОБА_9 , тобто вказані особи були не постійно під час інкримінованих подій обвинуваченому, всіх подій конфлікту вони не бачили. Запрошений за клопотанням сторони захисту неповнолітній свідок ОСОБА_14 , покази якої на думку захисника, суд повинен сприймати критично, яка до речі мешкає на першому поверсі і могла більш ретельно бачити події бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в своїх показаннях чітко вказала на удари ногою обвинуваченого по тулубу потерпілого, коли той лежав на землі та не чинив будь-яких протиправних дій. Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не бачили самої бійки, стали свідками лише подій, які передували, або подій, які були вже після отримання потерпілим тілесних ушкоджень. Допитаний свідок ОСОБА_19 , який надав медичну допомогу потерпілому, взагалі не пригадав подій, а лише підтвердив записи в медичній документації. Зазначені позитивні характеристики обвинуваченого деякими свідками ніяк не виправдовують інкримінованих подій.

Зазначені стороною захисту обставини для визнання недопустимим в якості доказу протоколу слідчого експерименту за участі обвинуваченого були ретельно перевірені судом під час судового розгляду, був переглянутий відеозапис даної слідчої дії, був допитаний слідчий, який проводив дану слідчу дію.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), в постанові палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.02.2021 року (справа №664/317/17, провадження №51-5195км20), легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження. При цьому показання учасника кримінального провадження необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Зазначену слідчу дію було проведено 15 грудня 2017 року з метою перевірки й уточнення відомостей про подію, що сталася 13 грудня 2017 року в присутності обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Мелешка І.В., з безперервною фіксацією слідчого експеримента на відеокамеру, про що зазначено у протоколі слідчого експерименту, до протоколу долучений запис слідчої дії. Всім учасникам, зокрема обвинуваченому ОСОБА_1 щодо можливості відмовитись свідчити проти себе, були роз`яснені їх права та обов`язки, надавалась можливість надати свої зауваження. Сам протокол слідчої дії був складений слідчим 16 грудня 2017 року, будь-яких застережень, строків стосовно цього діючий КПК України не містить. Протокол слідчого експерименту підписали учасники процесуальної дії, зазначивши про відсутність зауважень і доповнень. Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 16 грудня 2017 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст.240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від ОСОБА_1 у ході слідчого експерименту. Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст.86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст.87 цього Кодексу, для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Ствердження обвинуваченого про відсутність в обвинувальному акті посилання на висновок судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4 , наявність суперечностей в цьому висновку, на думку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутність підтвердження у сторони обвинувачення характеру виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого – суд вважає безпідставними. Відсутність посилання в обвинувальному акті на конкретний висновок – це вимога КПК, оскільки висновок експерта є джерелом доказу, а докази досліджуються під час судового слідства. З метою з`ясування всіх наявних у сторін суперечностей, запитань за даним висновком судом був допитаний експерт ОСОБА_25 , яка підтвердила зроблені висновки, тому будь-яких сумнівів щодо недопустимості даного доказу у суду не виникає.

Щодо ствердження сторони захисту про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 15.12.2017 року та направлений до суду обвинувальний акт містять різні механізми нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , у зв`язку з чим порушено право обвинуваченого на захист, суд зазначає наступне. У відповідності вимог ст.337 КПК України судовий розгляд провадиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитись від підтримання державного обвинувачення. Таким чином судовий розгляд відбувається відповідно до обвинувального акту. Повідомлення про підозру – це процесуальний письмовий документ, що у відповідності ст.277 КПК України складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором за наявності випадків, визначених в ст.276 КПК України, та вручається особі, яка повідомляється про підозру. При цьому повідомлення про підозру має містити стислий виклад обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. На момент повідомлення про підозру ОСОБА_1 15.12.2017 року органом досудового розслідування був зазначений саме такий стислий виклад обставин, який був відомий на момент такого повідомлення. В подальшому у відповідності до вимог ст.283 КПК України прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, в якому, зокрема, були викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. При цьому дії обвинуваченого ОСОБА_1 з моменту письмового повідомлення про підозру та направлення обвинувального акту до суду кваліфіковані саме за ч.2 ст.121 КК України. Питання невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України вирішуються на стадії підготовчого судового засідання, яке було проведено судом і сторона захисту не порушувала питання повернення обвинувального акту прокурору.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії тяжких злочинів; ступінь негативних та непоправимих наслідків у вигляді смерті потерпілого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, за місцем колишнього працевлаштування та проживання характеризується позитивно, за місцем реєстрація характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, а також відсутність будь-якого каяття у вчиненому.

Обставин, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, настання в результаті вчинення непоправних наслідків у вигляді смерті потерпілого, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутності з боку обвинувачення засудження своїх дій, відношення обвинуваченого до скоєного, думки потерпілих щодо застосування саме суворого виду покарання, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_10 необхідно застосувати реальне покарання можливе лише з ізоляцією його від суспільства і відносно обвинуваченого необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України, з врахуванням вимог ст.416 КПК України (особливості нового розгляду судом першої інстанції після скасування вироку судом апеляційної інстанції). Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосований. В період проведення досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляд тримання під вартою з 14.12.2017 року по 14.03.2018 року. З огляду на наведене, з урахуванням вимог ст.72 КК України, попереднє ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 має бути зараховано обвинуваченому в строк призначеного йому покарання.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Доля речових доказів має бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_1 та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відбування призначеного судом покарання.

Строк відбуття покарання для ОСОБА_1 обчислювати з моменту виконання вироку в частині призначеного покарання.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 14.12.2017 року до 14.03.2018 року.

Речові докази:

- ніж в опечатаному виді, джинсові штани, куртку чорного кольору, залишки змивів на фрагментах марлі у паперовому конверті в опечатаному виді та зразок крові ОСОБА_1 на марлевій серветці у паперовому конверті, які передані на зберігання до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області – після набрання вироком законної сили знищити;

- пару гумових черевиків чорного кольору, спортивну чоловічу кофту сірого кольору, спортивні штани сірого кольору, які належать ОСОБА_1 та передані на зберігання до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області – після набрання вироком законної сили повернути за приналежністю;

- двоє ключів та дві гривні номіналом по 1 гривні, які передані під розписку потерпілій ОСОБА_2 - залишити останній за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.А. Мельник