Вирок № 9509051, 25.03.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа №1-209/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Сеник В.Г.

з участю прокурора Ороновського С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, українця, одруженого, з неповною вищою освітою, непрацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, жителя АДРЕСА_2, раніше несудимого,

- за ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Так, у липні 2009 року ОСОБА_1 розмістив у газеті «Тернопільські оголошення» неправдиву інформацію про те, що здає в оренду квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 і яку він орендував разом зі своєю дружиною у останньої, повідомивши при цьому власниці про намір виселитися з цієї квартири до кінця місяця липня 2009 року.

Продовжуючи свої злочинні дії та переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном шахрайським способом, ОСОБА_1, зустрівшись 28 липня 2010 року з ОСОБА_3, яка звернулася до нього по вказаному оголошенню у ТЦ «Подоляни», що по вул.Текстильній 28ч в м.Тернополі, повідомив їй, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та уклав з нею договір - доручення про оренду даної квартири, яка насправді йому не належала, на яку він не мав прав, наміру та можливості здати її в оренду в подальшому, після чого отримавши від ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 гривень, з місця події пішов, а ключі від даної квартири повернув власниці ОСОБА_2 так і не виконавши умов договору., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України визнав повністю та показав, що з початку червня 2009 року до 01 серпня 2009 року він з дружиною орендували квартиру АДРЕСА_1. Збираючись переїхати в квартиру за АДРЕСА_2, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння грошима невідомих осіб шляхом обману та зловживання довірою, без мети їх повернення. З цією метою він подав оголошення в газету про те, що він здає в оренду квартиру АДРЕСА_1 яка йому не належала, на яку він не мав ніякого права і яку він не збирався здавати в оренду на законних підставах. Дану квартиру, за оголошенням в газеті, у нього виявила бажання орендувати ОСОБА_3, яка 28 липня 2009 року в ТЦ «Подоляни», що по вул.Текстильній в м.Тернополі уклала з ним договір доручення про оренду даної квартири та на його вимогу дала йому гроші в сумі 1500 гривень, які ОСОБА_1 взяв та потратив за власними потребами, а дану квартиру в оренду ОСОБА_3 не здав. Заявлений потерпілою під час досудового слідства, підтриманий та уточнений нею цивільний позов на загальну суму 2500 грн. визнав повністю.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і що мали місце саме такі події та показала, що 28 липня 2009 року вона в газеті знайшла оголошення про те, що на масиві Канада по АДРЕСА_1 здається однокімнатна квартира. Після цього вона подзвонили по номеру, що був в оголошенні та пізніше уклала з підсудним договір-доручення про оренду даної квартири і дала йому завдаток в сумі 1500 грн. Маючи в подальшому бажання, на виконання умов договору, заселитися в орендовану квартиру, вона неодноразово туди приїжджала разом з ОСОБА_4, проте двері їй ніхто не відчиняв, підсудний на її телефонні дзвінки не реагував. Згодом вона дізналася про те, що ОСОБА_1 насправді не є власником квартири по АДРЕСА_1. Потерпіла заявлений на досудовому слідстві цивільний позов на суму 3000 грн., яка складається із 1500 грн., що вона передала ОСОБА_1 та 1500 грн., затрачених на поїздки з м.Хмельницького в м.Тернопіль підтримала частково, зменшивши суму до 2500 грн. в звязку із тим, що підсудним добровільно їй відшкодовано 500 грн.

ОСОБА_1, визнавши свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та погодившись з розміром цивільного позову, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового слідства доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників процесу щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.1 ст.190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його позитивну характеристику з місця реєстрації, а також те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.66 КК України до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання підсудним вини, зявлення зі зізнанням, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, часткове відшкодування завданого злочином збитку.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що підсудному ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу і вважає, що таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім цього, суд вважає, що заявлений потерпілою. під час досудового слідства, уточнений та підтриманий нею в судовому засіданні цивільний позов на загальну суму 2500 грн. підлягає до задоволення шляхом стягнення вказаної суми з підсудного ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3

По справі проведене почеркознавче дослідження №1-1314/09 від 27 жовтня 2009 року, вартість якої в сумі 338 грн. 46 коп. слід стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 35221003000215 - призначення платежу: “За проведення почеркознавчого дослідження №1-1314/09 від 27 жовтня 2009 року”.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят грн.) в доход держави.

Цивільний позов задовольнити стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 2500 грн. (дві тисячі пятсот грн.) на відшкодування завданої злочином шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 338 грн. 46 коп. за проведене почеркознавче дослідження №1-1314/09 від 27 жовтня 2009 року в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 35221003000215 - призначення платежу: “За проведення почеркознавчого дослідження №1-1314/09 від 27 жовтня 2009 року”.

Раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий підпис.

ВИРОК НЕ НАБРАВ ЗАКОННОЇ СИЛИ.

З оригіналом згідно:

Головуючий Базан Л.Т.