Ухвала суду № 9505575, 11.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р.Справа № 2-а-1565/09/1809

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 29.10.2009р. по справі№2-а-1565/09/1809

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області

про зобовязання нарахування та виплатити разову компенсацію ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області ( надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати йому разової компенсації як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі встановленому ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-зобовязати відповідача здійснити нарахування йому одноразової компенсації в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, встановленому ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної заробітної плати на час звернення до суду, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»та провести відповідну виплату з урахуванням суми недоплаченої йому компенсації.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 29.10.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо ненарахування та невиплати разової компенсації ОСОБА_1, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленому абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( в редакції станом на 09 липня 2007 року). Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, встановленому абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції станом на 09 липня 2007 року), виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час встановлення ОСОБА_1 інвалідності 460 гривень, встановленого ст.. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та провести відповідну виплату з урахуванням суми виплаченої йому компенсації. В іншій частині позовних вимог відмолено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ст. ст.. 85, 95 Конституції України, ст. ст. 48, 62, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 4 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, повязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, йому встановлена інвалідність ІІІ групи з 13 грудня 2007 року, при цьому він віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

19.05.2009 року позивач звернувся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області з проханням виплатити разову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат згідно ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується в порядку та в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо ненарахування та невиплати разової компенсації ОСОБА_1, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленому абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( в редакції станом на 09 липня 2007 року) та зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, встановленому абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції станом на 09 липня 2007 року), виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час встановлення ОСОБА_1 інвалідності 460 гривень, встановленого ст.. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та провести відповідну виплату з урахуванням суми виплаченої йому компенсації, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був здійснити позивачу виплату одноразової компенсації, виходячи з її розміру, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки з 09.07.2007 року, на підставі Рішення Конституційного суду України за №6-рп\2007, положення пункту 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було призупинено на 2007 рік дію абзацу 4 ч. 1 ст 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, втратили чинність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена компенсаціями при встановленні групи інвалідності, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що виплата зазначеної компенсації здійснюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію абз. 4 ч. 1 ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Між тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дію Закону №796-ХІІ.

Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не можуть бути оскарженими.

При цьому колегія суддів зазначає, що зазначена виплата компенсації має разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

З матеріалів справи, вбачається, що виплата одноразової компенсації позивачу здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»14.07.2008 року ( а.с. 22), тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при здійсненні позивачу нарахування та виплати одноразової компенсації мав виходити з приписів ст..48 Закону №796-ХІІ.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав у відповідача здійснювати позивачу виплату одноразової компенсації у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з наступного.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема одноразової компенсації. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою, конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19, ст.. 152 Конституції України, ст.48 Закону №796-ХІІ та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач не мав підстав застосовувати постанову постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та був зобовязаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 48 Закону №796-ХІІ, який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу виплату одноразової компенсації у розмірі, визначеному абз. 4 ч. 1 ст.48 Закону №796-ХІІ, оскільки з 09.07.2007 року, на підставі Рішення Конституційного суду України за №6-рп\2007, положення пункту 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 ч. 1 ст 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, втратили чинність.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач по справі повинен виплатити позивачу одноразову компенсацію виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в редакції закону від 09.07.2007 року, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Отже, саме на відповідача покладено обовязок щодо здійснення позивачу виплати зазначеної компенсації.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.2 ч.1 ст.198, п.2 ч.1 ст. 201, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 29.10.2009р. по справі№2-а-1565/09/1809 залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2010 р.