Ухвала суду № 95163382, 25.02.2021, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1583/20

Провадження № 1-кп/350/71/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090000000641 від 10 серпня 2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Майковського Р.Р.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих Палятинського В.І.,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Чігури С.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, в обґрунтування якого покликається на те, що термін тримання під вартою обвинуваченого спливає 27 лютого 2021 року, однак продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, при цьому кримінальне правопорушення було вчинено за обставини, що обтяжує покарання, тобто у стані алкогольного сп`яніння, і з огляду на тяжкість та неминучість покарання у виді позбавлення волі обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки розгляд кримінального провадження триває, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності. А інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання вказаним ризикам та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Чігур С.В. не заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку потерпілих та їх представника, думку обвинуваченого та його захисника, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 12 серпня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який в подальшому продовжено ухвалою цього ж суду. Останній раз ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 27.02.2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року зазначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, переховування від суду, вчинення іншого правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім тяжкості покарання, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: розгляд кримінального провадження триває, ряд свідків ще не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджені, а відтак існують ризики перешкоджання встановлення істини у справі шляхом незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою надання показань вигідних для обвинуваченого; можливість обвинуваченого переховуватись від суду враховуючи суворість та неминучість покарання за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищевказані ризики, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" строком на 60 днів - до 25 квітня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, та направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" для виконання.

Суддя Максимів І.В.