Рішення № 95088410, 03.02.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1037/20

2/467/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 05 лютого 2019 року відповідач отримав в банку кредитні кошти, попередньо підписавши Анкету - заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послу у «ПриватБанку», тим самим підтвердивши свою згоду, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг (далі – кредитний договір).

У свою чергу, позивач відповідно до виявленого відповідачем бажання, відкрив картковий рахунок, установив початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено та видав кредитну картку для користуваннякоштами, тим самим виконавши свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач же зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах кредитного ліміту з метою уникнення овердрафту, повернути витрачені ним кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору і сплатити проценти за користування ними шляхом внесення коштів на рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Проте, ці зобов`язання, як вказав представник позивача, відповідач виконував неналежно, внаслідок чого станом на 13 серпня 2020 року у нього виникла заборгованість перед банком на загальну суму 22 380,64 грн., із яких 17 532,12 грн. – це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4 848,52 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Оскільки на момент пред`явлення позову відповідач існуючу у нього заборгованість не погасив, то представник позивача просив суд стягнути її на користь банку разом із сплаченим судовим збором у розмірі 2 102,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року від позивача витребувано докази.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року поновлено судовий розгляд справи з метою з`ясування додаткових обставинта призначено судове засідання із викликом сторін.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказав, проте, надав заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 70).

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив суду, що дійсно у 2019 році отримав у «ПриватБанку» кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн., які відразу зняв готівкою.

У подальшому, як вказав відповідач, він здійснював погашення кредиту у перших числах кожного місця шляхом внесення коштів через термінал, але не по 800,00 грн. щомісяця, як йому казала працівниця банку, а по 1 200,00 – 1 400,00 грн.

25 числа кожного місяця йому приходило СМС - повідомлення про сплату кредиту у розмірі 836,00 грн.

Він мав намір сплатити 12 000,00 грн. аби закрити кредитну картку, проте, на терміналі з`явилось повідомлення про розмір заборгованості у сумі 17 000,00 грн.

Після цього він зателефонував на «гарячу лінію» банку з метою з`ясувати звідки взялась така заборгованість, однак, там сказали, що звернуться до суду із позовом.

Позивач зазначив, що після цього припинив вносити кредитні платежі, оскільки він не згодний із такою сумою заборгованості.

Він знає, що банк збільшував кредитний ліміт, однак, він цими коштами, тобто після збільшення ліміту, не користувався.

Загалом, позивач визнав, що отримував кредит у банку, однак, не визнав пред`явлену у позові суму заборгованості, так як вважає, що реально вона є значно меншою.

Просив позов задовольнити частково.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази та аргументи сторін, у тому числі й ті, що відхилені судом

Тож, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що відповідач 05 лютого 2019 року звернувся до позивача з метою отримання кредиту, у зв`язку із чим підписав Анкету - заяву про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», тим самим погодившись, що ці «Умови» разом із «Пам`яткою клієнта» та «Тарифами» складають між ним і банком договір (далі - кредитний договір).

Банк, у свою чергу, 05 лютого 2019 року відкрив відповідачу картковий рахунок та видав загалом (протягом усього строку кредитування) дві кредитні картки, зокрема, останню із терміном дії – 04/23 ( а.с.14).

При цьому, 05 лютого 2019 року банк установив кредитний ліміт на рівні 15 000,00 грн., який збільшив 29 березня 2019 року до 17 000,00 грн.

У свою чергу, відповідач із цих коштів використав 23 735,86 грн.

Водночас, згідно із наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.7) відповідачем погашено заборгованості за тілом кредиту - 12 565,91 грн. та заборгованості за простроченим тілом – 53,37 грн. А всього відповідач погасив заборгованості за тілом кредиту на загальну суму - 12 619,28 грн.

Отже, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 11 116,58 грн., а не 17 532,12 грн., як обрахував позивач.

Вказана сума й підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, так як відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Тож, якщо відповідач фактично використані кошти на час звернення із цим позовом не повернув, то вони й підлягають стягненню із нього, як то, у сумі 11 116,58 грн.

Стосовно вимоги позивач про стягнення відсотків у сумі 4 848,52 грн., то суд враховує, що відповідач підписав, зокрема, довідку про умови кредитування ( а.с. 12-13).

Із цього слідує, що він був обізнаний із розміром процентної ставки.

Зокрема, сторони таким чином в письмовому вигляді обумовили розмір процентної ставку у межах пільгового періоду - 0,00001%, розмір процентної ставки за межами пільгового періоду – 43,2 відсотків річних та 42 % річних, а також її тип, як то, фіксована і може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладення додаткової угоди до договору про споживчий кредит.

А як видно із розрахунку заборгованості позивач нарахував відсотки за період з 05 лютого 2019 року по 13 травня 2019 року виходячи із ставки – 43,2 % річних, а за період з 28 травня 2019 року по 13 серпня 2020 року – виходячи із ставки – 42% річних.

При цьому, із розрахунку простежується невнесення відповідачем платежів у пільговий період.

Як наслідок, суд вважає, що розмір відсотків позивачем обрахований, виходячи із дійсної і обумовленої процентної ставки, а тому нараховані відсотки підлягають стягненню у заявлений позивачем сумі, тобто, 4 848,52 грн.

Приймаючи таке рішення суд виходив із наступного.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на ті, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та ті, що обумовлені договором (договірні- розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Але у цьому випадку, позивач надав підписану відповідачем довідку про умови кредитування, тому останній був обізнаний про розмір процентної ставки, яка застосовується при внесенні платежів у пільговий період та поза його мажами.

Отже, вимога про стягнення відсотків підлягає повному задоволенню.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб – сайту, то суд відмічає, що витяг з «Умов і правил надання банківських послуг» додано до позовної заяви і в судовому засіданні піддано аналізу, у тому числі й положення п. 2.1.1.

Відповідно, підстав для огляду веб – сайту немає.

Як наслідок, у цілому позов підлягає частковому задоволенню з мотивів, що викладені судом вище, так як права позивача є порушеними з боку відповідача і підлягають судовому захисту у спосіб, що запропонований позивачем, тобто шляхом стягнення із відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором, проте, у розмірі, що встановлений судом шляхом перевірки та аналізу наданих у його розпорядження доказів.

Отже, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 11 116,58 грн. та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4 848,52 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно ж стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 102,00 грн., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 499,45 грн., що становить 71,33 % від пред`явленої суми позову.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2019 року у сумі 15 965 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 10 коп., із яких : 11 116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 58 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4 848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 52 коп. – заборгованість за простроченими відсотками.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 499 (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 45 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.В. Явіца