Ухвала суду № 9505782, 15.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 р.Справа № 2-а-3348/09/1813 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.09.2009р. по справі№2-а-3348/09/1813

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації Сумської області

про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

01.06.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації Сумської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

- поновити пропущений строк для звернення до суду;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача за 2007 рік щодо не донарахування та недовиплати щомісячних сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та зобовязати відповідача здійснити перерахунок і виплатити суму заборгованості грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»;

-визнати неправомірною бездіяльність відповідача за 2008 рік щодо не донарахування та недовиплати щомісячних сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ст. 58Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та зобовязати відповідача здійснити перерахунок і виплатити їй грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щомісячно за 2008 рік у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ст. 58Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.09.2009р в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 46, 64 Конституції України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_2 та з 16.10.2006 року їй виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущено річний строк звернення до суду, встановлений ст.. 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Таким чином, позивачка є особою, незастрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування ( 12 -13).

Згідно до п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації Сумської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» всі види державної допомоги сімям з дітьми, крім допомоги у звязку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проживає в по в м. Охтирка Сумської області, а тому обовязок по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, за місцем проживання позивачки.

Проте, позовні вимоги в частині покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги за 2007 рік не підлягають задоволенню через пропуск позивачкою строку звернення до суду.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 01.06.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 31.05.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася в 29.05.2009 року із засобів масової інформації.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 17-20).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 січня 2007 року по 31.05.2008 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з позивача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, позивачка не має.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.2 ч.1 ст.198, п.2 ч.1 ст. 201, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.09.2009р. по справі№2-а-3348/09/1813 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2010 р.