Рішення № 95052209, 16.02.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16118/20

Провадження №2/523/996/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Кругліков О. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Установив

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 30.06.2015 року ОСОБА_1 приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку з метою укладання кредитного договору № SAMABWFС00000110324 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» в А-Банку ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору.

Станом на 28.09.2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом та штрафів становить 33188.73 грн., з яких: 17693.68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14815.14 грн. - заборгованість за відсотками, 679.91 грн. - заборгованість за пенею.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2020 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу направлялись повістки за відомою адресою реєстрації, останню з котрих відповідачка отримала, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Причин неявки суду не сповістила, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

Позивач надав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представником відповідача, адвокатом Губським А.В., подано відзив на позовну заяву у якому просив у задоволені позову відмовити та зазначив, що відповідач 30.06.2015 підпасала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», однак у анкеті заяві не міститься жодного положення про укладення кредитного договору № SAMABWFС00000110324 та встановлення кредитного ліміту та відсутні будь-які відомості про кредитування. Також представник зазначив, що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору, отримання грошових коштів, ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що не може бути належним доказом заборгованості. Представник відповідача вважає, що розрахунок заборгованості за договором SAMABWFC00000110324 від 30.06.2015. наданий позивачем не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин.

Відповідь на відзив від позивача не надходив.

У судове засідання 16 лютого 2021 року сторони не з`явилися, однак представник відповідача, адвокат Губський А.В., подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Суд ухвалив проводити судове засіданні за відсутності позивача та відповідача.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд встановив наступні обставини:

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач 30.06.2015 надала банку свої персональні дані. Крім цього у анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були їй надані у письмовому вигляді; зобов`язується регулярно ознайомлюватися з правилами надання банківських послуг на сайті банку.

Відповідно до Статуту АТ «Акцент-банк» (нова редакція) рішенням загальних зборів учасників від 25.04.2018 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» на Акціонерне товариство «Акцент-банк». АТ «Акцент-банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Акцент-банк».

Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMABWFС00000110324 станом на 28.09.2020 становить 33188,73 грн., з яких: 17693,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14815,14 грн. - заборгованість за відсотками; 679,91 грн. - заборгованість за пенею.

Вирішуючи питання про стягнення нарахованої Банком заборгованості по кредитному зобов`язанню, суд виходить з наступного обґрунтування:

Копію кредитного договору № SAMABWFC00000110324 позивач суду не надав, натомість надав копію анкети-заяви з персональними даними відповідача. Однак, у цьому документі не вказано жодної з істотних умов кредитного договору (відомостей про розмір кредитного ліміту, відсоткової ставки, строку погашення кредиту тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови, що долучені до матеріалів справи були надані для ознайомлення відповідачу з якими вона погодилися підписуючи Анкету-заяву. Тому суд доходить до висновку, що ці документи не можна вважати такими, що є невід`ємною частиною кредитного договору та містять його умови.

Крім того, інформація, що знаходиться на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справах № 481/1243/16-ц, № 175/4634/15-ц, № 330/1607/16-ц.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача змінювалися позивачем, тобто позивач міг додати до позовної заяви саме ті редакції документів, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також судом встановлено, що на підтвердження розміру заборгованості суду надано тільки розрахунок заборгованості, складений позивачем, без банківської виписки про рух коштів за відкритим відповідачу рахунком. Цей доказ, складений позивачем і, як уже зазначалося, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Достовірність такого доказу суд з урахуванням долучених до справи документів суд не може встановити. У постанові КЦС ВС від 16.09.2020 №200/5647/18 зазначено, що саме банківська виписка є належним доказом наявності заборгованості.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлення кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, суд не може встановити факти виникнення між сторонами правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням кредитного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви у тексті якої немає жодної умови про надання кредиту чи встановлення кредитного ліміту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач повідомив відповідача, як споживача банківських послуг про те, що йому може бути надано кредит без узгодження з ним істотних умов кредитного договору та без укладення такого договору у письмовій формі.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду та з позицією КЦС ВС у справі №703/3063/18 (постанова від 27.03.2020).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладені норми права, суд не погоджується із доводами позивача про укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № SAMABWFС00000110324. Натомість доводи представника відповідача, адвоката Губського А.В., що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів, ознайомлення відповідача з Умови та правила надання банківських послуг та Тарифами банку, є слушними.

Враховуючи те, що Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки певного виду та строку кредитування, а також даних щодо обрання відповідачем банківських послуг та будь-якої інформації щодо кредитування, крім особистих даних та підпису відповідача, у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору, крім цього достовірність такого розрахунку не підтверджена банківською випискою про рух коштів за рахунком, тому заявлені позовні вимоги суд вважає недоведеними та необґрунтованими і доходить висновку, що позов з таких підстав не підлягає задоволенню.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, то враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 264, 265, ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 13, 15, 16, 207, 509, 510, 526, 626, 628, 633, 634, 638,1054, 1055 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2021 року.

Суддя