Постанова № 9513577, 19.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2010 р. № 2-а- 124/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача Гаврилової Л.О., відповідача Линник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничого підприємства „ВІТ” до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „ВІТ” (в подальшому ТОВ „НВП „ВІТ”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (в подальшому ДПІ в Московському районі м. Харкова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000101800/0 від 12 червня 2009 року, № 0000101800/1 від 31 липня 2009 року, № 0000101800/2 від 09 жовтня 2009 року, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку взаємовідносин ТОВ „НВП „ВІТ” з ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт перевірки №2556/18/24661982 від 15.05.2009 р.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0000101800/0 від 12.06.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105314,25 грн. (в т.ч. основний платіж - 70209,50 грн., штрафні санкції 35104,75 грн.).

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Московському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України. Рішеннями за результатами розгляду первинної та повторних скарг, податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

За наслідками розгляду скарг позивача ДПІ у Московському районі м. Харкова направлені на адресу позивача податкові повідомлення - рішення № 0000101800/1 від 31.07.2009 р., № 0000101800/2 від 09.10.2009 р.

ТОВ „НВП „ВІТ” не погоджується з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки позивач та ФОП ОСОБА_3 пройшли процедуру державної реєстрації, перебувають на обліку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, обліковуються в органах державної податкової служби як платники податків, зборів (обовязкових платежів) та під час укладення правочинів були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Крім того позивач зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставним, оскільки в акті перевірки не наведено будь-яких даних, які б свідчили про те, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_3 товари та послуги не були призначені для їх використання у господарській діяльності. Суми податку, включені позивачем до складу податкового кредиту за правочинами, укладеними з ФОП ОСОБА_3, підтверджені відповідними податковими накладними, складеними з дотриманням норм чинного податкового законодавства, а тому позивач вважає, що висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку.

Представник позивача - ТОВ „НВП „ВІТ” Гаврилова Л.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідач - ДПІ в Московському районі м. Харкова Линник І.М. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні, оскільки вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті на підставі норм діючого законодавства.

Кім того, зазначила, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ „НВП „ВІТ” за період з 01.10.2007 р. 30.09.2008 р., ДПІ у Московському районі м. Харкова складений акт від 15.05.2009 р. 42556/18/24661982, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В ході перевірки було встановлено, що позивачу надавалися послуги в обсязі та на умовах - договору з комплексного обслуговування офісу від 01.12.2007 р. без номеру, згідно із наступними податковими накладними: №644 від 31.12.07 на суму ПДВ 6666.67 грн.; №646 від 31.12.07 на суму ПДВ 5154,00 грн.; №185 від 31.03.08 на суму ПДВ 696,00 грн.; №258 від 30.04.08 на суму ПДВ 1216.68 грн.;-№328 від 28.05.08 на суму ПДВ 7116,65 грн.;-№356 від 31.05.08 на суму ПДВ 2816,67 грн.;-№427 від 26.06.08 на суму ПДВ 5100,00 грн.:-№436 від 27.06.08 на суму ПДВ 683,33 грн.;-№466 від 07.07.08 на суму ПДВ 3298.00 грн.;-№509 від 16.07.08 на суму ПДВ 8333,33 грн.; -№548 від 29.07.08 на суму ПДВ 1702.00 грн.;№608 від 15.08.08 на суму ПДВ 11666.67 грн.; №732 від 26.09.08 на суму ПДВ 8333,33грн.; №753 від 30.09.08 на суму ПДВ 7426,17 грн.

Розрахунки оплати за отримані послуги проводилися у безготівковій формі.

Зазначені суми податку на додану вартість були включені ТОВ „НВП „ВІТ" до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за звітні податкові періоди - грудень 2007 р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р.

ФО-П ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в якості платника податків, зборів (інших обов'язкових платежів). Господарська діяльність якого за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. перевірена фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, за результатами перевірки складено акт від 16.01.2009 р. №28/17-206/НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено недодержання ФО-П ОСОБА_3 загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з постачальниками та покупцями; відсутність у ФО-П ОСОБА_3 необхідних умов для результатів господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутність реальної фінансово-господарської діяльності; відсутність у ФО-П ОСОБА_3 обєктів оподаткування.

Так, при проведенні перевірки ФО-П ОСОБА_3 був встановлений факт безтоварності його господарської діяльності (відбувався „обмін первинною документацією”), факт укладання угод без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними. Податковою інспекцією був встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 укладалися правочини з метою надання податкової вигоди своїм контрагентам, у вигляді оволодіння останнім майном держави (шляхом заниження об'єктів оподаткування та несплати податків у передбачених законом розмірах, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України). Наведені обставини свідчать про нікчемність таких правочинів.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем придбавалися послуги у ФО-П ОСОБА_3, а всі провочини, які укладалися ним з його контрагентами, в силу закону є нікчемними, не є правомірним включення ТОВ „НВП „ВІТ” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали, надані до справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „ВІТ” зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.02.1997 р.

Фахівцем ДПІ в Московському районі м. Харкова 15.05.2009 р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „НВП „ВІТ”.

