Ухвала суду № 95140377, 19.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4926/14К

Провадження № 1кп/201/115/2021

УХВАЛА

19 лютого 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кірюшина Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12012040660000780 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Любиковичі Сарненського району Рівненської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

обвинувачену у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Ставицький В.А.

обвинувачена ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 , шляхом зловживання довірою останньої. При цьому використала розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ім`я обвинуваченої, на розпорядження коштами якого вона видала довіреність потерпілій.

ОСОБА_1 звернулась з клопотанням в якому просить суд надати тимчасовий доступ до речей, документів та інформації які наявні в в Трипільському відділені АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, про рух грошових коштів та документів до банківського рахунку № НОМЕР_2 та ощадного банківського вкладу № НОМЕР_3 в період часу з 03.09.2008 року по сьогодні із вказівкою усіх транзакцій, реквізитів банківських рахунків та реквізитів банківських установ на які перераховані кошти з рахунку № НОМЕР_3 та з ощадного банківського вкладу № НОМЕР_3 .

В обґрунтування клопотання обвинувачена посилалась на те, що в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було відкрито рахунок № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 по якому за період з 25.06.2008 по 03.09.2008 здійснено оборот грошових коштів на загальну суму 90 791,77 долар США. В тому числі з її рахунку 03.09.2008 було знято грошову суму в розмірі 25 900 доларів США.

Потерпіла в судовому засіданні пояснювала, що обвинувачена передала їй 25 900 доларів США 03.09.2008 і ці кошти потерпіла поклала на свій банківський рахунок в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », хоча це не відповідає дійсності, так як такої суми обвинувачена потерпілій не передавала 03.09.2008. Такі твердження потерпілої наводять на думку, що вона самостійно скористалась довіреністю, яку дала їй ОСОБА_1 і зняла грошові кошти без відома обвинуваченої, а тому для перевірки цих обставин обвинувачена просить надати їй тимчасовий доступ до рахунку № НОМЕР_2 і до рахунку № НОМЕР_3 .

В судовому засіданні обвинувачена своє клопотання підтримала, просила задовольнити його та пояснила, що рахунки, про тимчасовий доступ до яких вона просить суд, належать потерпілій ОСОБА_3 , про що є інформація в першому томі кримінального провадження

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої посилаючись на його необґрунтованість.

Заслухавши учасників, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання та неможливість його задоволення на теперішній час з огляду на відсутність достатніх даних у суду вважати, що обставини, описані обвинуваченою в її клопотанні мали місце, а рахунки, вказані в клопотанні взагалі снують і належать потерпілій.

Так, згідно ст. 131 КПК України тимчасовий доступ є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Частина 5 ст. 132 та ст. 22 КПК України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Частина 5 ст. 163 КПК України фактично доповнює це положення і надає право суду постановити ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів виключно, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

З клопотання обвинуваченої не вбачається доказів того, що рахунок № НОМЕР_2 та рахунок № НОМЕР_3 відкриті чи були відкриті у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як не надано доказів і того, що ці рахунки належали потерпілій.

Відсутність цих доказів не дозволяє суду дати дозвіл на тимчасовий доступ до рахунків, які можуть належати будь-якій особі і тим самим допустити невиправдане втручання в приватне життя особи, яка, ймовірно, не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Отже, в задоволенні заяви обвинуваченої слід відмовити.

Що стосується доводів обвинуваченої про те, що докази належності рахунків потерпілій ОСОБА_3 знаходяться в першому томі кримінальної справи, то слід звернути увагу на наступне.

Статтею 349 КПК України (в редакції КПК станом на 18.01.2017) врегульовано процедуру визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні та порядок їх дослідження.

Під обсягом доказів розуміється перелік речей, документів та показань свідків, які мають бути дослідженні судом, а під порядком їх дослідження розуміється черговість такого дослідження.

