Рішення № 95128299, 20.01.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1256/16-ц

№ провадження 2/208/974/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання - Корнієнко К.Є.,

За участі:

Позивача - ОСОБА_1 ,

Представника позивача - адвоката Бур`янського А.В.,

Представника відповідача № 1 - адвоката Єсіпової К.В.,

провів у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області, розгляд в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», -

встановив:

1.Позиція позивача.

29.02.2016 року подано позов ОСОБА_4 , в особі представника позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3- особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», згідно до якого позивачем заявлено вимоги:

1. визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 08.10.1995 року за реєстром № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 ;

2. визнати недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєвою Н.О., за реєстровим № 232, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

3. витребувати від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

4. скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

13.05.2019 року з боку первісного позивача - ОСОБА_1 подано уточнений позов до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3-ої особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача» (т. 2 а.с. 13-16), згідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 викладені у наступній редакції:

1. визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 08.10.1995 року за реєстром № 4 на ім`я ОСОБА_3 ;

2. визнати недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 17.04.2015 року, посвідчений нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєвою Н.О., за реєстровим № 232, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

3. витребувати від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача квартиру, яка розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

4. поновити право власності за ОСОБА_1 , на квартиру що розташована за адресою АДРЕСА_1 , як отриманого за заповітом 05.09.2016 року, складеного приватним нотаріусом Чорною О.В. Криничанського району нотаріального округу Дніпропетровської області № НВТ 617050;

5. скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Предметом спору за первісним позовом є оспорювання права власності на квартиру АДРЕСА_1 :

- ОСОБА_2 , в порядку набуття з підстав укладеного договору купівлі-продажу спірної квартири від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєвою Н.О., за реєстровим № 232,

- та ОСОБА_3 , в порядку набуття з підстав оформлення свідоцтва про право власності в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 з боку позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Бур`янського А.В. заявлено клопотання про прийняття збільшених позовних вимог ОСОБА_1 у порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України (т. 2 а.с. 190.

Так, зі змісту поданої 10.02.2020 року заяви, як позовної заяви з урахуванням збільшених позовних вимог, з підстав п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги:

1. Визнати недійсним з моменту вчинення свідоцтво про право власності на спадщину від 08.10.1995 року, видавник Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, серія та номер: № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) і застосувати наслідки його недійсності.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Надією Олександрівною за реєстровим номером 232, укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

4. Визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 566, виданий 24.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О. Іпотекодержатель ОСОБА_5 , Іпотекодавець: ОСОБА_2 ., зареєстрований 24.09.2015 року, номер запису про іпотеку: 11317920.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 24725376 від 24.09.2015 року винесене приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О., скасувавши у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію запису про іпотеку: 11317920: Дата, час державної реєстрації: 24.09.2015 12:47:28 Державний реєстратор: приватний нотаріус Огнєва Надія Олександрівна. Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер: 566, виданий 24.09.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєва Н.О. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24725376 від 24.09.2015 15:07:24, приватний нотаріус Огнєва Надія Олександрівна, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 24.09.2018, розмір основного зобов`язання: 230000,00 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: договір позики, серія та номер: бн, виданий 24.09.2015. видавник: Скринський Павло Олександрович Відомості про суб`єктів: Іпотекодержатель: ОСОБА_5 Іпотекодавець: ОСОБА_2 .

6. Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

7. Витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_1 .

8. Вирішити питання стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача.

11.02.2020 року до провадження з боку позивача ОСОБА_1 подано уточнення позовних вимог в редакції від 11.02.2020 року, згідно до яких ОСОБА_1 заявив вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Департаменту комунальної власності , земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», а саме:

1.Визнати недійсним з моменту вчинення свідоцтво про право власності на спадщину від 08.10.1995 року, видавник Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, серія та номер: № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) і застосувати наслідки його недійсності.

2.Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Надією Олександрівною за реєстровим номером 232, укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

3.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

4.Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5.Витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_1 .

6.Вирішити питання стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача.

В судовому засідання з боку позивача ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Бур`янського А.В. заявлено клопотання про прийняття уточнених вимог за позовом ОСОБА_1 та залучення в якості 3-ої особи на стороні відповідача Департамент, як особу щодо прав та обов`язків віднесені питання, в порядку ст. 53 ЦПК України.

В обґрунтування позиції позивача зазначено, що 05.07.1995 року Розпорядженням органу приватизації - відділу обліку та розподілу площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська за № 6589: квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_6 . На підставі Розпорядження органу приватизації - відділу обліку та розподілу площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська за № 6589 від 05.07.1995 року було оформлено Свідоцтво про право власності на житло згідно якого квартира АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_6 . Право власності ОСОБА_6 на квартиру квартира АДРЕСА_1 зареєстровано було в «Бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська» за реєстровим номером 22194 в книзі № 154. Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві безпідставно посилається на факт скасування Розпорядження органу приватизації - відділу обліку та розподілу площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська за № 6589 від 05.07.1995 року та перереєстрацію тільки на дві кімнати за ОСОБА_6 , але жодних доказів виконання даного розпорядження не надано з боку відповідача, крім того по цим зобов`язанням вже давно збіг строк позовної давності про який заявляв позивач у своєму відзиві на позовну заяву, не кажучи вже про те, що не є предметом даного позову (предметом доказування у спорі, який розглядається) вимоги щодо оспорювання правовстановлюючого документа, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на праві власності.

08 грудня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено Договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В.Н. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації заборон за № 85. Згідно даного Договору довічного утримання від 08.12.2015 року ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , а в рахунок чого ОСОБА_4 зобов`язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_6 , забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберігаючи і її безоплатним довічним користуванням всією квартирою. Згідно листа Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» вих. № 476 від 06.04.2016 року слідує, що згідно даних інвентаризаційної справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 : «первинно було зареєстровано за ОСОБА_6 12.07.1995 р. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.07.1995 р. видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому згідно розпорядженням (наказом) від 05.07.1995 р. № 6589, з 12.12.1995 року по 01.01.2013 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 08.12.1995 року завіреного державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 4-6407.№».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 25 липня 1996 року виданого Відділом запису актів громадського стану Виконавчого комітету Заводської ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

ОСОБА_4 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я переїхала до своєї доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ). 16 вересня 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб і після чого прізвище дружини стало ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_7 від 16.09.1989 року. Догляд за ОСОБА_4 здійснювала її донька та зять ОСОБА_1 . ОСОБА_4 виконувала права та обов`язки власника квартири АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_4 як власник оплачувала комунальні платежі за Квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними квитанціями на ім`я ОСОБА_4 було оформлено договори на надання комунальних послуг, на її ім`я надходили квитанції про сплату комунальних послуг, на ім`я ОСОБА_4 видавалися довідки про склад сім`ї.

Все це, крім правовстановлюючих документів, також підтверджує факт того, що саме ОСОБА_4 була законним власником квартири АДРЕСА_1 . Позовна заява ОСОБА_4 подана 29 лютого 2016 року і справа № 208/1256/16-ц розпочата в березні 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 .

У зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 як правонаступник (спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 ) набув статус позивача по даній справі. Беззаперечними на думку позивача доказами того, що з боку ОСОБА_3 було підроблене свідоцтво про право власності на спадщину, виданого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 08.10.1995 року за реєстровим номером № 4-5216 є: той факт, що свідоцтво про право на спадщину складено задовго до смерті ОСОБА_6 - так свідоцтво про право власності на спадщину, виданого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою датовано 08.10.1995 року, а ОСОБА_6 померла через більш як десять місяців після цього - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 25 липня 1996 року виданого Відділом запису актів громадського стану Виконавчого комітету Заводської ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а згідно чинного законодавства України - свідоцтво про спадщину видається тільки після смерті особи.

У відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України від 04.02.2016 року № 62/01-21 (на запит слідчого) зазначено: «щодо надання копії свідоцтва про право власності на спадщину від 08.10.1995 року за реєстровим номером 4-5216 - надати не має можливості тому, що, за вищевказаним реєстровим номером дата видачі документу є 27.10.1995 року та вчинена інша нотаріальна дія від іншої особи. Згідно реєстру про вчинення нотаріальних дій нотаріус Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори № 4 від 08.10.1995 року дії не вчиняла.

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з вищенаведеного, на момент видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 була ще жива, а відповідач ОСОБА_3 не є її родичом.

Права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, у зв`язку з тим, що особа, якій видано свідоцтво, а саме ОСОБА_3 , не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_6 . Тим паче, на момент видачі цього свідоцтва ОСОБА_6 була жива.

Слід звернути увагу, що до спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6 не могла входити спірна квартира - так як вона була відчужена ще при житті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 при укладанні 08 грудня 2015 року Договору довічного утримання за яким право власності квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4 .

Позивач, як спадкоємець за заповітом майна померлої ОСОБА_4 , у встановлений законом термін звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Частину спадщини позивач прийняв, а в прийнятті іншої, яка складалася з спірної квартири АДРЕСА_1 , йому було відмовлено.

Таким чином, позивач вважає, що його права порушені та він змушений звернутися до суду з вимогою про визнання за ним права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Право власності на спірну квартиру не визнається відповідачем ОСОБА_2 , тому даний спір можливо вирішити лише в судовому порядку.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом, а іншої можливості оформити своє право на спадкування позивач позбавлений.

Таким чином, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (частина друга статті 1299 ЦК України), а тому позивач має право на захист своїх порушених прав шляхом подання віндікаційного позову.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, предметом якої був спір за позовом спадкоємця про витребування від добросовісного набувача спадкового нерухомого майна, яке вибуло з володіння спадкодавця.

Також вказаний висновок відповідає правовим висновкам, викладених в постанові Верховного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 725/4830/16-ц.