За результатами перевірки складаний Акт від 15.05.2009 р. № 2556/18/24661982 про результати невиїзної документальної перевірки взаємовідносин ТОВ „НВП „ВІТ” з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 та п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, що затверджено наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством ТОВ „НВП „ВІТ” занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за грудень 2007 р., березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 р. на загальну суму 70209,50 грн., у тому числі по періоду: за грудень 2007 р. на суму 11820,67 грн., за березень 2008 р. на суму 696,00 грн., за квітень 2008 р. на суму 1216,68 грн., за травень 2008 р. на суму 9933,32 грн., за червень 2008 р. на суму 5783,33 грн., за липень 2008 р. на суму 1702,00 грн., за серпень 2008 р. на суму 13824,00 грн., за вересень 2008 р. на суму 25233,50 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що перевіркою встановлені взаємовідносини між ТОВ „НВП „ВІТ” з ФО-П ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ТОВ „НВП „ВІТ” (замовник) в особі директора Бовт О.Г. уклали договір на комплексне обслуговування офісу №б/н від 01.12.2007 р. Відповідно до умов договору замовник поручає, а виконавець приймає на себе надання послуг та виконання робіт в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Вартість договору складається з вартості виконаних робіт (наданих послуг) у термін дії договору. Оплата здійснюється на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-здачі виконаних послуг за договором. На виконання умов угоди ФОП ОСОБА_3 виконав роботи (послуги) для ТОВ „НВП „ВІТ”, на що виписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні. Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані роботи (послуги) проводились у безготівковій формі. В ході вжитих заходів щодо відпрацювання взаємовідносин ТОВ „НВП „ВІТ” з ФОП ОСОБА_3 встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 та складено акт перевірки № 28/17-206/2880207995/5 від 16.01.2009 р., (лист ДПІ у Жовтневому районі м. за № 1350/7/17-02-12 від 12.02.2009 року), де зазначене, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного договорами з контрагентами на поставку товарів та надання послуг який повинен здійснюватись протягом періоду, що перевірявся, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання виконання укладених угод. ФОП ОСОБА_3 в перевіряємому періоді не використовував найму робочої сили, складських приміщень не орендував, транспортних засобів у власності не має.

Для підписання акту перевірки директор ТОВ „НВП „ВІТ” не зявився, про що було складено відповідний акт № 793/18/24661982 від 15.05.2009 р. та один примірник акту направлений за місцем знаходження підприємства поштою.

На підставі акту перевірки від 15.05.2009 р. № 2556/18/24661982, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ в Московському районі м. Харкова 12.06.2009 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000101800/0 на загальну суму 105314,25 грн., у тому числі за основним платежем 70209,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35104,75 грн.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку відповідно до ДПІ у Московському районі, ДПА у Харківській області та ДПА України, однак рішеннями податкових органів скарги ТОВ „НВП „ВІТ” залишені без задоволення та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000101800/1 від 31.07.2009 р., № 0000101800/2 від 09.10.2009 р. на таку ж саме суму податкового зобовязання з ПДВ, що і з дробом 0.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, з підстав того, що вважає угоду від 01.12.2007 р., укладену між ТОВ „НВП „ВІТ” та ФОП ОСОБА_3 нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача обґрунтованою виходячи з наступного.

Між ТОВ „НВП „ВІТ” та ФОП ОСОБА_3 01.12.2007 р. укладено договір на комплексне обслуговування офісу.

За умовами вищезазначеного договору виконавець виконує роботи та надає послуги, а здача-приймання виконаних робіт відбувається у строки, обумовленими сторонами у договорі.

