Рішення № 95044853, 18.02.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10135/20

Провадження № 2/727/443/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Гладкій Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», де третіми особами які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович, до відповідача Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», мотивуючи позовні вимоги тим, що між АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та нею було укладено кредитний договір №8 від 25.01.2008 року, згідно якого вона отримала 41 500 доларів США на придбання автомобіля марки «Hyundai Santa FE», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Зазначає, що тривалий час вона сплачувала кредит починаючи з дати укладення кредитного договору, який був взятий в доларах США. Після настання в країні економічної кризи у 2008 році їй стало важче виплачувати кредит, але вона все ж таки продовжувала виконувати своє зобов`язання перед банком наскільки це було можливим.

Різкий ріст долара та відповідно знецінення гривні в 2011 році унеможливило повноцінно здійснювати платежі по вищевказаному кредитному договору, та у неї виникла заборгованість по даному кредитному договору. Можливості погашати заборгованість у неї на той момент не було. Саме тому з метою погашення боргу відповідно до вищевказаного договору, банк забрав предмет застави, а саме автомобіль марки «Hyundai Santa FE», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належав їй на праві власності.

Вказує, що вона була цілком переконана, що заборгованості по даному договору більше не існує, оскільки вона віддала автомобіль, який мав бути реалізований банком.

Однак, на початку листопада 2020 року вона дізналася про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на її рахунках в Банку.

Звернувшись до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. їй стало відомо про наявність виконавчого провадження № 63594631 та вчинення по ньому виконавчих дій, на підставі виконавчого напису вчиненого 21.10.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем.

Позивачка посилається на те, що виконавчий напис було вчинено більш ніж через п`ять років з дати закінчення кредитного договору, в тому числі через 8 років з дати внесення нею останнього платежу по погашенню заборгованості по кредитному договору.

Виконавчим написом № 4628 від 21.10.2020 року було передбачено стягнення з неї на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в розмірі 93 195 доларів США 53 центів, що становить на день вчинення виконавчого напису, згідно з офіційним курсом НБУ - 2 643 957 грн. 18 коп., що виникла за кредитним договором №8 від 25.01.2008 року, який був укладений між позивачем та АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» (правонаступник АТ «УКРСОЦБАНК»).

У виконавчому написі зазначено, що загальна сума заборгованості складається з:

-простроченої заборгованості за сумою кредиту - 39 524 доларів США;

-простроченої заборгованості за відсотками та комісією - 53 671 доларів США 53 центи.

Приватним виконавцем Личук Т.В. також було передбачено стягнення з ОСОБА_1 суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису в розмірі 1500 грн.

Окрім того, позивачка зазначає, що жодної інформації щодо правонаступництва АТ «АЛЬФА-БАНК» права вимоги за кредитним договором вона не отримувала, так само, як не отримувала жодних письмових повідомлень від відповідача щодо наявності боргу та вимоги його сплати.

Таким чином, вважає, що Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», якими визначено можливість вчинення виконавчого напису лише за умов, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та його безспірності.

На підставі вищенаведеного, позивачка просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №4628, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, про звернення з неї стягнення. А також, просить стягнути з відповідача судові витрати, які вона понесла у зв`язку з розглядом цієї справи.

Позивачка та її представник – адвокат Смотрицький А.В. в судове засідання не з`явилися, однак від представника до суду надійшла заява, згідно якої він просить справу розглянути у його відсутність та зазначає, що позивач вимоги позову підтримує в повному обсязі. Крім того, він звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів сплати витрат у зв`язку з розглядом справи.

Представник відповідача по справі в судове засідання не з`явився, однак спрямував до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути у його відсутність, вимоги позову не визнає, підтримує поданий нею до суду відзив на позовну заяву. Також, згідно поданого відповідачем відзиву на позов, відповідач вказує, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, спрямовані уникнути від притягнення до цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом, клопотань рпо відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом, клопотань рпо відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 25.01.2008 року позивачка ОСОБА_1 уклала з АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» кредитний договір №8, згідно якого вона отримала 41 500 доларів США на придбання автомобіля марки «Hyundai Santa FE», 2007 року випуску, з кінцевим повернення основної заборгованості до 23.01.2015 року. (а.с.6-8).

В подальшому позивачкою ОСОБА_1 за отримані кошти від банку було придбано автомобіль марки «Hyundai Santa FE», 2007 року випуску, НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

21.10.2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович вчинив виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 93 195 доларів США 53 центів, що становить на день вчинення виконавчого напису, згідно з офіційним курсом НБУ - 2 643 957 грн. 18 коп., що виникла за кредитним договором №8 від 25.01.2008 року, який був укладений між позивачем та АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» (правонаступник АТ «УКРСОЦБАНК»). (а.с.12).

У виконавчому написі зазначено, що загальна сума заборгованості складається з:

-простроченої заборгованості за сумою кредиту - 39 524 доларів США;

-простроченої заборгованості за відсотками та комісією - 53 671 доларів США 53 центи;

-суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису в розмірі 1500 грн.

На підставі виконавчого напису, вчиненого 21.10.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем було відкрите виконавче провадження №63594631 (а.с.14-15).