Майно, яке є предметом судового розгляду, відчужено без волі власника, а тому право власності на майно не набувається добросовісним набувачем. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Отже, вимоги позивача стосовно витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_2 на його користь є обґрунтованими.

Підставою для користування спірною квартирою є виключно право власності, а з витребуванням майна з володіння його право припиняється, що приводить й до припинення усіх правомочностей, що витікають з такого суб`єктивного права особи на майно.

Ця позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року по аналогічній справі № 521/4954/16-ц провадження № 61-20258св18 .

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особі, яка не мала право його відчужувати, про набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до пунктів 25, 26 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно положень ч. 1 ст. 388 ЦК. власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому, суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Також, згідно з роз`ясненнями, які дав ВСУ у ч.ч. 7, 10 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.ст. 330. 388 ПК України, майно, яке є предметом судового розгляду та відчужено без волі власника, а тому право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника ОСОБА_4 в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою нею цього майна. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-1цс15.

Матеріалами справи доведений той факт, що спірна квартира вибула з володіння власника ОСОБА_4 не з її волі іншим шляхом, а тому слід визнати аргументованим вимоги позивача стосовно витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачами.

Згідно ч. 1 статті 131 ЦПК України в редакції від 29.02.2016 року: 1. Сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи той факт, що справа позовна заява подана 29 лютого 2016 року і справа № 208/1256/16-ц розпочата в березні 2016 року - у позивача є право подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі.

Також слід звернути увагу, що в зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 як правонаступник (спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 набув статус позивача по даній справі.

Згідно ч.2 ст. 83 ЦПК в чинній на даний час редакції - 2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

11.02.2020 року з боку ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву, яку прийнято судом згідно ухвали Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року у справі № 208/1256/16-ц.

Таким чином всі докази подані ОСОБА_1 до подання уточненої позовної заяви в редакції від 17.02.2020 року слід визнати поданими в межах строків визначених ЦПК України, у будь якому випадку позивач ОСОБА_1 згідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України обґрунтував неможливість подання вищевказаних доказів у вказаний в ч.2. ст. 83 ЦПК України строк з причин, що не залежали від нього.

1.1.Свідки позивача.

ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач є її чоловіком, а ОСОБА_4 є її матір`ю. ОСОБА_6 є її тіткою, яка постійно за своє життя проживала у квартирі АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_6 у квартирі крім неї ніхто не проживав, так як її мати проживала разом із ними. Вона допомагала матері щодо утримання спірної квартири, укладала від її імені договори на комунальні послуги, навідувала квартиру. Сусід ОСОБА_11 , який жив поверхом нижче мав ключі від квартири АДРЕСА_1 . Коли протікали труби у квартирі, то її брат робив там ремонтні роботи. Щодо ОСОБА_12 , то його жодного разу не бачила. Щодо ОСОБА_13 , то їй відомо, що чоловіка вселяли по уплотненню, але його ніхто не бачив, та він там не жив.

ОСОБА_14 суду пояснив, що він є тестем ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 була його дружиною. ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1 дісталася після війни, і його дружина ОСОБА_4 доглядала за ОСОБА_6 яка була одинокою не мала ні чоловіка, ні дітей. Коли ОСОБА_6 померла, то всі витрати з утримання квартири сплачувала його дружина. Щодо ОСОБА_13 , то жодного разу він його не бачив у спірній квартирі. ОСОБА_13 то з`являвся у квартирі то зникав, і лише писав листи на ОСОБА_6 що б та зберегла за ним житло. Ключі від квартири були у сусіда, який жив у будинку. Перед смертю ОСОБА_6 його дружина проживала із нею у спірній квартирі, доглядала за нею, а коли вже поховали ОСОБА_6 , то дружина повернулася до нього.

ОСОБА_15 суду пояснив, що він є сином ОСОБА_4 , яка доглядала та допомагала своїй тітці ОСОБА_6 , яка проживала у Кам`янське у квартирі АДРЕСА_1 . Він разом із батьками та сам приїзджав до бабусі, але нікого крім бабусі у квартирі, як власника житла, не було. Бабуся проживала сама. Коли бабуся померла, то власницею квартири стала його мати, але у квартирі не проживала. Він із сестрою, ОСОБА_10 доглядали з квартирою, укладали договори з комунальними компаніями. Коли померзли батареї у квартирі, було відсутнє опалення, так як їх відрізали.

2. Позиція відповідача.

Відповідачем ОСОБА_2 не визнано позовні вимоги ОСОБА_4 , та її правонаступника - спадкоємця ОСОБА_1 , вцілому та 26.04.2016 року відповідачем ОСОБА_2 , подано заперечення на позов (а.с. 73-83).

В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_2 зазначено, що стороною відповідача не визнається факт набуття ОСОБА_4 прав на спірну квартиру, так як укладений Договір довічного утримання від 08.12.1995 року є лише юридичною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_6 за позивачем, у строк до 01.01.2004 року, що позивачкою ОСОБА_4 здійснено не було, а тому і права власності на спірне майно ОСОБА_4 не набула в передбаченому законом порядку. Кім того, ОСОБА_4 не враховано що власник не тільки має права, а має також і обов`язки в тому числі щодо утримання майна. На час придбання спірної квартир, квартира знаходилася у нежитловому стані, та за особовим рахунком обліковувалися чисельні борги, у розмірі 31333 гривень. Також ОСОБА_2 проведено ремонт спірної квартири, на загальну суму 254897 гривень. Також позивач не виконувала умови договору довічного утримання укладеного із ОСОБА_16 , та що навіть не приймала участі у її лікуванні та похованні, так як всі ці витрати віднесені за рахунок держави. Крім того, згідно до рішення органу приватизації державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 26.11.1996 року було скасовано право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру, а тому договір довічного утримання від 08.12.1995 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є недійсним. Також в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа № 208/5012/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_17 про усунення перешкод у користуванні та зняття з реєстраційного обліку, згідно до рішення від 31.07.2015 року - ОСОБА_4 та ОСОБА_17 визнано такими, що втратили право користування спірною квартирою та знято їх з реєстраційного обліку.

20.05.2016 року ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору (а.с. 86-88), до якої долучено лише копію позову та квитанцію про сплату судового збору, та згідно до якого заявлено вимоги:

- визнати недійним договір довічного утримання укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 08.12.1995 року.

Пред`являючи зустрічний позов, ОСОБА_2 заявляє вимоги (а.с. 86) до ОСОБА_4 і просить визнати недійним договір довічного утримання укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 08.12.1995 року, правовідносини за яким підлягають врегулюванню згідно до приписів ЦК УРСР, які діяли на час його укладання до його припинення, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 - дату смерті відчужувача квартири ОСОБА_6 ..

23.05.2019 року ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву (т. 2 а.с. 46-48), в обґрунтування яких зазначено, що позов та позовні вимоги ОСОБА_1 викладені на підставі хибних та необґрунтованих фактів, а саме позивач заявляє про те що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка в свою чергу була власником квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору довічного утримання від 08 грудня 1995 року. Який було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Таке твердження позивача є хибним оскільки зазначений Договір довічного утримання є лише юридичною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_6 за ОСОБА_4 . Так ОСОБА_4 до 01.01.2004 року мала лише право на реєстрацію прав власності, і лише при настанні певних умов, а саме смерті ОСОБА_6 . Оскільки право власності вимагає наявності трьох умов: володіння, користування та розпорядження. Після смерті ОСОБА_18 ОСОБА_4 не здійснила (не реалізувала юридичного права) остаточну реєстрацію квартири, з 23 січня 1997 року і по 01.01.2004 року, а з 01.01.2004 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно була покладена законодавством України в обов`язок власника нерухомого майна, оскільки право власності, згідно частині 4 статті 334 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України): «4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону». Також згідно Роз`яснення Міністерства юстиції України від 01.04.2011 року «Особливості посвідчення договору довічного утримання (догляду)»: «Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувана. Припинення договору довічного утримання (догляду) у разі смерті відчужувана (або третьої особи) оформлюється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання (догляду). Для цього набувач подає свідоцтво про смерть та примірники договору. Нотаріус знімає заборону шляхом вчинення відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору.». Такий самий порядок реєстрації договорів довічного утримання діяв і в період укладання Договору довічного утримання від 08.12.1995 року укладеного між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 . Тобто - ОСОБА_4 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_19 08.12.1995 року та зареєструвала (вчинила заборонований напис) його у нотаріуса 12.12.1995 року. Подальших дій ОСОБА_4 про перереєстрацію права власності не проводила. В той самий час як за вимогами законодавства з 01.01.2004 року (набрав чинності новий ЦК України) та на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою.