На виконання мов угоди ФОП ОСОБА_5 виконав роботи (послуги) ТОВ „НВП „ВІТ”, на що виписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: Акт № ОУ-000357 від 31.12.2007 р. на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., Акт № ОУ-000359 від 31.12.2007р. на суму 30924,00 грн., в т.ч. ПДВ 5154,00 грн.; Акт від 31.03.2008 р. на суму 4176,00 грн., в т.ч. ПДВ 696,00 грн.;Акт від 30.04.2008 р. на суму 7300,08 грн., в т.ч. ПДВ 1216,68 грн.; Акт від 31.05.2008 р. на суму 16900,00 грн., в т.ч. ПДВ 2816,67 грн.; Акт від 31.05.2008 р. на суму 42699,92 грн., в т.ч. ПДВ 7116,65 грн.; Акт № Р-3101-25 від 25.06.2008р. на суму 30600,00 грн., в т.ч. ПДВ 5100,00 грн.; Акт № Р-3101-31 від 27.06.2008р. на суму 4100,00 грн., в т.ч. ПДВ 683,33 грн.; Акт № Р-00000149 від 29.07.2008р. на суму 10212,00 грн., в т.ч. ПДВ 1702,00 грн.; Акт № 00000136 від 07.07.2008р. на суму 19788,00 грн., в т.ч. ПДВ 3298,00 грн.; Акт № 00000138 від 16.07.2008р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; Акт № 00000209 від 30.08.2008р. на суму 13156,00 грн., в т.ч. ПДВ 2192,67 грн.; акт № Р-00000210 від 30.08.2008р. на суму 56844,00 грн., в т.ч. ПДВ 9474,00 грн.; Акт № Р-00000246 від 26.09.2008р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; Акт № Р-00000269 від 30.09.2008р. на суму 44557,00 грн., в т.ч. ПДВ 7426,17 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення вказаної вище операції ФОП ОСОБА_3 було складено та надано на адресу позивача податкові накладні: №644 від 31.12.2007 р. на суму 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6666.67 грн.; №646 від 31.12.2007 р. на суму 30924,00 грн., у т.ч. ПДВ 5154,00 грн.: №185 від 31.03.2008 р. на суму 4176,00 грн., у т.ч. ПДВ 696,00 грн.; №258 від 30.04.2008 р. на суму 7300,08 грн., у т.ч. ПДВ 1216.68 грн.; №328 від 28.05.2008 р. на суму 42699,92 грн., у т.ч. ПДВ 7116,65 грн.; №356 від 31.05.2008 р. на суму 16900,00 грн., у т.ч. ПДВ 2816,67 грн.; №427 від 25.06.2008 р. на суму 30600,00 грн., у т.ч. ПДВ 5100,00 грн.; №436 від 27.06.2008 р. на суму 4100,00 грн., у т.ч. ПДВ 683,33 грн.; №466 від 07.07.2008 р. на суму 19788,00 грн., у т. ч. ПДВ 3298,00 грн.; №509 від 16.07.2008 грн., на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №548 від 29.07.2008 р. на суму 10212,00 грн., у т.ч. ПДВ 1702,00 грн.; №608 від 15.08.2008 р. на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; №732 від 26.09.2008 р. на суму 50000,00 грн. у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №753 від 30.09.2008 р. на суму 44557,00 грн., у т.ч. ПДВ 7426,17 грн.

Розрахунки оплати за отримані послуги проводилися у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями: №21 від 01.04.2008 р., №52 від 28.05.2008 р., №62 від 19.06.2008 р., №74 від 27.06.2008 р., №76 від 07.07.2008 р., №79 від 16.07.2008 р., №78 від 16.07.2008 р., №92 від 29.07.2008 р., №132 від 26.09.2008 р., №101 від 15.08.2008 р., №135 від 06.10.2008 р.

Зазначені суми податку на додану вартість були включені ТОВ „НВП „ВІТ” до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за звітні податкові періоди - грудень 2007 р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р.

Крім того, представником відповідача в ході судового розгляду справи, на підтвердження своєї позиції, була надана копія акту № 28/17-206/2880207995/5 від 16.01.2009 р. про результати планової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., за яким встановлені порушення: ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з зазначеними у акті перевірки постачальника та покупцями, та „Правил перевезення вантажів”, зареєстрованих Мінюстом 20.02.1998 р. № 128/2568 зі змінами та доповненнями; встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, встановлено відсутність обєктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та оподаткованого доходу, що визначається ст. 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”. Дані, відображені у деклараціях про доходи субєкта підприємницької діяльності платника за період, що перевірявся, не є дійсними; встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та обєкти оподаткування, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податкових кредит за період, що перевірявся не є дійсними.

Таким чином, зазначеним актом встановлено недодержання ФО-П ОСОБА_3 загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з постачальниками та покупцями, зокрема яким є і позивач - ТОВ „НВП „ВІТ”; відсутність у ФО-П ОСОБА_3 необхідних умов для результатів господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутність реальної фінансово-господарської діяльності; відсутність у ФО-П ОСОБА_3 обєктів оподаткування, тому був встановлений факт безтоварності його господарської діяльності, укладання угод без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту, та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такий правочин спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, угоди, укладені між ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ „НВП „ВІТ” не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем придбавалися послуги у ФО-П ОСОБА_3, а всі провочини, які укладалися ним з його контрагентами, в силу закону є нікчемними, то і не є правомірним включення ТОВ „НВП „.ВІТ” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавець чітко прописав умови набуття права платника ПДВ на податковий кредит, зокрема, це - наявність факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також, необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг є наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що право чин, між ТОВ „НВП „ВІТ” та ФОП ОСОБА_3 укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки має на меті отримання вигоди не від господарської діяльності, а від певного зменшення суми належних до сплати податків, і є нікчемним в силу укладення його всупереч ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість через безпідставне віднесення ТОВ „НВП „ВІТ” до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі оплати ФОП ОСОБА_3 за маркетингові, поліграфічні, посередницькі, інформаційно-консультаційні послуги, тобто за нікчемним правочином та визначив суму штрафної (фінансової) санкції, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 69, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "ВІТ" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова №0000101800/0 від 12 червня 2009 року, №0000101800/1 від 31 липня 2009 року, №0000101800/2 від 09 жовтня 2009 року відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанову в повному обсязі виготовлено 23 квітня 2010 р.

<Сума задоволення ><Текст >

СуддяБартош Н.С.