Постанова № 9516217, 12.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010                                                                                           № 42/20

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Гаврень Я.Б. (довір. № 2076/22 від 23.12.09);

від відповідача - Андрусенко Ю.С. (довір. №28-28/50-Д від 28.12.09);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010

у справі № 42/20 ( )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

до                                                   Державного підприємства "Вугілля України"

про                                                   відшкодування збитків, ціна позову 160717,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. у справі № 42/20 позов Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м.Києва задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства „Вугіллі України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” 158482,06 грн. збитків, 1584,82 грн. витрат по оплаті державного мита, 232,72 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що оскільки передане вугілля не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов п.5.1 договору поставки №1-01/1-П від 26 січня 2004р. та було повернуте у січні та лютому 2007 року за вказівками відповідача, позивачу завдано збитки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що саме ВАТ „Центренерго” були порушені установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, а саме право відповідача на прийняття участі у спільному відборі та опробуванні поставленої вугільної продукції. ВАТ „Центренерго” не довело, що йому заподіяні збитки саме в результаті дій чи бездіяльності ДП „Вугілля України”.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

26 січня 2004 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 1-01/1-П, за умовами якого відповідач зобов’язався передати позивачу вугілля кам’яне енергетичне українського походження, а позивач –прийняти та оплатити одержаний товар.

Додатком № 02/07-Т від 30 січня 2007 р. до договору сторони погодили поставку вугілля в лютому 2007 року 185 тис.т. (+/-5%) вартістю 51948000грн. з ПДВ, № 02-01/07-З від 17 січня 2007 р. – в січні 2007 року 95,3 тис.т. (+/-5%) вартістю 26760240 грн. з ПДВ, № 1-01/07-Т від 17 січня 2007 р. –в січні 2007 року 39,5 тис.т. (+/-5%) вартістю 11091600 грн. з ПДВ.

Наявні в справі залізничні накладні №№ 49163502, 49163504, 49163505, 49163503, 49163501, 49168694, 49168693, 49168695, 49159528, 49159532, 49159531, 49159530, 4915926, 49159527, 491599525, 49159529, 49037024, 49037025, 49037026, 49037027, 49037028, 49037029, 49037030, 49158660, 49158659, 49168977, 49168976, 49168975, 49168972, 49168969, 49168968 підтверджують поставку відповідачем позивачу вугілля у тридцять шести вагонах (залізничні вагони №№ 65717282, 65752438, 65691560, 64492010, 67574863, 65741274, 65944878, 67396408, 6693570, 65725624, 65324303, 67161752, 66235169, 67164368, 67169409, 66962473, 60935343, 67178004, 65325383, 66186321, 65488538, 67855072, 60319530, 63508980, 67395574, 60880671, 67886986, 64537988, 66179110, 63500540, 67191056, 66113606, 65257412, 66727181, 67704445, 60214350).

Актами про відбір проб вугілля №№ 122, 123 від 20 січня 2007 р., 156 від 23 січня 2007 р., 166 від 24 січня 2007 р., 176 від 25 січня 2007 р., 178 від 26 січня 2007 р., квитанціями про приймання вантажу №№ 32777337, 32777338, 32777274, 32777275, 32777276, 32777277, 32777278, 32777279, 32777280, 32777281, 32777282, 32777283, 32777284, 32777289, 32777290 стверджується той факт, що передане вугілля не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов п. 5.1 договору поставки № 1-01/1-П від 26 січня 2004 р. та було повернуте у січні та лютому 2007 року за вказівками відповідача.

У відповідності до умов п.п. 5.3, 7.1 договору у випадку, якщо показники якості (зольності) вугілля визначені в лабораторії вонтажоотримувача перевищують граничний рівень, вказаний у п. 3 додатку до цього договору, вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів направляє виклик постачальнику – прибути до вантажоотримувача протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення. За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відомостями плати за подачу, збирання та користування вагонами та вантажні роботи №№ 2/07-6, 1/07-3, накопичувальними картками №№ 29.01.75, 29.01.69, 29.01.076, 24.01.60, 30.01.077 підтверджується той факт, що позивачем допущене понаднормативне використання вагонів та понесені витрати по оплаті за таке користування у розмірі 60957,04 грн., також понесені витрати за повернення неякісного вугілля відповідачу у розмірі провізної плати у розмірі 94016,80 грн., а також стягнутих з нього залізницею додаткових зборів пов’язаних із вантажними роботами, промиванням та очищенням вагонів та інше, у розмірі 3508,22 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наведених законодавчих положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди –причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

Матеріали справи містять докази, які вказують на наявність необхідного складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні. Відповідачем протилежного не доведено, висновків суду не спростовано.

Посилання відповідача щодо порушення позивачем порядку прийняття товару за договором є безпідставними, оскільки питання про відмову від прийняття та повернення вугілля правомірно вирішувалося позивачем з вантажовідправниками цього вугілля, які одночасно є повіреними відповідача у відповідних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 158482,06 грн. (60957,04+94016,80+3508,22).

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2235,31 грн. збитків, то місцевий господарський суд вірно зазначає про те, що доказів на підтвердження понесення витрат в зазначеному розмірі позивачем не надано, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що в оскаржуваному рішенні була дана належна юридична оцінка обставинам справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України”залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. у справі №42/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 42/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

13.05.10 (відправлено)