На думку відповідача, у позивача та його спадкодавця - ОСОБА_4 відсутнє право власності на спірне нерухоме майно, оскільки, в супереч вимог законодавства, ОСОБА_4 не зареєструвала припинення договору довічного утримання та не зняла заборону на відчуження нерухомості. Крім цього позивач та ОСОБА_4 вважаючи себе власником оперує лише своїми правами на нерухоме майно, при цьому забуваючи про обов`язки власника майна, за законодавством власник нерухомого майна має ще й обов`язок утримання такого майна. Як свідчать рахунки, сплачені відповідачем в повному обсязі, ОСОБА_4 взагалі не несла ніяких витрат по утриманню (сплаті комунальних послуг, ремонт нерухомості) своєї нерухомості. Як зазначено, відповідач має всі підтвердження (квитанції) сплати всіх боргів за комунальні послуги, та несла витрати на ремонт спірної квартири, бо придбане житло на той момент мало нежитловий стан, що може бути підтверджено свідченнями свідків та фотографіями спірної квартири станом на 17.04.2015 року. Загальна сума витрат відповідача на сплату заборгованості за комунальні послуги складає 31 333,00 гривень. Витрати відповідача на ремонт складають 254 897,00 гривень. Більш того відповідач ОСОБА_2 має інформацію що ОСОБА_4 тільки й понесла витрати по оформленню договору утримання від 08.12.1995 року, свої обов`язків по утриманню ОСОБА_6 за договором довічного утримання позивач не несла. Так відповідач має інформацію з медичного закладу в якому знаходилася та померла ОСОБА_6 . Витрати на поховання ОСОБА_6 ОСОБА_4 та позивач також не несли і ОСОБА_6 була похована за рахунок державних коштів. Крім викладеного, рішенням органу приватизації державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 26.11.1996 року було скасовано право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру. Таким чином відповідач ОСОБА_2 має право стверджувати що договір довічного утримання від 08.12.01995 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є недійсним і остання, як і позивач не мали права взагалі на пред`явлення позову про витребування нерухомого майна у відповідача ОСОБА_2 .. Окрім викладеного відповідач вважає за необхідне також зазначити, що згідно рішення Заводського районного суду у справі за № 208/5012/15-ц від 31.07.2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_17 про усунення перешкод у користуванні та зняття з реєстраційного обліку, було визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_17 такими що втратили право користування спірною квартирою та знято їх з реєстраційного обліку. Також слід зазначити що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а у позивача відсутні підстави для витребування спірного нерухомого майна, яке є на сьогоднішній день власністю як фактично так і формально власністю відповідача. З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_2 вважає що у суду не має підстав для задоволення позову.

2.1. Свідок відповідача.

ОСОБА_20 суду пояснив, що він проживає у квартирі АДРЕСА_8 , з 2001 року. ОСОБА_21 проживає у квартирі АДРЕСА_1 зазначеного будинку, разом із дружиною та трьома дітьми. За весь час як він вселився у АДРЕСА_8 то у АДРЕСА_1 ніхто не проживав. Там колись проживали особи що її знімали, але у кого та хто їм її здавав він не знає, і це було до 2008 року. А після 2008 року жодна особа у квартирі АДРЕСА_1 не проживала. Навіть коли він займався ремонтом у квартирі, та йому було потрібно підключити опалення, то необхідним було попасти до квартири АДРЕСА_1 , але цього не зміг зробити, бо нікого хто б користувався або був господарем житла не знайшов.

3.Позиція відповідача ОСОБА_3 ..

Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на участь у судовому розгляді, заяв та клопотань не подавав, відзив на позов також відповідачем подано не було.

4. Позиція 3-іх осіб.

Приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Огнєвою Н.О. подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.

5. Процесуальні питання, заяви та клопотання.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.03.2016 року (а.с. 30), відкрито провадження за позовом ОСОБА_4 ..

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2016 року (а.с. 31), за клопотанням позивача накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2016 року (а.с. 32), за клопотанням позивача, витребувано:

- від Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, в якій видано свідоцтво про раво на спадщину від 08.10.1995 року за реєстром № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 ;

- від приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огневої Н.О. справу щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири за адресо АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зареєстрованим за реєстровим № 232;

- від Державної реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, посвідчену належним чином копію свідоцтва про право на спадщину від 08.10.1995 року за реєстром № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 та копію договору купівлі-продажу спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зареєстрованим за реєстровим № 232.

07.04.2016 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції (а.с. 36-39), на ухвалу суду від 22.03.2016 року надано інформацію з Державного реєстру прав щодо спірної квартири.

21.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О. надано на ухвалу суду від 22.03.2016 року копії договору купівлі-продажу та наданих до нього документів, посвідченого від 17.04.2015 року за р. 232 (а.с. 47-72).

26.04.2016 року відповідачем ОСОБА_2 , подано заперечення на позов (а.с. 73-83).

20.05.2016 року ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору (а.с. 86-88), до якої долучено лише копію позову та квитанцію про сплату судового збору, та згідно до якого заявлено вимоги:

- визнати недійним договір довічного утримання укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 08.12.1995 року.

06.05.2016 року отримано відповідь Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори (а.с. 92), на ухвалу суду від 22.03.2016 року, про те що архівні справи нотаріальної контори за 1995 рік, передані до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області.

25.05.2016 року від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів:

- (а.с. 94), для огляду справу за № 208/5012/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_17 про зняття з реєстраційного обліку;

- (а.с. 98) з 9-ої міської лікарні м. Дніпродзержинська, якій знаходилася у свої останні дня та померла ОСОБА_6 , особову медичну картку;

- (а.с. 102) з Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (відділу по обліку та розподілу житлової площі) - дані стосовно того, на яких підставах було виділено квартиру ОСОБА_6 згідно з Розпорядженням № 31 від 05.07.1995 року;

- (а.с. 104) з Заводського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області дані стосовно того, хто надавав довіку про смерть та отримував свідоцтво про смерть ОСОБА_6 ;

- (а.с. 106) з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Оріон№ дані стосовно того, яка сума заборгованості по комунальним послугам була станом на 01.01.2015 року, та станом на 01.05.2016 року за квартирою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ;

- (а.с. 100) заяву про допит в якості свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 .

25.05.2016 року від ОСОБА_2 , подано заяву про витребування доказів (т. 1 а.с. 102-109).

30.06.2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 115) витребувано від Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області копію спадкової справи щодо ОСОБА_3 № 4-5216.

05.08.2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області витребувано докази із 9-ої міської лікарні, КЖЕП «Оріон», Заводського РАЦС (т. 1 а.с. 120).

30.08.2016 року отримано копію актового запису про смерть ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 122).

30.06.2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області(а.с. 115), клопотання ОСОБА_4 було задоволено витребувано від Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області копію спадкової справи, в якій видано свідоцтво про право на спадщину від 08.10.1995 року за реєстром № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 ..

Згідно до відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25.07.2016 року (а.с. 117), згідно наряду спадкових справ за 08.10.1995 рік за р. № 4-5216 спадкової справи не має, згідно даних з реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса за № 4-08.10.1995 року нотаріус нотаріальні дії не вчиняв.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.08.2016 року (а.с. 120), судом за наслідком розгляду клопотання сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 витребувано докази, а саме:

-з 9-ої міської лікарні м. Дніпродзержинська відомості про те чи перебувала на лікування та померла в 9-і міській лікарні м. Дніпродзержинська ОСОБА_6 , а також надати медичну особову картку ОСОБА_6 , яка перебувала на лікування та померла в медичному закладі в період липня 1996 року;

-КЖОП «Оріон» відомості стосовно того, яка сума заборгованості по комунальним послугам була станом на 01.01.2015 року, яка сума заборгованості по комунальним послугам була станом на 01.05.2016 року за квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також надати відомості, а у разі наявності - копії чи були звернення або скарги сусідів вищевказаної квартири стосовно необхідності здійснення ремонту системи теплопостачання квартири по АДРЕСА_1 ;

-Заводського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області відомості стосовно того, хто надавав довідку про смерть та отримував свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також надати копії довідки про смерть та заяви на видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_6 .

30.08.2016 року від Заводського районного у м. Дніпродзержинську відділу державної реєстрації актів цивільного стану за вих. від 18.08.2016 року № 3344/07-29 (а.с. 122-124), отримано копію актового запису про державну реєстрацію смерті ОСОБА_6 .

21.11.2016 року згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Івченко Т.П..

08.12.2016 року від ОСОБА_1 подано заяву про зупинення провадження по справі з підстав смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , та вирішення питань про прийняття спадщини (а.с. 130).

24.01.2017 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, закрито провадження по справі № 208/1256/16-ц зупинена з підстав п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (т. 1 а.с. 134).

24.03.2017 року адвокатом Чубенко Л.І. подано апеляційну скаргу на ухвалу суду.

13.05.2017 року відкрито апеляційне провадження по справі.

07.02.2018 року ухвалою судді Куценко Т.Р. Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху.

08.05.2018 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.01.2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

24.01.2017 року за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , Заводським районним судом м. Дніпродзержинська ухвалою від 24.01.2017 року з підстав п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі закрито (а.с. 133).

24.03.2017 року з боку представника позивача ОСОБА_24 подано апеляційна скарга.

21.04.2017 року ухвалю судді Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційна скарга адвоката Чубенка Л.І. залишена без руху.

13.05.2017 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1

23.01.2018 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - закрито (а.с. 171-173).

02.02.2018 року апеляційна скарга на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24.10.2017 року подано представником позивача ОСОБА_1 (а.с. 179-181).

07.02.2018 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху (а.с. 191).

12.03.2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а.с. 196).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24.01.2017 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

05.09.2018 року справа повернута до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

31.05.2018 року до провадженні судді, згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 року передано матеріали цивільної справи 208/1256/16-ц, відповідно до Постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 року, передано матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнева Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача»,- для продовження розгляду.

19.09.2018 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження по цивільній справі зупинено, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника та витребувано із Першої Кам`янської державної нотаріальної контори інформацію про коло осіб, які зверталися або прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

13 листопада 2018 року від позивача ОСОБА_1 подана заява про відновлення провадження з підстав прийняття ним спадщини після померлої ОСОБА_4 , та заміни позивача шляхом залучення правонаступника.

13 листопада 2018 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнева Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача» та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 «про визнання договору недійсним», у відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України із переходом до розгляду справи у загальному позовному провадженні та призначенні підготовчого судового засідання.

13 грудня 2018 року отримано спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_1 у вчинені нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що право власності на квартиру зареєстровано на іншу особу.

21 грудня 2018 року ухвалою залучено до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнева Н.О. «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача» та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 «про визнання договору недійсним» в якості правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_10 .