Частина перша і друга ст. 349 КПК України унормовує, що обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду після з`ясування думки учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

При цьому, ухвала суду може бути постановлена як у формі окремого документа, так і без виходу до нарадчої кімнати з занесенням факту постановлення ухвали в журнал судового засідання (статті 371, 372 КПК України)

В цій справі, в судовому засіданні 18.01.2017, судом було з`ясовано думку сторони обвинувачення, сторони захисту та потерпілої і її представника щодо того які докази потрібно дослідити в ході судового розгляду, та який порядок їх дослідження встановити. При цьому всі, в тому числі і обвинувачена, висловили консолідовану думку про те, що спочатку потрібно допитати обвинувачену, потім потерпілу, після цього дослідити письмові докази, які назвав прокурор, а саме, документи, що містяться в трьох томах кримінальної справи: протокол про доступ до речей та документів від 18.12.2013, постанова про визнання даних документів речовими доказами, характеризуючи матеріали ОСОБА_1 , в тому числі вимога, відповідь з наркодиспансера та психо-неврологічного центру, довіреність від 25 червня 2008 року, заява ОСОБА_1 про скасування довіреності від 22.08.2008 р., попередній договір від 04.06.2008 року, попередній договір від 26.06.2008 року, договір купівлі-продажу квартири від 25. 06.2008р., договір про відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_2 від 03.09.2008 р., копію попереднього договору від 04.06.2008 року, протокол тимчасового доступу від 10.11.2010 року та вилучені відповідно до нього документи, розписки ОСОБА_2 , протокол доступу до матеріалів від 31.12.2013 року, зміна повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27.12.2013 року, лист НБУ від 17.01. 2013 року, , лист НБУ від 05.12.2013 року, повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 29.01.2013 року, та письмові докази, які назвала обвинувачена, що містяться в третьому томі кримінальної справи. І лише після дослідження письмових доказів допитати свідків сторони обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а потім допитати свідків сторони захисту: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Ухвалою суду, постановленою 18.01.2017 без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням даних про постановлення такої ухвали до журналу судового засідання, було встановлено саме такий обсяг та порядок дослідження доказів, який описаний вище та про який просили всі учасники, в тому числі і обвинувачена.

Таким чином доводи обвинуваченої, які вона висловлює протягом всього судового розгляду про те, що порядок дослідження доказів не встановлено і суд не знає, що він буде досліджувати безпідставні та очевидно суперечать обставинам зафіксованим на звукозапису судового засідання, безпосереднім учасником яких була обвинувачена.

Далі, в ході судових засідань були допитані обвинувачена та потерпіла після чого обвинувачена систематично почала вчиняти дії, які можна охарактеризувати як процесуальні диверсії. Так, при намаганні суду перейти до дослідження письмових доказів обвинувачена заявляла клопотання, після відхилення яких заявляла відвід суду. Таких заяв про відвід було щонайменше шість і кожен з них вимагав відкладення розгляду справи для його вирішення. Всі відводи виявились необґрунтованими. Далі, обвинувачена застосувала тактику зміни захисників, шляхом подання заяв про те, що захисники здійснюють неналежний захист. Суд йшов на зустріч обвинуваченій, замінюючи захисників, задля забезпечення її найкращих інтересів, однак така поведінка суду провокувала подальші заяви обвинуваченої про заміну захисників, що детально проаналізовано в ухвалі суду від 15.01.2021 року після оголошення якої обвинувачена висловила думку про самостійний захист.

Отже, до сьогоднішнього дня суду не вдалось розпочати дослідження письмових доказів, які мають бути досліджені згідно ухвали суду від 18.01.2017.

Оскільки судом не досліджено письмові докази, в яких, зі слів обвинуваченої, маються докази того, що рахунки про доступ до яких вона просить, належать потерпілій, то суд не може вирішити позитивно клопотання обвинуваченої, так як не володіє інформацією про власника рахунку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 163, 371 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про тимчасовий досту до речей і документів відмовити.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали буде оголошено 23.02.2021 о 10-00 годин

Головуючий-суддя: С.П. Мельниченко