Рішення № 95104194, 17.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/15149/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Литвиненко І.П.

представника позивача – Сівака О.В.,

представника Головного управління ДПС у Волинській області – Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі – ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод», позивач) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 12 червня 2020 року №0033525633.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2020 року заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Нововолинського управління Головного управління ДПС у Волинській області складено акт камеральної перевірки дотримання термінів сплати податку на доходи фізичних осіб №2006/03-20-56-33/00179000.

На підставі вказаного акту, ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2020 року №0033525633, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та на підставі статті 126 Податкового кодексу України (далі – ПК України) застосовано до ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» штраф у розмірі 20% у сумі 15862,93 грн.

Позивач вказує, що податковий орган 12 червня 2020 року застосував до підприємства штрафні санкції за оплати, які були здійснені підприємством 06 лютого 2017 року згідно з платіжним дорученням №44, 21 лютого 2017 року згідно з платіжним дорученням №45 та 30 березня 2017 року згідно з платіжним дорученням №199, тобто з порушенням граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів), встановлений статтею 102 ПК України.

Окрім того, за кожну несвоєчасну сплату податку, штрафні санкції мали б застосовуватись за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо, проте порушуючи норми статті 115 ПК України відповідач прийняв одне податкове повідомлення - рішення в яке включило три штрафні санкції в розмірі: 3 792,44 грн, 12064,04 грн та 6,45 грн.

З урахуванням зазначеного уважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням граничних строків для застосування штрафних санкції, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 23 листопада 2020 року №6085/03-20-07-01-10 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнала, обґрунтовуючи це тим, що як вбачається із інтегрованої картки (далі - ІКП) з податку на доходи фізичних осіб, позивачем невчасно сплачено грошове зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням від 12 червня 2020 року №0033525633, а саме: 08 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 32,25 грн., у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 6,45 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 782 дні з 20 грудня 2014 року по 07 лютого 2017 року), 23 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 60320,20 грн., у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 12064,04 три. (20 % від суми сплати, за прострочення у 797 днів з 20 грудня 2014 року по 22 лютого 2017 року); 30 березня 2017 року відбулася часткова сплата в сумі 18962,20 грн, у зв`язку із чим була застосована штрафна санкція в сумі 3792,44 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 832 днів з 20 грудня 2014 року по 29 березня 2017 року).

Зазначає, що оскільки погашення суми боргу здійснено 30 березня 2017 року, то в межах граничного терміну 1095 днів проведення камеральної перевірки можливе до 30 березня 2020 року. Відповідно до пункту 52 3 підрозділу 10 Інші перехідні положення, Розділу XX Перехідні положення ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 30-34).

Відповідач у відповіді на відзив від 30 листопада 2020 року №14/171 додатково повідомляє, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1. статті 78 ПК України, а відтак відповідачем незаконно проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати податку на доходи фізичних осіб (арк. спр. 53-55).

Представник ГУ ДПС у Волинській області у поданому 04 грудня 2020 року запереченні на відповідь зазначає, що штрафна санкція нарахована при повному погашенні суми податкового боргу, яка відбулася саме 30 березня 2017 року, а мораторій на проведення перевірок не поширюється на камеральні перевірки (арк. спр. 59-60).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 26).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено (арк. спр. 47-48).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10:00 год. 17 лютого 2021 року та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обов`язковим обґрунтуванням поважності причин такого пропуску (арк. спр. 83).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» поновлено строк звернення до суду із даним позовом та відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 17 лютого 2021 року представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у письмових заявах.

Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відзив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності встановив такі обставини.

ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинскій області та є платником податку на доходи фізичних осіб.

Головним управління ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка дотримання термінів сплати податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складений акт від 19 травня 2020 року №2006/03-20-56-33/00179000, яким встановлено порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань в сумі 79314,65 грн, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України (арк. спр. 6-7).

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення 12 червня 2020 року №0033525633, яким за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 79314,65 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 15862,93 грн (арк. спр. 8).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням – рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи

Згідно із пунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1. статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Як убачається із ІКП з податку на доходи фізичних осіб (арк. спр. 35-41) та акту камеральної перевірки від 19 травня 2020 року №2006/03-20-56-33/00179000, позивачем невчасно сплачено частину грошового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700, а саме: 08 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 32,25 грн., у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 6,45 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 782 дні з 20 грудня 2014 року по 07 лютого 2017 року); 23 лютого 2017 року відбувалася часткова сплата в сумі 60320,20 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 12064,04 три. (20 % від суми сплати, за прострочення у 797 днів з 20 грудня 2014 року по 22 лютого 2017 року; 30 березня 2017 року відбулася часткова сплата в сумі 18962,20 грн, у зв`язку із чим була застосована штрафна санкція в сумі 3792,44 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 832 днів з 20 грудня 2014 року по 29 березня 2017 року).

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом установлено, що податкове повідомлення – рішення від 23 липня 2014 року №0008661700 було предметом розгляду справи №803/1620/14 за позовом ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, яка набрала законної сили 11 листопада 2020 року, в задоволенні адміністративного позову ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» відмовлено в повному обсязі (арк. спр. 67-70).

Таким чином, позивач був зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання законної сили рішенням у справі №803/1620/14, тобто до 22 листопада 2014 року.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 113.1 статті 113 ПК України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно того, що штрафна санкція може бути застосована тільки після сплати суми, тобто строк визначення зобов`язань повинен починатися з дня сплати, оскільки положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.004085, від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.

Отже, перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань за податковим повідомленням – рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700 (22 листопада 2014 року).

Натомість оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання.

За правилами пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Суд зауважує, що винятки, з якими законодавець пов`язує можливість визначення грошового зобов`язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер, та при розгляді цієї справи таких винятків судом не встановлено та їх наявність відповідачем не доведена.

При цьому, у даному випадку посилання представника відповідача на Закон України від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів», відповідно до якого на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, є безпідставним, оскільки граничний строк для сплати грошових зобов`язань за податковим повідомленням – рішенням від 23 липня 2014 року №0008661700 сплинув ще до введення на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-190.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).

За наведених вище обставин, суд уважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення – рішення від 12 червня 2020 року №0033525633.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 12 червня 2020 року №0033525633.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 29 жовтня 2020 року №19СF5331М (арк. спр. 24).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 00179000) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12 червня 2020 року №0033525633.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» судовий збір в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2021 року.