Постанова № 9516199, 12.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010                                                                                           № 32/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Гуща В.О., дов. б/н від 15.12.2009

від відповідача: Гомон О.О., дов. №220/174/д від 08.02.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс”

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 (дата підписання 27.02.2010)

у справі № 32/38 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс”

до                                                   Міністерства оборони України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс” (далі-позивач) про стягнення з Міністерства оборони України (далі-відповідач) 444978,08грн. пені та 180684,00грн. штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 10.11.2009, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” (далі-ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ”) та позивачем, останнім набуто право вимоги до відповідача за договором від 05.11.2008 №271/3/08/91 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), який укладений між відповідачем та ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ”, що належало останньому, в частині стягнення з Міністерства оборони України штрафних санкцій, інфляційних збитків, відсотків річних та збитків, заподіяних ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 05.11.2008 №271/3/08/91.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі №32/38 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008 не встановлено розмір відповідальності відповідача у вигляді штрафу у розмірі 7% або пені у разі порушення останнім виконання зобов’язань в частині оплати отриманої продукції. При цьому, судом зазначено, що у даному випадку проведення оплати поставленої продукції є обов’язком відповідача, а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань відповідача не є предметом даного спору, та не може вирішуватись в межах заявленого спору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати вищезазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Зокрема позивач наполягає на тому, що виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно договору або закону неустойкою. Зобов’язання по оплаті за поставку продукції, яке виникло у відповідача перед позивачем, відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (далі-ГК України) відноситься до окремих видів зобов’язань, щодо яких законом визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Оскільки спірним договором не було передбачено відповідальності відповідача за порушення зобов’язання, а предметом неустойки є грошова сума, то відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) її розмір встановлюється актом цивільного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.05.2010.

У судове засідання 12.05.2010 з’явилися представники сторін. Представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у даній cправі скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що право чин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а сторонами у договорі не передбачено стягнення штрафних санкцій, а тому підстави для застосування статті 231 ГК України відсутні.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем (замовник) та ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” (постачальник) 05.11.2008 укладено договір №271/3/08/91 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставляти речове майно для потреб Міністерства оборони України, а відповідач - забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами відповідно до положень цього договору.

Взяті на себе зобов’язання по поставці продукції за договором №271/3/08/91 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 05.11.2008 ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” виконав в повному обсязі на загальну суму 8604000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, оголошеннями, рахунками та актами приймального контролю якості, а також відсутністю претензій щодо якості та строків поставки з боку відповідача.

Відповідно до пункту 4.4 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику (до Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства Оборони України) належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

На виконання умов договору ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” поставлено, а відповідачем прийнято продукцію, обумовлену договором на суму 8604000,00грн. З урахуванням здійснених відповідачем оплат в сумі 6822800,00грн. станом на 18.06.2009 заборгованість відповідача перед ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” становила 2581200,00грн.

10.11.2009 між ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі – договір цесії), відповідно до умов якого ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” передало належне йому право вимоги згідно з договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91, укладеним між ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” та відповідачем 05.11.2008, а позивач прийняв право вимоги, належне ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” за договором, відповідно до вимог законодавства України в частині права стягнення з боржника штрафних санкцій, інфляційних збитків, відсотків річних та збитків, заподіяних первісному кредиторові внаслідок неналежного виконання боржником умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (пункту 1 статті 74 ГК України).

Відповідно до частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, серед іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.2 договору цесії до позивача перейшли всі права ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ”, що випливають з договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008, вимог чинного законодавства в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) від 10.11.2009.

За актом прийому передачі документів (додаток №1 до договору цесії) ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” передано, а позивачем прийнято відповідні документи згідно з договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91, укладеним між відповідачем та ТОВ „ЧИГИРИНЛЕГПРОМ” 05.11.2008.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до позивача перейшло право стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних збитків, відсотків річних та збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно сттаі 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Посилаючись на положення вищезазначеної статті позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання останнім грошового зобов’язання за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008.

          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що пеня може бути стягнута лише у разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін), а умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008 (розділ 6 „Відповідальність сторін”) не встановлено розмір відповідальності відповідача у вигляді штрафу у розмірі 7%, або пені у разі порушення останнім виконання зобов’язань в частині оплати отриманої продукції.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Отже зазначена норма вказує на імперативний характер статті закону, якщо у ній встановлений розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань.

Як вже було зазначено вище, згідно частини другої статті 231 ГК України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки відповідач належить до державного сектору економіки, та умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №271/3/08/91 від 05.11.2008 не встановлено розмір відповідальності відповідача, Київський апеляційний господарський суд вважає правомірним нарахування штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 231 ГК України (аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 30.05.2006).

При цьому, слід також зазначити, що частиною другою статті 231 ГК України не визначено, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов’язання, строки виконання якого порушені.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який повинен був довести факт належного виконання своїх зобов’язань за договором.

Оскільки відповідачем вищезазначених доказів суду не надано та не спростовано доводи позивача щодо порушення відповідачем своїх зобов’язань, судова колегія вважає огрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача на те, що він утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету, оскільки питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань відповідача не є предметом данного спору та не може бути вирішено в межах заявленного позову.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у даній справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту 38 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито” державні замовники та виконавці державного замовлення – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб звільняються від сплати державного мита.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005, №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита встановлено за нульовою ставкою, для всіх інших позивачів - за ставкою 236,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при звернені до місцевого господарського суду позивачем згідно платіжного доручення №1 від 14.01.2010 було сплачено державне мито у розмірі 6256,62грн., а згідно платіжного доручення №2 від 14.01.2010 - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн. При зверненні до суду апеляційної інстанції, згідно платіжного доручення №110 від 03.03.2010, позивачем було сплачено державне мито у розмірі 3128,31грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути позивачеві з Державного бюджету України державне мито та витрати на інформацйно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 101 – 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс” на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі №32/38 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі №32/38 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6; п/р 35217018003192 в ОПЕРУ ДКУ м.Київ, МФО 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс” (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 81, р/р2600615074 в ВАТ „СЕБ Банк” м.Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33106708) 444978 (чотириста сорок чотири тисячі дев’ятсот сімдесят вісім)грн.08коп. – пені за прострочення оплати поставленої продукції; 180684(сто вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири)грн.00коп. штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад 30днів.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „АС Ресурс” (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 81, р/р2600615074 в ВАТ „СЕБ Банк” м.Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33106708) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 6256 (шість тисяч двісті п’ятдесят шість)грн.62коп., перераховане платіжним дорученням №1 від 14.01.2010; державне мито у розмірі 3128 (три тисячі сто двадцять вісім)грн.31коп., перераховане платіжним дорученням №110 від 03.03.2010; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн.00коп., перераховане платіжним дорученням №2 від 14.01.2010.

7. Матеріали справи №32/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді