Постанова № 9512982, 16.04.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2119/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. сторін та осіб, які беруть участь у справі:

прокурора: представник не зявився;

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар», представники Гаджібеков М.Ш., Попюк М.І.;

відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді, представники Борсенко О.В., Буря О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 16 квітня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 21 квітня 2010 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар», звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді № 435/23-0/32215960/2811 від 08.02.2006 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2006 року у справі № 5/38 А, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Податкове повідомлення рішення від 08.02.2006 року № 435/23-0/32215960/2811 ДПІ у м. Ужгороді визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2009 року постанова Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року у справі № 5/38 А скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позову з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та їх поясненнях в судовому засіданні.

Представник прокурора в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за період листопад - грудень 2003р , за результатами якої складено акт перевірки за № 8/14-011/10/32215960 від 27.01.2006р.

Даним актом перевірки, з посиланням на п.1.6., 1.7. та 1.8. ст. 1 та п.4.8. ст. 4, п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. ст.7, п.8.1. ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ „Дар" з податкового кредиту по ПДВ за листопад 2003р. виключено 1650650 грн., та встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1646677 грн. (декларація з ПДВ за листопад 2003р.).

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2006р.№ 435/23-0/32215960/2811, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 1646677 грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 823338 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки податкового органу ґрунтуються на встановленні факту реалізації позивачем у відповідності до договору купівлі - продажу №39-МС укладеного 12.11.2003р. із ТОВ „Вектор" м. Київ. Згідно з даним договором позивачем придбано 2 мікрозварювальні автоматизовані установки загальною вартістю 9903900 грн., оплату за які не було проведено у періоді придбання цих матеріальних цінностей, а здійснено розрахунки векселем за отримані товари на суму 9903900 грн., про що свідчить Акт прийому-передачі векселя від 30.01.2004 р..

Разом з тим за змістом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цінні папері, в т.ч. і векселі, можуть виступати в якості засобу платежу, розрахункового документу або товару.

Отже, в тому разі, якщо вексель в операції виступає в якості розрахункового документа, така операція не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Коли ж вексель виступає якості товару, то при здійсненні бартерних операцій на вартість, оплачених не коштами, а векселем податок на додану вартість повинен нараховуватись згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. N 2374 "Про обіг векселів в Україні" умова проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передача) векселя відповідно договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

Згідно договору купівлі продажу від 12.11.2003 року № 39 МС оплата за отриманий товар проводились не грошовими коштами, а шляхом передачі простого векселя.

Встановивши, що у листопаді 2003 року позивач не сплатив продавцеві в складі вартості товарів суму 1650650 грн. податку на додану вартість, зазначену у податкові накладній, податковим органом робиться висновок про безпідставне включення 1650650 грн. до податкового кредиту в декларації за листопад 2003 року і, як наслідок безпідставне відображення суми 1646677 грн. в складі бюджетного відшкодування.

Приймаючи таке рішення ДПІ у м. Ужгороді не було взято до уваги наступне.

Чинним законодавством, зокрема Законом України «Про податок на додану вартість»визначено правові підстави для віднесення сум ПДВ сплачених платниками податку в складі ціни товарів, робіт чи послуг до податкового кредиту. Такою підставою є податкова накладна, яка, у випадку її оформлення належним чином, являє собою документ первинного обліку, що дає підстави для віднесення сум ПДВ до відповідних регістрів податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку що підлягають сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникла у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.4 1 п.7.4. ст..7 цього Закону зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Факт отримання позивачем у листопаді 2003р., податкової накладної № 16 від 19.11.2003 р. від ТзОВ „Вектор" на суму 1650650, 00 грн. по податку на додану вартість з придбаного товару за укладеним договором № 38-МС від 12.11.2003р.. не оспорюється відповідачем та підтверджується актом перевірки.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22 вересня 2004 року у справі №14/198 встановлено обставину правомірності включення позивачем у податковій декларації за листопад 2003 року до податкового кредиту суми 1650650,00 гривень ДЦВ за податковою накладною №16 від 19 листопада 2003 року, виданою ТОВ «Вектор». Крім того, встановлено обставину правомірності відображення від'ємного значення податку у розмірі 1646677,00 гривень в рядку 25 податкової декларації за листопад 2003 року.

Таким чином спростовані висновки позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Дар»за листопад та грудень 2003 року (акт перевірки № 8/14-011/10/32215960 від 27 січня 2006 року.

У справі №16/342 за позовом ДПІ у м. Ужгороді до ТОВ «Дар»і ТОВ «Вектор»про визнання недійсним договору №39-МС від 12 листопада 2003 року, судом встановлено обставину реального виконання спірного договору, підтвердженнями чого слугують накладна №19 від 19 листопада 2003 року та податкова накладна №16 від 19 листопада 2003 року, технічні умови, зареєстровані в установленому законом порядку в Українському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології та сертифікації, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12 вересня 2003 року, експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-519 від 19 вересня 2003 року, договір зберігання від 19 листопада 2003 року, акт прийому-передачі від 19 листопада 2003 року, товаро - транспортна накладна від 25 листопада 2003 року, вантажна митна декларація від 28 листопада 2003 року та інші первинні документи.