13.05.2019 року подано уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 13-16).

15.05.2019 року під час підготовчого судового засідання, з боку представника ОСОБА_25 було наголошено на проведені уточнень зустрічної позовної вимоги.

23.05.2019 року з боку ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 46-48).

02.10.2019 року від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 подана заява про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду справи по суті (т. 2 а.с. 63).

07.11.2019 року від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , адвоката Бур`янського А.В. (т. 2 а.с. 64-65), подано заяву про залучення додаткових доказів на підтвердження позиції ОСОБА_1 , серед яких долучено отримано за адвокатським запитом копію належно завіреного свідоцтва про право власності на житло видане 05.07.1995 року на ім`я ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 69); договір довічного утримання від 08.12.1995 року (т. 2 а.с. 70), відповідь ОКП ДБТІ щодо реєстрації права власності на спірну квартиру 12.07.1995 року за ОСОБА_6 та 12.12.1995 року за ОСОБА_4 , копію свідоцтва про право на спадкування ОСОБА_3 від 4.04.1995 року (т. 2 а.с. 73).

25.11.2019 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Бур`янського А.В. подано клопотання про прийняття рішення в порядку ч. 7 ст. 178 ЦПК України з питань встановлення строку на подачу відзиву на зустрічну позовну заяву (т. 2 а.с. 89), та заява про виклик свідків: ОСОБА_14 ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 (т. 2 а.с. 90).

Під час підготовчого судового засідання 25.11.2019 року клопотання представника - адвоката Бур`янського А.В. задоволено, визначено час на надання відзиву, з часу подання ОСОБА_2 уточненої позовної заяви, про що наголошено представником ОСОБА_25 про необхідність додаткового часу на уточнення зустрічного позову (т. 2 а.с. 94 - зворотна сторона).

Також 25.11.2019 року розглянуто клопотання відповідача ОСОБА_2 про стягнення в дохід з позивача ОСОБА_1 штрафу з підстав ч. 2 ст. 148 ЦПК України, яке було залишено без задоволення.

Враховуючи клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_25 про надання додаткового часу на уточнення зустрічного позову, в підготовчому судовому засіданні 25.11.2019 року оголошено перерву на 16.12.2019 року.

16.12.2019 року під час підготовчого судового засідання з боку ОСОБА_25 наголошено що сторона позивача за зустрічним позовом надає позовні вимоги ОСОБА_2 у коригованому вигляді, копія яких долучена до справи та вручена ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання 16.12.2019 року.

Судом встановлено, що попередній склад суду прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про визнання договору недійсним» (а.с. 86), що відображено журналі судового засідання від 25.05.2016 року (а.с. 93), в ухвалі від 05.08.2016 року (а.с. 120).

02 жовтня 2019 року від відповідача по справі ОСОБА_2 , подана заява відповідно до ч.2 ст. 148 ЦПК України, про накладання штрафу на ОСОБА_1 .

25 листопада 2019 року ухвалою в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_4 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської області Огнева Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача» та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про визнання договору недійсним», відповідно до ч.2 ст. 148 ЦПК України - відмовлено повністю.

16 грудня 2019 року ухвалою клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, - залишити без задоволення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року, з підстав встановлення в ході підготовчого судового засідання, з врахуванням клопотань сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представника ОСОБА_25 , уточнень позовних вимог та їх обґрунтувань станом на 16.12.2019 року, підставою для звернення із зустрічним позовом ОСОБА_2 є захист прав на майбутнє у разі задоволення первісного позову ОСОБА_1 , та відсутність будь-яких права, інтереси та свободи позивача як на час звернення з позовом так і на час вирішення цього питання, які були б ким небуть невизнані, оспорювані або порушенні, при укладанні оспорюваного договору довічного утримання, укладеного 08.12.1995 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , який було посвідчено нотаріально державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори 08.12.1995 року, та зареєстровано у реєстрі за № 4-6407 (а.с. 12).Та з врахуванням того, що під час підготовчого судового засідання саме представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_25 відсутність у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 прав, свобод чи інтересів як фізичної особи, які б не визнавалися або порушувалися, оспорювалися, з підстав укладення договору довічного утримання від 08.12.1995 року. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. А тому ухвалою від 16.12.2019 року провадження у цивільні справі № 208/1256/16-ц в частині зустрічного позову заявленого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про визнання недійсним договору, з підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, - закрито.

16.01.2020 року від позивача подано клопотання про залучення в якості 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Першу Кам`янську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області, - задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.01.2020 року залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3- особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнева Н.О. про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Першу Кам`янську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області, юридична адреса: 51931, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, Заводський район, вулиця Медична, будинок 3.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.02.2021 року, клопотання сторони позивача про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 «про збільшення позовних вимог», як поданої в порушення порядку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 49 ЦПК України - відмовлено та заяву повернуто позивачу.

11.02.2020 року до провадження з боку позивача ОСОБА_1 подано уточнення позовних вимог в редакції від 11.02.2020 року, згідно до яких ОСОБА_1 заявив вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи приватний нотаріус Дніпродзержинського міського округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Департаменту комунальної власності , земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», та залучення в якості 3-ої особи на стороні відповідача Департамент, як особу щодо прав та обов`язків віднесені питання, в порядку ст. 53 ЦПК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.02.2021 року клопотання ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Бур`янського А.В. - задоволено, прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, в редакції від 11.02.2020 року та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 2068696, юридична адреса м. Кам`янське Дніпропетровської області, проспект Василя Стуса, 10/12.

10.03.2020 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

6. Фактичні обставини встановлені судом.

6.1. Набуття прав власності на квартиру АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області.

Рішенням Виконавчого комітету Заводської районної Ради народних депутатів № 90 від 24.05.1995 року «Про надання житлової площі громадянам району», вирішено надати звільнену житлову площу - «… ОСОБА_17 , одинокому, одну кімнату 17,0 кв.м, у комунальній квартирі по АДРЕСА_1 , з метою тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_29 без виключення з черги…», що підтверджено архівним витягом із Архівного управління Кам`янської міської ради від 09.01.2020 року № А-04/02-13 (т. 2 а.с. 209).

25.05.1995 року Виконавчим комітетом Заводської районної Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_17 видано Ордер на житлове приміщення № 163 від 25.05.1995 року на житлове приміщення житловою площею 17,0 кв.м., яке складається із 1-єї кімнати у квартирі АДРЕСА_1 , на підстав Рішення РІК № 90 від 24.05.1995 року (т. 2 а.с. 210).

05.07.1995 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкомом видано Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_6 , на підставі розпорядження від 05.07.1995 року № 6589 (т. 1 а.с. 11, т. 2 а.с. 69)).

12.07.1995 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право власності на житло видане 05.07.1995 року відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому згідно з розпорядженням від 05.07.1995 року № 6589, що підтверджено відповіддю ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 476 від 06.04.2016 року (т. 2 а.с. 71).

26.11.1996 року Розпорядженням Органу приватизації Державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 31 від 26.11.1996 року (т. 1 а.с. 76, т. 2 а.с.108, т. 2 а.с. 213), встановлено що при оформленні приватизаційних документів на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 , склад сім`ї 1 особа ЖЕК «Сфера» була допущена помилка в тому, що в дійсності ОСОБА_6 займає дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, по уплотненню, а документи оформлені на 3-х кімнатну квартиру, а тому орган приватизації державного житлового фонду вирішив:

1. Розпорядження і свідоцтво про право власності № НОМЕР_9 від 05.07.1996 року на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 , склад сім`ї 1 особа, скасувати.

2. Доручити БТІ провести перереєстрацію свідоцтва про право власності № НОМЕР_9 від 05.07..1995 року на дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, в 3-х кімнатній квартирі на ім`я ОСОБА_6 ..

3. Звернути увагу директору ЖЕК «Сфера» на не допущення подобних випадків при оформленні документів.

4. Директору МП «Ордер» доручити оформити приватизаційні документи з врахуванням змін на квартиру АДРЕСА_1 .

5. Організацію виконання даного розпорядження і контроль доручити інспектору відділу по обліку і розподілу житлової площі міськвиконкому.

27.11.1996 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, на підставі розпорядження фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 27 листопада 1996 року № 8048, видано на ім`я ОСОБА_17 , свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 1 кімнату, площею 20,3 кв.м, розташовану у квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа 28,2 кв.м, що підтверджене дублікатом свідоцтва (т. 2 а.с. 109) виданого згідно з розпорядженням фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 04.05.2012 року № 5/266-р.

Крім того, згідно до відповіді на запит адвоката Єсіпової К.В., Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради № 05-07/35 від 11.01.2020 року ( т. 2 а.с. 212), підтверджено що згідно до розпорядження органу приватизації - відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 26.11.1996 року № 21 скасовано розпорядження та свідоцтво про право власності № НОМЕР_9 від 05.07.1995 року на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 на склад сім`ї 1 особа (т. 2 а.с. 213). Інформація про отримання ОСОБА_6 або іншою особою свідоцтва про право власності на квартиру за вказаною вище адресою відповідно до розпорядження органу приватизації від 26.11.1996 року № 31 департамент не володіє.

Відповідно до розпорядження фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська від 04.05.2012 року № 5/

266-р підготовлено розпорядження про видачу дубліката свідоцтва про право власності на частину квартир у квартирі спільного заселення за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_17 (т. 2 а.с. 214-215).

6.2. Щодо правочинів здійснених відносно спірної квартири АДРЕСА_1 .

