Рішення № 95087541, 23.02.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6590/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути із ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2600,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 2500,00 грн., а також судовий збір. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.05.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29.07.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді. Автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК «Княжа» № ЕР-134946039 від 04.02.2020 р. Згідно страхового полісу розмір франшизи становив 2600,00 грн. На вимогу позивача про повернення коштів у сумі 2600,00 грн., відповідач не реагує, а тому позивач звернувся до суду. Крім цього, вказав, що вказаними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 2500,00 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.11.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року строк розгляду цивільної справи продовженона термін не більше тридцяти днів.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року строк розгляду цивільної справи продовженона термін не більше тридцяти днів.

Однак, поштові відправлення суду повернуто поштовим відділенням за закінченням встановленого строку зберігання.

У зв`язку із наведеним, на веб-сторінці Залізничного районного суду м. Львова в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення, яким суд повідомив відповідача про те, що у провадженні суду перебуває дана справа та роз`яснено зміст ст. 178, 193 ЦПК України.

У вказаний строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29.07.2020 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу /а.с.8/.

Згідно вказаної постанови суду, 08 травня 2020 року о 17.00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Львові на вул. Патона, 4, порушивши правила дорожнього руху, а саме: не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК «Княжа» № ЕР-134946039 від 04.02.2020 р.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.03.2020 року позивач ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Фольксваген Пассат», номерний знак для разових поїздок Т5ВВ5938 та є його власником /а.с.12-18/.

Згідно долученого до матеріалів справи листа-претензії позивача від 03.09.2020 р. на адресу відповідача, ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі франшизи.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п 12.1. ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15 та 12.12.2018 року у справі № 758/2356/17-ц, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, як власник автомобіля, з яким ОСОБА_2 08.05.2020 року здійснив зіткнення, має право на отримання відшкодування матеріальних збитків, в тому числі і на отримання розміру франшизи, передбаченої полісом страхування № ЕР-134946039 від 04.02.2020 р.

Разом з тим, згідно ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 даного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак, у справах, що виникають із заподіяння шкоди, до обставин, які підлягають доказуванню, відноситься, зокрема, розмір завданих збитків, а тому, для визначення розміру матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню, позивачу слід провести оцінку заподіяної шкоди відповідно до вимог законодавства України.

Однак, позивач не надав суду будь-яких доказів розміру отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08.05.2020 р., матеріальної шкоди, а також доказів наявності пошкоджень належного йому автомобіля, а тому позовна вимога в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У роз`ясненнях даних у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач вказав, що відповідачем завдано йому страждань у зв`язку із пошкодженням його автомобіля та психічні переживання через байдужість та небажання повернути йому кошти.

Разом з тим, позивач не надав суду жодних доказів, які саме пошкодження отримав його автомобіль, розмір завданих збитків, а також доказів з чого саме позивач виходив при визначені розміру моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, відповідач не заявляв про відшкодування судових витрат, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 79-82, 89, 141, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 22, 1167, 1187, 1192 ЦК України,

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення суду складений 23 лютого 2021 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.