Крім реального виконання договору №39-МС, суд встановив, що в подальшому за договором комісії №12МС-8 від 14 листопада 2003 року ТОВ «Дар»доручило ПП «Технопроект»за винагороду здійснити зовнішньоекономічну операцію з продажу установок мікрозварювальних та передала для цього останньому вказані установки. В свою чергу, на підставі контракту №038/ТЕХ від 18 листопада 2003 року, ПП «Технопроект»експортувало установки фірмі - резиденту Англії. При цьому, обставину здійснення розрахунків у сумі 8306365,66 гривень також встановлено на підставі меморіального ордеру №57 від 16 грудня 2003 року.

Таким чином, обставини реального виконання вказаних договорів є встановленими.

Судом також встановлено, що в грудні 2003 року ТОВ «Дар»експортувало товар на загальну суму 8306365,66 гривень.

Також в грудні місяці 2003 року позивач придбав у ТОВ «Латра»товар на загальну суму 9903900,00 гривень, у т.ч. ПДВ 1650650, 00 гривень і повністю розрахувалося з продавцем грошовими коштами.

В силу пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент здійснення господарської операції) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами, копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання.

Оскільки, позивач у грудні 2003 року сплатив ТОВ «Латра»за придбаний товар грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями, то ТОВ «Дар»мало всі правові підстави для заявлення до експортного відшкодування за операцією продажу товару за митну територію України (договір комісії №12МС-8 від 14.11.2003 року з ПП «Технопроект»), (т.2 а. с. 8, 9, 10).

В січні 2004 року ТОВ «ДАР»продало товар, придбаний в грудні 2003 року у ТОВ «Латра», товариству «Спот-Експорт». Оплата за отриманий товар здійснена простим векселем до пред'явлення на суму 9905280,00 гривень. Відповідно у ТОВ «Дар»виникло податкове зобов'язання на суму 1654580,00 гривень, що і було відображено в декларації за січень 2004 року.

Отже, позивачем правомірно у податковій декларації за листопад 2003р. включено до податкового кредиту суму 1650050, 00 грн. ПДВ за податковою накладною №16 від 19.11.2003р. по першій події, що відповідає вимогам норми Закону № 168/97-ВР.

Відповідно, частинами 4 та 5 статті 11 КАС України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою надання належної правової оцінки угоди, укладеної позивачем з його контрагентами, доводів контролюючого органу про безтоварність господарських операцій суд зобовязав представників відповідача надати відповідні докази.

Представниками відповідача такі докази суду не були надані, так як із їх слів в судовому засіданні вони були передані на розгляд прокуратури Закарпатської області і звідти не повертались.

Разом з тим, згідно листа начальника відділу прокуратури області від 16.02.2009 року № 04/5/1-103 вих. 09 матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України стосовно службових осіб ТОВ «Дар»були повернуті майору податкової міліції Рокітянському В.В. (т. 2 а.с. 5).

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998р. №857/98 із наступними змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується з погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки у позивача у листопаді 2003р. згідно даних податкової декларації виникло від'ємне значення, ним правомірно відображено суму 1646677, 00 грн. по рядку 25 податкової декларації з урахуванням вищенаведених вимог ст.. 4 Указу № 857/98.

Посилання відповідача на п. 1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР та абзацу 2 ст. 17 Указу №857/98 щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування по сумі 1646677,00 грн. зазначеній по рядку 25 податковій декларації по ПДВ за листопад 2003р. є невірним, через те, що п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР дає визначення поняття бюджетного відшкодування, в якому зазначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто у даному , випадку йде мова про повернення з бюджету платнику податку суми ПДВ живими коштами та на підставі письмового звернення (подання заяви) такого платника податку до податкового органу в порядку встановленому чинним законодавством та при наявності випадків або надмірної сплати податку до бюджету, або при обчисленні податку за нульовою ставкою відповідно до вимог п.п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР та при фактичній сплаті продавцеві суми ПДВ з придбаних товарів (робіт, послуг), що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Крім того, абзацом 2 ст.17 Указу №857/98 передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що відхиляється від оподаткування, і до нього застосовується санкції відповідно до законодавства. В даному випадку йде мова про встановлені факти завищення платником податку суми бюджетного відшкодування з урахуванням вищенаведеного при непідтверджені платником податку такої суми бюджетного відшкодування податковими накладними тощо.

Тому, оскільки відповідачем не доведено обставину звернення позивача із заявою про відшкодування з бюджету суми 1646677,00 гри. ПДВ з придбаного товару згідно податкової накладної №16 від 19.11.2003р. та (або) відсутність належним чином оформленої продавцем податкової накладної на придбаний позивачем товар у листопаді 2003р., суд вважає що на суму 1650650,00 грн. податкового кредиту по ПДВ зазначеного позивачем у податковій декларації за листопад 2003р., зазначене правило в п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР та абзаці 2 ст. 17 Указу №857/98 не розповсюджується.

Крім того, суд приймає до уваги декларацію ТОВ «Дар»з ПДВ за січень 2004р., пункти 24 та 25 якої не містять зазначення про суми бюджетного відшкодування, що підлягають відшкодуванню.

За вищенаведених обставин, позовні вимоги підтверджено в повному обсязі матеріалами справи та нормами чинного законодавства, заперечення відповідача спростовуються фактичними обставинами справи та чинним законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді № 435/23-0/32215960/2811 від 08.02.2006 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шешеня О.М.