Так, право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст.16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст.4).

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 зазначеного Порядку

Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.3.1 п.3 глави 16 вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №61-154 св18.

Так, слід зазначити, що стороною відповідача не надано жодних доказів того, що вони зверталися до позивачки з приводу існування вказаної заборгованості, у зв`язку з чим останння була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Позивачкою не визнається заборгованість по кредитному договору, з огляду на те, що відповідач продовжував нарахувати відсотки та комісію після спливу строку позовної давності та після дати закінчення кредитного договору.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 наведено правову позицію про те, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. У даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 307/1580/17 щодо застосування положень частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, про те, що ця норма не обмежує трирічним строком нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, за умови встановлення у договорі сторонами відповідно до статті 259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса (ст. 88 Закону України «Про нотаріат») повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З виписки рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором встановлено, що у ній відсутня інформація з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович не переконався з якого саме часу у відповідача виникло право вимоги по кредитному договору, коли востаннє позивачка ОСОБА_1 здійснила погашення заборгованості і на яку суму, а також не перевірив чи не було пропущено відповідачем строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Разом з тим, відповідач не надав суду документи, які містять вищенаведену інформацію.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За приписами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.94 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України, визначено поняття належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Крім цього, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн.

Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то необхідно зазначити наступне.

20.11.2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Смотрицьким А.В. укладено договір №15/20 про надання юридичної (правничої) допомоги (а.с.69-73).

Відповідно до додаткової угоди від 20.11.2020 року до договору (а.с.79), доповнено договір про надання юридичної (правничої) допомоги, а саме було передбачено, що розмір гонорару визначається виходячи із кількості затраченого часу та складності виконання завдань адвокатом на надання послуг Клієнту відповідно до умов цього Договору та Додатку №1 до Договору. Визначено як здійснюється оплата гонорару та виплат адвокатові.

В пункті 4.1. основного договору визначено, що вартість послуг що надаються адвокатом, залежить від категорії її складності, що визначена в додатку №1 до даного Договору, та становить: 300 грн. за одну годину роботи – по І категорії складності; 600 грн. за одну годину роботи – по ІІ категорії складності; 800 грн. за одну годину роботи – по ІІІ категорії складності; 1000 грн. за одну годину роботи – по ІV категорії складності.

Згідно з звітом (актом) про надані юридичні (правничі) послуги у зв`язку з розглядом справи 727/10135/20 від 27.01.2021 року (а.с.80), позивачці ОСОБА_1 надано правничу допомогу на суму 8725 грн., зокрема адвокатом на консультацію ОСОБА_1 з приводу визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було витрачено 1 годину (ІV категорії складності), на підготовку договору про надання юридичної (правової) допомоги та виготовлення копій витрачено 0,15 хвилин (І категорії складності), на підготовку адвокатського запиту (без додатків) витрачено 0,30 хвилин (ІІ категорії складності), на підготовку додатків до адвокатського запиту витрачено 0,10 хвилин (І категорії складності), на підготовку цивільного позову до Шевченківського районного суду м. Чернівці про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню витрачено 7 годин (ІV категорії складності), на підготовку додатків до цивільного позову витрачено 1 годину (І категорії складності).

Як вбачається з квитанції №1 від 20.11.2020 року (а.с.81), позивачка ОСОБА_1 сплатила адвокатові Смотрицькому А.В. кошти в розмірі 3000 грн., в якості авансу за надання правничої допомоги.

З квитанції №2 від 27.01.2021 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 сплатила адвокатові Смотрицькому А.В. кошти в розмірі 5725 грн. за надання правничої допомоги (а.с.82).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п.п.34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, п.88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки заявлена сума понесених витрат є неспівмірною із затраченим часом та складністю справи.

На переконання суду така послуга, як підготовка договору №15/20 про надання юридичної (правничої) допомоги не може вважатися окремою послугою правового характеру, оскільки така дія передує наданню самої правової допомоги, тобто є першоджерелом виникнення відносин між адвокатом та клієнтом. Крім того, не зрозуміло яке доказове значення для розгляду справи має долучений до матеріалів справи адвокатський запит представника позивачки ОСОБА_1 , з огляду на те, що адвокатом не долучено на нього відповідь.

Як зазначає Верховний Суд у подібних правовідносинах у межах розгляду справ господарської юрисдикції, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Також, під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та фактичних обставин справи, виходячи з об`єму виконаних робіт по наданню правової допомоги, а також виходячи із принципу розумності і справедливості, суд вважає що підлягає стягненю компенсація судових витрат на правову допомогу у цій справі в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 274 ЦПК України, ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», де третіми особами які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступають Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем від 21 жовтня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за номером 4628, про звернення стягнення на кошти у розмірі 93 195 доларів США 53 центів, що становить на день вчинення виконавчого напису, згідно з офіційним курсом НБУ - 2 643 957 грн. 18 коп. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису в розмірі 1500 грн., які належать ОСОБА_1 , таким, що не підлягає задоволенню.

Стягнути з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300340, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії: НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень, 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300340, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії: НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 26 лютого 2021 року.

СУДДЯ: