Постанова № 9512965, 19.04.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4426/09/0770

рядок статзвіту 2.11.3

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року 15 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача Олійника Р. Б. (дов. від 12.03.2009 р. )

представників відповідача Олас Т. І. ( дов. № 211/10 від 04.02.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Хуст Автосклад" до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000292342/0759/35299817/4981/10/23 від 07 травня 2009 року, № 0000292342/1 від 27 травня 2009 року, № 0000292342/0 від 24 червня 2009 року, № 0000292342/3 від 02 вересня 2009 року , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Хуст Автосклад»звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєкта владних повноважень - Хустської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009 року №0000292342/0 759/35299817/4981/10/23, від 27.05.2009 року № 0000292342/1, від 24.06.2009 року № 0000292342/2 та від 02.09.2009 року № 0000292342/3, якими йому визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 37998,00 грн., в тому числі 31665,00 грн. за основним платежем та 6333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, мотивуючи неправомірністю таких.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставини викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні їй пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що спірні податкові повідомлення рішення є правомірними, оскільки позивачем зайво включено до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року кошти в сумі 126662,00 грн., перерахованих приватному підприємству «ТТ»згідно дилерського договору № 7 від 13.10.2008 року. При передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера), не виникає. Просив відмовити в задоволенні позову як безпідставному.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що працівниками Хустської ОДШ у відповідності до вимог ст.111 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП "Про державну податкову службу в Україні", (із змінами і доповненнями), проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Хуст Автосклад" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2008 р. по 31.12.2008р., що підтверджується Актом № 655/23/35299817 від 28.04.2009 року ( а. с. 9-24).

Як вбачається з зазначеного Акту перевіркою виявлені порушення ПП"Хуст Автосклад" пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. ). А саме занижено до слати в бюджет податок на прибуток за 2008 рік, у тому числі за 4 квартал 2008 року на загальну суму 31665,00 грн. Таке порушення виникло внаслідок зайвого включення до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року коштів в сумі 126662,00 грн., перерахованих приватному підприємству «ТТ»згідно дилерського договору № 7 від 13.10.2008 року. За висновком податкового органу при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера), не виникає.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 07.05.2009 року №0000292342/0 759/35299817/4981/10/23 ( а. с. 25), , яким ПП «Хуст Автосклад»визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 37998,00 грн., в тому числі 31665,00 грн. за основним платежем та 6333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічні податкові повідомлення рішення, а саме від 27.05.2009 року №0000292342/1 ( а. с.51), від 24.06.2009 року № 0000292342/2 ( а. с. 52) та від 02.09.2009 року № 0000292342/3 ( а. с.53) були прийняті в порядку апеляційного оскарження відповідно до Хустської ОДПІ, ДПА у Закарпатській області та ДПА України.

Правомірність вищезазначених рішень і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так судом встановлено, що згідно дилерського договору № 7 від 13.120.2008 року (а. с. 63-65 ) укладеного ПП «Хуст Автосклад»з ПП «ТТ», ПП «Хуст Автосклад»є комісіонером і зобовязується за дорученням комітента ( ПП «ТТ») здійснити і інтересах останнього від свого імені угоду з продажу автомобілів. Комісіонер зобовязаний прийняти у комітента майно, призначене для комісії. За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду. Винагорода виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих комісіонеру за продаж майна комітента або шляхом перерахунку комітентом на поточний рахунок комісіонера винагороди після виконання останнім продажу автомобіля.

Інших договорів з ПП «ТТ»та ПП «Хуст Автосклад»не укладалось, доповнення та додатки також.

На виконання зазначеного договору ПП «Хуст Автосклад»перераховано ПП»ТТ»грошові кошти в сумі 152000,00 грн.

Перераховані ПП «ТТ» кошти включені позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року. При чому останнім , згідно Декларації з податку на прибуток за 2008 рік (а. с. 54-59) продаж автомобілів та комплектуючих по договору комісії до складу валових витрат не включив, так само як і придбання автомобілів та комплектуючих до складу валових витрат.

Відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-ІV договір комісії передбачає, що одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Стаття 1018 Кодексу передбачає, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

У відповідності до п. 1.31. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. ). продажем товарів є - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або .у компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного і надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

З аналізу вищезазначених норм випливає, що при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, а тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера), не виникає.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункт 5.2. ст. 5 наведеного вище Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання перевіркою суми в розмірі 126662, 00 грн. як таку, що зайво віднесено до показника валових витрат позивачем є правомірним.

Відповідно до пп. 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що перевіркою при визначенні завищення валових витрат не враховано завищення підприємством валового доходу відносно покупця ОСОБА_4, оскільки відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання , самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відносно твердження ПП "Хуст Автосклад" щодо порушення податковим органом процедури адміністративного оскарження платником податкового повідомлення-рішення від 07.05.2009 р. №0000292342/0/759/35299817/4981/10/23, яка полягає у несвоєчасному надісланні ДПА України платнику рішення про результати розгляду повторної скарги останнього, то таке спростовується наступнім Як встановлено у судовому засіданні з матеріалів справи рішенням ДПА України від 24.07.2009р. № 15677/7/25-0115 про продовження строку розгляду повторної скарги було продовжено строк розгляду скарги ПП "Хуст Автосклад" на податкове повідомлення - рішення Хустської ОДПІ від 07.05.2009 р. №0000292342/0/759/35299817/4981/10/23 до 3 вересня 2009 р. Рішення про результати розгляду повторної скарги ПП "Хуст Автосклад" на зазначене податкове повідомлення - рішення ДПА України було прийнято 02.09.2009 р. за №18864/7/25-0115, тобто з дотриманням передбаченого статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" терміну розгляду скарги та направлено на адресу ПП "Хуст Автосклад", ДПА у Закарпатській області та Хустській ОДПІ. Останньою таке рішення 7 вересня 2009 року вже було отримано. Листом ДПА України від 23.10.2009 р. № 23358/7/25-0115 позивача було повідомлено, що рішення від 02.09.2009 р. за № 18864/7/25-0115, прийняте за результатами розгляду повторної скарги, та таке відправлено скаржнику 2 вересня 2009 р. В повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 7603/6/65-9115 зазначено про його вручення 8 вересня 2009 року довіреній особі ПП "Хуст Автосклад" Макаровій ( а. с. 48), що свідчить про невідповідність доводів позивача фактичним обставинам справи. За наведеного суд приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення рішення є правомірними та підстав для їх скасування не має. А отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю. У відповідності до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведення судових експертиз. Доказів здійснення судових витрат по справі відповідачем суду не надано.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2010 року

Суддя Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

19 квітня 2010 року № 2а-4426/09/0770

Приватне підприємство "Хуст Автосклад"

вул. А.Волошина,б/н, м. Хуст,

Закарпатська область, 90400

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 14.04.2010 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 року на 5 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

19 квітня 2010 року № 2а-4426/09/0770

Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області

вул. Духновича, буд. 17,м. Хуст,

Закарпатська обл., 90400

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 14.04.2010 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 року на 5 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.