08.12.1995 року укладено Договір довічного утримання, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18, та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 70, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В.М., зареєстрований у реєстрі за № 4-6407 (т. 1 а.с. 12). Згідно до якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві особової приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_1 , і складається із приміщень: 26-1 коридору пл. 7,2 кв.м, 26-2 кімнати пл. 20,3 кв.м, 26-3 кімнати пл. 20,2 кв.м; 26-4 кімнати пл. 17,0 кв.м; 26-5 уборної пл. 5,2 кв.м; 26-6 кухні пл. 10,1 кв.м; балкону пл. 1,0 кв.м; житлової площею 57,5 кв.м, загальною площею 81,0 кв.м., яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська 05.07.1995 року зареєстрованого № 6589 і зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ зареєстрованого № 22194 в книзі № 154. Та ОСОБА_4 зобов`язалася пожиттєво повністю утримувати ОСОБА_6 (т. 1.а.. 254).

В період з 12.12.1995 року по 01.01.2013 рік, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору довічного утримання від 08.12.1995 року, завіреного державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 4-6407, що підтверджено відповіддю ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 476 від 06.04.2016 року (т. 2 а.с. 71).

6.3. Щодо переходу прав володіння, користування та розпорядження, спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, смерть якої зареєстрована відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, актовий запис № 895 від 25.07.1996 року (т. 1 а.с. 13), копією запису акту про смерть № 895 від 25.07.1996 (т. 1 а.с. 123)

Починаючи з 17.10.1996 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_10 ), була зареєстрована у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_17 помер, що підтверджено фактом заведення спадкової справи за заявою спадкоємця ОСОБА_30 (т. 2 а.с. 109), копіє свідоцтва про смерть актовий запис № 861 від 24.09.2002 року проведений Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (т. 2 а.с. 211).

Факт понесення ОСОБА_4 витрат з утримання квартири АДРЕСА_1 , підтверджено квитанціями (т. 2 а.с. 173-179).

16.04.2015 року ТОВ «Абонет ХХІ» видана довідка № 000700749 на ім`я ОСОБА_3 про те, що у квартирі АДРЕСА_1 , не зареєстрована жодна особа (т. 1 а.с. 61).

6.4. Реєстрація майнових право за ОСОБА_3 на спірну квартиру та укладення договору купівлі-продажу квартири з відповідачем ОСОБА_2 ..

Згідно до встановлених фактів, для реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , нотаріусу Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвій Н.О., були надані нотаріально посвідчені документи, з яких вбачається:

Що станом на 1994 рік ОСОБА_6 , маючі право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , заповіла на ім`я ОСОБА_3 своїм розпорядженням належну їй квартиру.

08.10.1995 року державним нотаріусом Першою дніпродзержинською державною нотаріальної контори Моісеєнко В.Н. видано свідоцтво про право на спадщину серії та номер 4-5216 спадкова справа 465/95 (т. 2 а.с. 73), на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 59, 63, т. 2 а.с. 73), за заповітом посвідченого ОСОБА_6 від березня 1994 року за № 4-540, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (т. 1 а.с.62), у склад спадщини зазначено - квартира під номером АДРЕСА_1 , яка складається із: 26-1 коридору пл. 7,2 кв.м, 26-2 кімнати пл. 20,3 кв.м, 26-3 кімнати пл. 20,2 кв.м; 26-4 кімнати пл. 17,0 кв.м; 26-5 уборної пл. 5,2 кв.м; 26-6 кухні пл. 10,1 кв.м; балкону пл. 1,0 кв.м; житлової площею 57,5 кв.м, загальною площею 81,0 кв.м., яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська 16.02.1994 року зареєстрованого № 4141 і зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ зареєстрованого № 21920.

Відповіддю Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 04.02.2016 року № 62/01-21 (т. 2 а.с. 72), зазначено, щодо надання копії свідоцтва про право на спадщину від 08.10.1995 року, за реєстровим № 1-5216 надати не мається можливим. Щодо реєстрового номеру, то дата видачі документу є 27.10.1995 рік, і була вчинена інша нотаріальна від іншої особи, згідно реєстру про вчинення нотаріальних дій нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори від № 4 за 08.10.1995 року дій не вчинялося.

Згідно до відповіді Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори № 728/01-16 від 29.03.2016 року (т. 1.а..с 92), архівні справи нотаріальної контори за 1995 рік були передані до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області, який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 14 (т. 1 а.с. 92).

Згідно до відповіді Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25.07.2016 року № 812/01-21 (т. 1 а.с. 117), згідно нараду спадкових справ за 08.10.1995 року за р. № 4-5216 спадкової справи виданої Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08.10.1995 року за реєстровим № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 не має, згідно даних з реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса за № 4 08.10.1995 року нотаріус нотаріальні дії не вчиняв.

17.04.2015 року проведена реєстрація права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н.О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 620269112104, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20739128 від 17.04.2015 року (т. 1 а.с. 58), підстава про прийняття рішення - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-5216 виданий 08.10.1995 року Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою.

17.04.2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченої 17.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О., за № 232, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20745823 від 17.04.2015 року (т. 1 а.с. 16-17).

Згідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , згідно до якого ОСОБА_2 придбала квартиру під номером АДРЕСА_1 , житловою площею 57,5 кв.м, та загальною площею 81,7 кв.м, продавець ОСОБА_3 , як зазначено за змістом договору діяв як власник зазначеної квартири, право власності на яку він набув на підставі свідоцтва ро право на спадщину, виданого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08.10.1995 року за № 4-5216, право власності на кватиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.04.2015 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 620269112104 (т. 1 а.с. 48).

Згідно до заяви ОСОБА_3 від 17.04.2015 року особа підтверджує що відчужувана квартира є його особистою приватною власністю (т. 1 а.с. 49).

6.5. Цивільні спори, кримінальне провадження.

28.07.2015 року ОСОБА_4 подано заяву до Прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська про незаконне заволодіння та відчуження невстановленими особами квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18), на підставі якої зареєстроване кримінальне провадження в ЄРДР за № 42015040800000037 від 29.07.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України.

Як встановлено судом, та підтверджено сторонами, в межах кримінального провадження процесуального рішення про повідомлення будь-якій особі про підозру не прийнято.

31.07.2015 року (т. 1 а.с. 77) Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (справа № 208/5012/15-ц, провадження № 2/208/1829/15), по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , третя особа: головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні майном та зняття з реєстраційного обліку, позов задоволено повністю, та визнано ОСОБА_4 , ОСОБА_17 такими, що втратили право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області скасувати реєстрацію відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_17 в квартирі АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 11.08.2015 року.

6.6. Право на спадкування. Право на користування квартирою.

05.09.2016 року ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно до якого зробила розпорядження на випадок її смерті щодо належної їй квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку вона заповіла ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 184). Заповіт посвідчений 05.09.2016 року у селищі міського типу Кринички Криничанського району Дніпропетровської області приватним нотаріусом Чорною О.В. Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано у реєстрі за № 1111.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла, що підтверджено актовим записом про смерть № 99 від 27.09.2016 року проведеним Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 131).

Як встановлено згідно до довідок «ТОВ «Інфо-Ком» на 28.03.2005 рік, 07.04.2007 рік 07.04.2008 рік, на 07.04.2009 рік (т. 2 а.с. 169-170), у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована була одна особа - ОСОБА_4 .

20.03.2017 року проведена реєстрація спадкової справи № 196/2017 Першою кам`янською державною нотаріальною конторою, спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_10 (т.1 а.с. 185).

21.04.2017 року Постановою державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г. № 264/02-31 (т. 1 а.с. 186), ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за іншою особою.

Щодо родинний стосунків позивача ОСОБА_1 , то згідно до свідоцтва про народження НОМЕР_6 (т. 2 а.с. 179), ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_14 , та ОСОБА_4 , з якою позивач ОСОБА_31 уклав шлюб 16.09.1989 року (т. 2 а.с. 180).

Згідно довідки ТОВ «ЄРЦ КП» № 3/1646 від 29.01.2020 року (т.2 а.с. 216), право на користування зазначеною спірною квартирою АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, мають особи зареєстровані у ній, а саме:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована у квартирі 28.04.2015 року;

- ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрований у квартирі 28.04.2015 року;

- ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрований у квартирі 28.04.2015 року;

- ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , зареєстрована у квартирі 08.10.2019 року.

7. Норми права застосовані судом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".

Закон України «Про право власності» від 07.02.1991 року № 697-ХІІ

Ч. 1 ст. 2 Закону № 697-ХІІ - Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Ч. 2 ст. 2 Закону № 697-ХІІ- Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Ч. 3 ст. 2 Закону № 697-ХІІ - Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Ч. 2 ст. 12 Закону № 697-ХІІ- Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або

укладення інших угод, не заборонених законом.

Ч. 1 ст. 13 Закону № 697-ХІІ - Об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

ч. 4 ст. 13 Закону № 697-ХІІ - Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Ч. 2 ст. 15 Закону № 697-ХІІ - Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Ч. 3 ст. 15 Закону № 697-ХІІ Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Ч. 3 ст. 19 Закону № 697-ХІІ Громадяни мають право відчужувати належне їм майно. Умови і порядок відчуження національних, культурних

та історичних цінностей встановлюються спеціальним законодавством України.

Ч.4 ст. 19 Закону № 697-ХІІ, Право приватної власності може бути передано у спадщину громадянам, юридичним особам, державі.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ:

ч. 1 ст. 1 Закону № 2482-ХІІ - Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

ч. 1 ст. 2 Закону № 2482-ХІІ - До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

ч. 1 ст. 7 Закону № 2482-ХІІ - за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

ч. 1 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ - Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

ч. 2 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ - Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

ч. 3 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ - Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

ч. 5 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ - Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5

цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на

квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не

потребує нотаріального посвідчення.

Ч. 11 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ - спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (в редакції чинній, на час оформлення свідоцтва про право власності на спірну квартиру - 08.06.1998 року):

П. 5. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

20. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

21. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

28. Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз на квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації.

Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов`язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству «Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» № 56 від 13.12.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056:

1.4.Державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють

державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток N 1), за рахунок коштів власників нерухомого майна.

1.5. До об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній

реєстрації, відносяться:

г) квартири багатоквартирних будинків.

2.1. Реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна реєстрація це така, коли об`єкту, що реєструється, надається порядковий реєстровий номер вперше. При поточній реєстрації окремий реєстровий номер не надається, а використовується реєстровий номер, що встановлений при первинній реєстрації.

4.1. Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12: б) державними органами приватизації: наймачам квартир в державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ).

5.3. Для вирішення питання про можливість оформлення фізичній особі права власності на об`єкт нерухомого майна орган державної виконавчої влади, місцевого самоврядування доручає бюро технічної інвентаризації зібрати відомості, необхідні для визначення власника об`єкта, а саме:

а) оглянути об`єкт;

б) одержати в установленому законодавством порядку необхідні

письмові відомості від фізичних та юридичних осіб;

в) скласти акт огляду об`єкту за підписом уповноважених

посадових осіб місцевого органу державної виконавчої влади або

органу місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації, а

також юридичних чи фізичних осіб, які дали відомості щодо об`єкта

нерухомого майна.

5.4. Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних

матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає

мотивований висновок про те, кому належить об`єкт, подає його

органу державної виконавчої влади або місцевого самоврядування,

який виносить рішення щодо видачі заявнику свідоцтва про право

власності.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року за № 399/2839:

1.5.Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

1.6.Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

1.7.Державна реєстрація права власності на об`єкти

нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою

для власників, незалежно від форми власності.

2.2. Реєстрація поділяється на первинну та поточну.

2.3. Первинна реєстрація - це така реєстрація, коли об`єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу і йому присвоюється черговий реєстровий номер у цій книзі. Разом з об`єктом нерухомості в реєстрову книгу під тим же реєстровим номером записується і суб`єкт права власності - фізична чи юридична особа.

2.4. Після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію.

2.5. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт.

2.6. Поточна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна провадиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилась первинна реєстрація об`єкта нерухомості.

2.7. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, як і первинна реєстрація, провадиться на підставі правовстановлювальних документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції.

4.1. Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11:

б) державними органами приватизації - наймачам квартир у

державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до

Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"

( 2482-12 ).

ЦК УРСР (в редакції станом на 1995 рік):

Ст. 48 ЦК УРСР.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Ст. 49 ЦК УРСР. Недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Ст. 56 УРСР. Недійсність угоди, укладеної внаслідок помилки.

Угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов`язана

повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Крім того, сторона, за позовом якої угода визнана недійсною, вправі вимагати від другої сторони відшкодування витрат, втрати або пошкодження свого майна, якщо доведе, що помилка виникла з вини другої сторони. Якщо це не буде доведено, особа, за позовом якої угода визнана недійсною, зобов`язана відшкодувати другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна.

Ст. 59 ЦК УРСР. Момент, з якого угода вважається недійсною

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути

припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і

припиняється на майбутнє.

Ст. 60 ЦК УРСР. Наслідки недійсності частини угоди

Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших

її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і

без включення недійсної її частини.

Ст. 524 ЦК УРСР. Підстави спадкоємства

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або

жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці

позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом

спадкоємства переходить до держави.

Ст. 525 ЦК УРСР. Час відкриття спадщини

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця,

а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21

цього Кодексу.

ЦК України, в редакції чинної на 17.04.2015 рік:

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

1. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Стаття 328. Підстави набуття права власності.

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 355. Поняття і види права спільної власності

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

2. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності

1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

3. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності

1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Стаття 386. Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 395. Види речових прав на чуже майно

1. Речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно

1. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Стаття 399. Припинення права володіння

1. Право володіння припиняється у разі:

1) відмови володільця від володіння майном;

2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;

3) знищення майна.

2. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

7. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Обов`язковою умовою для набуття будь-якою особою право на звернення до суду, є наявність у зазначеної сторони прав, інтересів та свобод, які існують та які порушені, невизнані або оспорювані, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

судом враховується, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які у цивільній процесуальній літературі іменуються передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Ці передумови розподіляють на суб`єктивні, які належать до особистості суб`єктів спору, та на об`єктивні, пов`язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на позитивні та негативні - залежно від зв`язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю цих передумов.

До суб`єктивних передумов належить процесуальна правоздатність особи, яка звернулася до суду за судовим захистом, а також суб`єкта, який буде притягнутий судом як відповідач або заінтересована особа. Право на звернення до суду за судовим захистом виникає одночасно з виникненням цивільної процесуальної правоздатності. Так, відповідно до ст. 28 ЦПК здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) визнається за всіма фізичними і юридичними особами. Оскільки всі фізичні особи набувають процесуальної правоздатності з моменту народження і не можуть бути її позбавлені, а відповідно і здатності звернення до суду за судовим захистом, то в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздатності може виникати тільки стосовно організацій. Процесуальна правоздатність організацій залежить від того, чи є організація юридичною особою.

Суб`єктивною передумовою права на звернення до суду є також процесуальна заінтересованість особи. За загальним правилом звертатися до суду можна лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Із цього положення ст. З ЦПК випливає наявність заінтересованості особи в судовому захисті. Щодо заінтересованості осіб, які звертаються до суду за захистом прав, свобод та інтересів іншої особи, або державних чи суспільних інтересів, то їх заінтересованість має службовий характер і обумовлена їх правовим становищем.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як встановлено в ході судового розгляду за своє життя ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 05.07.1995 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому на ім`я ОСОБА_6 , на підставі розпорядження від 05.07.1995 року № 6589 (т. 1 а.с. 11, т. 2 а.с. 69), а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 12.07.1995 року ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації».

08.12.1995 року укладено Договір довічного утримання, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18, та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 70, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В.М., зареєстрований у реєстрі за № 4-6407 (т. 1 а.с. 12). Згідно до якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві особової приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_1 , і складається із приміщень: 26-1 коридору пл. 7,2 кв.м, 26-2 кімнати пл. 20,3 кв.м, 26-3 кімнати пл. 20,2 кв.м; 26-4 кімнати пл. 17,0 кв.м; 26-5 уборної пл. 5,2 кв.м; 26-6 кухні пл. 10,1 кв.м; балкону пл. 1,0 кв.м; житлової площею 57,5 кв.м, загальною площею 81,0 кв.м., яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська 05.07.1995 року зареєстрованого № 6589 і зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ зареєстрованого № 22194 в книзі № 154. Та ОСОБА_4 зобов`язалася пожиттєво повністю утримувати ОСОБА_6 (т. 1.а.. 254).

Так, згідно до ст. 425 ЦК УРСР, в редакції станом на 08.12.1995 року, за договором довічного утримання одна сторона, що є

непрацездатною особою за віком або станом здоров`я (відчужувач),

передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або

частину його, взамін чого набувач майна зобов`язується надавати

відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді

житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Зазначений договір довідного утримання ОСОБА_6 вчинювалося за життя, на підставі діючого свідоцтва про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , яке в подальшому, 26.11.1996 року Розпорядженням Органу приватизації Державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 31 від 26.11.1996 року (т. 1 а.с. 76, т. 2 а.с.108, т. 2 а.с. 213), встановлено що при оформленні приватизаційних документів на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 , склад сім`ї 1 особа ЖЕК «Сфера» була допущена помилка в тому, що в дійсності ОСОБА_6 займає дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, по уплотненню, а документи оформлені на 3-х кімнатну квартиру, а тому орган приватизації державного житлового фонду своїм Розпорядженням від 26.11.1996 року Розпорядження і свідоцтво про право власності № НОМЕР_9 від 05.07.1996 року на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 , склад сім`ї 1 особа, скасував, та доручив БТІ провести перереєстрацію свідоцтва про право власності № НОМЕР_9 від 05.07..1995 року на дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, в 3-х кімнатній квартирі на ім`я ОСОБА_6 ..

Враховуючи приписи ст.ст. 48,49 ЦК УРСР станом на 1995 рік, зазначене рішення про видачу на ім`я ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , вцілому не узгоджується із приписами Закону України «Про право власності», «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ, що має наслідки визнання такої угоди недійсною, так як Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому при видачі Свідоцвта про право власності на житло на ім`я ОСОБА_6 не враховано попереднє рішення органу про надання ОСОБА_17 житлового приміщення у зазначеній квартирі, як 1-єї кімнати площу 17,0 кв.м (Ордер від 25.05.1995 року № 163).

Тобто фактично з 26.11.1996 року за ОСОБА_6 обліковувалося право на оформлення права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , яке на час вирішення спору по суті не реалізовано, ні ОСОБА_6 і ні ОСОБА_4 за їх життя, і також не реалізовано заявлене право і спадкоємцем ОСОБА_4 , ОСОБА_2

Але станом на час звернення із позовом ОСОБА_4 , діяла як власник спірного житла, право власності на яке за нею зареєстровано згідно до законодавства та правових підстав, які діяли на час його реєстрації, і станом на час розгляду справи по суті ніким її право не оспорено та не скасовано.

Зазначені обставини підтверджені відповіддю ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», щодо обліку установою в період з 12.12.1995 року по 01.01.2013 рік, права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору довічного утримання від 08.12.1995 року, завіреного державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 4-6407, згідно до відповідді ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 476 від 06.04.2016 року (т. 2 а.с. 71).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, смерть якої зареєстрована відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, актовий запис № 895 від 25.07.1996 року (т. 1 а.с. 13), копією запису акту про смерть № 895 від 25.07.1996 (т. 1 а.с. 123)

Починаючи з 17.10.1996 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_10 ), була зареєстрована у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).

28.07.2015 року ОСОБА_4 подано заяву до Прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська про незаконне заволодіння та відчуження невстановленими особами квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18), на підставі якої зареєстроване кримінальне провадження в ЄРДР за № 42015040800000037 від 29.07.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України.

На час розгляду спору по суті, в межах кримінального провадження, процесуального рішення щодо пред`явлення підозри або обвинувачення, жодній особі не пред`явлено, вирок не винесений.

05.09.2016 року ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно до якого зробила розпорядження на випадок її смерті щодо належної їй квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку вона заповіла ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 184). Заповіт посвідчений 05.09.2016 року у селищі міського типу Кринички Криничанського району Дніпропетровської області приватним нотаріусом Чорною О.В. Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано у реєстрі за № 1111.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла, що підтверджено актовим записом про смерть № 99 від 27.09.2016 року проведеним Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 131).

Як встановлено згідно до довідок «ТОВ «Інфо-Ком» на 28.03.2005 рік, 07.04.2007 рік, 07.04.2008 рік, на 07.04.2009 рік (т. 2 а.с. 169-170), у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована була одна особа - ОСОБА_4 .

20.03.2017 року проведена реєстрація спадкової справи № 196/2017 Першою кам`янською державною нотаріальною конторою, спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_10 (т.1 а.с. 185).

21.04.2017 року Постановою державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г. № 264/02-31 (т. 1 а.с. 186), ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за іншою особою.

Правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" відповідно до статей 215, 216 ЦК України.

З огляду на зазначені приписи, а також правила статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 12.01.2021 року по справі № 910/2538/18.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи як позивач, в порядку вступу як правонаступник після смерті ОСОБА_4 , отримав на час відкриття спадщини після смерті позивача, всі належні позивачу права та обов`язки, в тому числі і майнові (немайнові) права щодо спірної квартири, а тому посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на відсутність права у ОСОБА_4 та як правонаступника ОСОБА_1 на захист прав власності щодо спірної квартири, не знайшли свого підтвердження, та не приймаються судом як необґрунтовані.

Як встановлено в ході судового розгляду, станом на 1995 рік квартира АДРЕСА_1 , була комунальною, та складалася із: 26-1 коридору пл. 7,2 кв.м, 26-2 кімнати пл. 20,3 кв.м, 26-3 кімнати пл. 20,2 кв.м; 26-4 кімнати пл. 17,0 кв.м; 26-5 уборної пл. 5,2 кв.м; 26-6 кухні пл. 10,1 кв.м; балкону пл. 1,0 кв.м; житлової площею 57,5 кв.м, загальною площею 81,0 кв.м..

У зазначеній квартирі, станом на 1995 рік проживала та була зареєстрована ОСОБА_6 , яка займала дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, по уплотненю, та 24.05.1995 року у зазначену квартиру на вивільнену площу, було заселено ОСОБА_17 , згідно до Рішення Виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів № 90 від 24.05.1995 року у одну кімнату 17,0 кв.м..

Станом на 04.04.1995 року жодна зареєстрована особа у квартирі АДРЕСА_1 , не набувала будь-якого права власності на квартиру АДРЕСА_1 вцілому, або в частині, в передбаченому на той час порядку.

Крім того, саме на 04.04.1995 рік у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала, і була живою ОСОБА_6 (остання померла лише ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис № 895 від 25.07.1996 року (т. 1 а.с. 13, 123).

Тобто будь яких правових підстав, в тому числі з підстав ст.ст. 48, 49, 59, 524, 525 ЦК УРСР, в редакції станом на 04.04.1995 року, щодо переходу не набутого права власності особою, яка на 04.04.1995 року була живою, для спадкування за заповітом, який як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_3 не складала, не було можливим, та не мало жодних правових підстав.

Що також підтверджено доказами:

-відповіддю Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 04.02.2016 року № 62/01-21 (т. 2 а.с. 72), зазначено, щодо надання копії свідоцтва про право на спадщину від 08.10.1995 року, за реєстровим № 1-5216 надати не мається можливим. Щодо реєстрового номеру, то дата видачі документу є 27.10.1995 рік, і була вчинена інша нотаріальна від іншої особи, згідно реєстру про вчинення нотаріальних дій нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори від № 4 за 08.10.1995 року дій не вчинялося;

-відповіддю Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25.07.2016 року № 812/01-21 (т. 1 а.с. 117), згідно нараду спадкових справ за 08.10.1995 року за р. № 4-5216 спадкової справи виданої Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08.10.1995 року за реєстровим № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 не має, згідно даних з реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса за № 4 08.10.1995 року нотаріус нотаріальні дії не вчиняв.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду спірна квартира АДРЕСА_1 , станом на 04.04.1995 року знаходилась у державному житловому фонді, та жодна фізична або юридична особа не мала прав власності щодо неї.

Для набрання правочином юридичної сили, він має відповідати умовам (вимогам) щодо його дійсності. Дійсністю правочину називається його можливість породжувати, змінювати або припиняти для його сторін цивільні права та обов`язки.

А тому, такий правочин, як перехід права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 59, 63), на підставі оформленного та виданого 08.10.1995 року державним нотаріусом Першою дніпродзержинською державною нотаріальної контори Моісеєнко В.Н. свідоцтва про право на спадщину серії та номер 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 , за заповітом посвідченого Гурою Тамарою Никифорівною від березня 1994 року за № 4-540, є таким що укладений з метою,суперечною інтересам держави і суспільства, не відповідає вимогам закону, а тому є нікчемним правочином, з моменту його укладення.

Щодо правових підстав для набуття права власності ОСОБА_3 , то судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину серії та номер 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 , ґрунтується на заповіті ОСОБА_34 від березня 1994 року за № 4-540, та факту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_17 , та наявності на час її смерті зареєстрованого за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В той же час, факт видачі свідоцтва про право власності від 08.10.1995 року за реєстровим № 62/01-21 (т. 2 а.с. 732), спростований відповіддю Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 04.02.2016 року № 62/01-21, що за вказаний реєстровий номером відповідає іншій нотаріальній дії вчиненої не 08.10.1995 року, а 27.10.1995 рік, і була вчинена інша нотаріальна від іншої особи. І згідно реєстру про вчинення нотаріальних дій нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори від № 4 за 08.10.1995 року дій не вчинялося.

Згідно до відповіді Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25.07.2016 року № 812/01-21 (т. 1 а.с. 117), згідно наряду спадкових справ за 08.10.1995 року за р. № 4-5216 спадкової справи виданої Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08.10.1995 року за реєстровим № 4-5216 на ім`я ОСОБА_3 не має, згідно даних з реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса за № 4 08.10.1995 року нотаріус нотаріальні дії не вчиняв.

Крім того, станом на березень 1994 року ОСОБА_34 не набувала прав власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , а тому надати розпорядження на випадок своєї смерті у заповіті від березня 1994 року за № 4-540, не мала підстав.

Також, як зазначено у свідоцтві про право на спадщину від 08.10.1995 року на ім`я ОСОБА_3 , підставою для прийняття спадщини є факт смерті спадкодавця ОСОБА_34 саме 04.04.1995 року, зазначені дані також не відповідають фактичним даним, так як ОСОБА_34 станом на 04.04.1995 рік була живою, так як смерть останньої настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено копією актового запису про смерть № 895 від 25.07.1996 року (т. 1 а.с. 123).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи що обставини зазначені у свідоцтві про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом від 08.10.1995 року на ім`я ОСОБА_3 , не відповідали фактичним обставинам, не ґрунтуються на дійсних правах та обов`язків сторін та їх обсягу, а тому в розумінні ст.ст. 48, 49 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 , про набуття ним права на спадкове майно - спірну квартиру, є такими що відповідають вимогам закону, та є недійсними.

Так в розумінні ст. 59 ЦК УРСР, недійсність такого свідоцтва визначається моментом його складення, тобто 08.10.1995 року, і згідно до приписів ЦК УРСР не має жодних юридичних наслідків для сторін.

Як встановлено в ході судового розгляду, у органах ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в період по 01.01.2013 рік право власності за ОСОБА_3 не реєструвалося, як єдиним органом на який в період 1995 року, в тому числі і по 01.01.2013 року покладалися такі обов`язки.

Щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом, згідно до ст. 317 ЦК України, на час реєстрації такого права за ОСОБА_3 , а саме станом на 17.04.2015 рік, право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності.

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності - це правовий зв`язок між майном та суб`єктом цього права. За відсутності цього зв`язку (який встановлюється на підставі правовстановлюючих документів) відсутні підстави стверджувати про наявність права суб`єкта на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, виходячи із недійсності підстав для набуття права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру АДРЕСА_1 , станом на 08.10.1995 року, то відсутні будь-які правові підстави і для реєстрації такого права за останнім станом на 17.04.2015 року, що в розумінні приписів частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України, так як таких правочин є недійсним, і встановлення його недійсності визначається законом (нікчемний правочин).

Крім того як встановлено в ході судового розгляду, щодо майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 рік, так і станом на 17.04.2015 рік, у паперових носіях ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано права на зазначену квартиру за ОСОБА_6 яке в подальшому перейшло до ОСОБА_4 на підставі Договору довічного утримання від 08.12.1995 року (. 2 а.с. 70), - вцілому; та за ОСОБА_17 на 1-у кімнату у квартирі АДРЕСА_1 , згідно до свідоцтва про право власності від 27.11.1996 року (т. 2 а.с. 109).

Здійснення продажу всієї квартири без вирішення питання про виділ частки боржника у праві власності на неї та набуттям цією часткою статусу самостійного об`єкта цивільного права, торги не є такими, що відповідали закону. Такий висновок відповідає позиції, зокрема, Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 січня 2014 року у справі № 6-18цс13.

Крім того, реєстрація права власності за ОСОБА_3 із зазначених підстав є таким що не відповідає вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Щодо оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_3 , як власником майна на підставі недійсного правочину - Свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом від 08.10.1995 року за № 4-5216, без належних правових підстав, та ОСОБА_2 , посвідченої 17.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О., за № 232, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20745823 від 17.04.2015 року (т. 1 а.с. 16-17), то в наслідок судом застосовуються приписи ст. 216 ЦК України, як наслідки недійсності правочину в порядку ст. 2 ст. 215 ЦК України - Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, встановив, що станом на 17.04.2015 року ОСОБА_3 не набував буд-яких майнових прав щодо спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , а тому в розумінні ст. 202 ЦК України, не мав підстав для вчинення ді на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків щодо майна, прав на яке ОСОБА_3 не мав, а тому і ОСОБА_2 не набула жодних прав та обов`язків за посвідченим договором.

Враховуючи приписи ст. 182 ЦК України, в редакції станом на 17.04.2015 року, за ОСОБА_3 була проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 20739128 від 17.04.2015 року (т. 1 а.с. 58), на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 4-5216 за заповітом ОСОБА_6 , є відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, а тому такий правочин є нікчемним.

Нікчемний правочин є одним із видів недійсних правочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. Тому визнання його недійсним судом не вимагається. Нікчемні правочини можуть не виконуватися його сторонами без будь-яких негативних наслідків. Недійсність нікчемного правочину збігається з його виникненням.

До абсолютно нікчемних належать такі нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом і які за жодних обставин не можуть породжувати для його сторін правових наслідків.

Що узгоджується із правим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, згідно до якої відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Такі ж саме наслідки нікчемності застосовуються і до договору купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 17.04.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Надією Олександрівною за реєстровим номером 232, укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Частиною першою стаття 216 вказаного Кодексу встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, норми Цивільного кодексу України в частині врегулювання питань, пов`язаних з недійсністю правочину, спрямовані на відновлення первісного стану, в якому сторони перебували до вчинення відповідного правочину, тобто мають наслідки суперечливого праву ефекту, оскільки вважається, що правочин, недійсність якого встановлена законом або визнана судом, не зумовив набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому відповідно до частини першої статті 236 вказаного Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вважаються вірогідними та можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі - Закон № 340-IX) внесено зміни до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Водночас відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 340-IX судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме 3 майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Тобто, виконання судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що набули чинності до 16 січня 2020 року, здійснюється відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діяла у редакції до 16 січня 2020 року, шляхом здійснення реєстраційної дії - скасування державної реєстрації речових прав, обтяжень таких прав.

Як встановлено в ході судового розгляду, зазначений договір купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності на кватиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.04.2015 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 620269112104 (т. 1 а.с. 48).

А тому вимоги про скасування реєстраційних записів про набуття прав власності як за ОСОБА_3 так і за ОСОБА_2 підлягають скасуванню, з підстав визнання зазначених правочинів, на підставі яких проведена зазначена реєстрація нікчемними.

Належним способом захисту права або інтересу є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, що узгоджується із правовою позицією викладеною у Постанові Великої Палати Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 802/3/18-а.

А тому вимоги щодо скасування запису про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 та за ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, При розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що згідно зі ст. 50 Закону "Про власність" і ч.3 ст.145 ЦК власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. В інших випадках судам слід керуватись правилами ч.1 та ч.2 ст.145 ЦК.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 від 08.10.1995 року, та договору купівлі-продажу квартири за ОСОБА_2 , які згідно до приписів ст.ст. 215 ЦК України є нікчемними, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та витребування від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

На час вирішення спору по суті, позивачем є ОСОБА_1 , який діє як правонаступник після померлої позивачки ОСОБА_4 на підставі заповіту складеного ОСОБА_4 за життя, щодо відчуження майнових прав, в тому числі щодо спірної квартири на користь ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом (т. 1 а.с. 184), спадковою справою (т. 1 а.с. 185), Постановою державного нотаріуса від 21.04.2017 року (т. 1 а.с. 186).

Згідно до правової позиції ВС від 14.08.2019 року у справі № 523/3522/16-ц, відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Згідно до правової позиції ВС від 03.04.2018 року у справі № 917/927/17, Згідно з пунктом 6 Тимчасового положення про реєстрацію (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) видача свідоцтва про право власності здійснюється органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти. БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Тобто, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Якщо ж набуте на підставі недійсного правочину майно у подальшому знову відчужувалося, належним способом захисту є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація). Право на таку вимоги належить лише особі, яка на відповідність правовій підставі є власником витребовуємого майна.

Як встановлено в ході судового розгляду, на час вирішення справи по суті, фактично право власності на частину спірної квартири 27.11.1996 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, на підставі розпорядження фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 27 листопада 1996 року № 8048, видано на ім`я ОСОБА_17 , свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 1 кімнату, площею 20,3 кв.м, розташовану у квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа 28,2 кв.м, що підтверджене дублікатом свідоцтва (т. 2 а.с. 109) виданого згідно з розпорядженням фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 04.05.2012 року № 5/266-р.

Також, як встановлено в ході судового розгляду ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_17 помер, що підтверджено фактом заведення спадкової справи за заявою спадкоємця ОСОБА_30 (т. 2 а.с. 109), копіє свідоцтва про смерть актовий запис № 861 від 24.09.2002 року проведений Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (т. 2 а.с. 211).

В той же час, суд обмежений у праві залучення співвідповідачів, яке закріплено лише за позивачем у відповідності до приписів ЦПК України. Але в ході судового розгляду, як до встановлення фактичних обставин наявності речових прав щодо спірного майна, так і після встановлення належності майнових прав ОСОБА_17 на частину спірної квартири, позивачем використано право на залучення співвідповідача, та не заявлено вимог до правонаступників ОСОБА_17 , щодо майнових прав на частину спірної квартири, які не входять до прав та обов`язків позивача, а саме до особи за заявою якої відкрито спадкову справу - ОСОБА_30 ..

Крім того, судом враховується, що набуття ОСОБА_6 майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_1 , вцілому, не узгоджується із скасуванням 26.11.1996 року, на підставі Розпорядження Органу приватизації Державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 31 від 26.11.1996 року (т. 1 а.с. 76, т. 2 а.с.108, т. 2 а.с. 213), на ім`я ОСОБА_6 розпорядження і свідоцтва про право власності № НОМЕР_9 від 05.07.1996 року на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; не виконання розпорядження щодо проведення перереєстрації свідоцтва про право власності № НОМЕР_9 від 05.07..1995 року на дві кімнати житловою площею 37,2 кв.м, в 3-х кімнатній квартирі на ім`я ОСОБА_6 ..

Зазначені встановлені судом фактичні обставини підтвердженні відповіддю Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради № 05-07/35 від 11.01.2020 року ( т. 2 а.с. 212), а саме що згідно до розпорядження органу приватизації - відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 26.11.1996 року № 21 скасовано розпорядження та свідоцтво про право власності № НОМЕР_9 від 05.07.1995 року на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 на склад сім`ї 1 особа (т. 2 а.с. 213). Інформація про отримання ОСОБА_6 або іншою особою свідоцтва про право власності на квартиру за вказаною вище адресою відповідно до розпорядження органу приватизації від 26.11.1996 року № 31 департамент не володіє.

А тому, визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , та витребування майна вцілому, на користь позивача, без врахування факту набуття на частину спірної квартири ОСОБА_17 прав власності, без визначення часток співвласників майна - квартири АДРЕСА_1 , їх розмірів, без встановлення осіб спадкоємців ОСОБА_17 , які прийняли спадщину після померлого, без проведення експертних досліджень, які сторонами не заявлялися, не є можливим.

А тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є такими що задоволенню не підлягають.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

8.Судові витрати.

551,20 гривень сплачено ОСОБА_2 як судовий збір за зустрічним позовом (т. 1 а.с. 85), який повернутий ОСОБА_2 згідно до ухвали від 09.01.2020 року (т. 2 а.с. 155-156).

Судовий збір сплачений ОСОБА_4 при зверненні із позовом (т. 1 а.с. 1-2).

Судовий збір сплачений ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 137)

-352,40 за подачу апеляційної скарги (т. 1 а.с. 189)

-352,40 судовий збір за позов (т. 1 а.с. 231).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимоги, вирішення питання щодо понесених судових витрати сторін під час розгляду цивільної справи, вирішується судом згідно до приписів ст. 141 ЦПК України.

9.Забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2016 року, накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 31).

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача», - задовольнити частково.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав:

-за ОСОБА_3 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), - номер запису про право власності 9399372 проведений 17.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Надією Олександрівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20739128 від 17.04.2015 року;

- ОСОБА_2 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), - номер запису про право власності 9402359 проведений 17.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Надією Олександрівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20745823 від 17.04.2015 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 :

-840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок - у відшкодування судових витрат з оплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 :

-840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок - у відшкодування судових витрат з оплати судового збору.

Інші судові витрати понесені стороною позивача - покласти на позивача.

Згідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, вжиті заходи забезпечення позову за Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2016 року про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 (попереднє найменування Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області (суддя ОСОБА_35 ), - номер запису про обтяження 13964182 від 31.03.2016 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідач № 1 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач № 2 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 2068696, юридична адреса м. Кам`янське Дніпропетровської області, проспект Василя Стуса, 10/12.

Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської обл. Огнєва Н.О., м. Кам`янське, вул. Ковалевича, 2/107

Перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, м. Кам`янське, вул. Медична, 3.

Повний текст судового рішення складений 29 січня 2021 року.

Суддя Івченко Т. П.