Постанова № 9502596, 21.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 р. Справа № 2-а-264/09/1615

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-264/09/1615

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання виконати певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

08.04.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

-визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині нездійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та разової допомоги по народженню дитини;

-зобовязати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяв на момент нарахування допомоги, починаючи з вересня 2007 року;

-зобовязати відповідача здійснити виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період вересень 2007 року-грудень 2008 року шляхом перерахування грошових коштів в сумі 8118 грн.;

-зобовязати відповідача в подальшому нараховувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на момент нарахування суми даної допомоги;

-зобовязати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй разової допомоги по народженню дитини;

-зобовязати відповідача здійснити виплату їй недоплаченої разової грошової допомоги по народженню дитини шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1963, 80 грн.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 17 вересня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до управління відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 95 Конституції України,ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 22, 23, 34, 111 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є матірю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка працювала у СПД ОСОБА_3 та 06.07.2008 року звільнена з роботи за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 17 вересня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області з 17 вересня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була призначена і виплачувалася в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р.. Отже, позивач в до 06.07.2008 року була особою, застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі субєктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 рік дію статті 43 зупинено, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок щодо надання позивачу матеріального забезпеченняу 2007 році у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України за №32 від 16 січня 2007 р. встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованій особі.

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обовязок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обовязок відповідно до ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»було покладено на роботодавця.

Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст..ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України , що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 08.04.2009 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 23).

Позивачкою не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову щодо покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною в період з вересня 2007 року по 07.04.2008 року, через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом та наявності заяви відповідача про застосування наслідків ст..99, 100 КАС України, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч. 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-264/09/1615 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 17 вересня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-264/09/1615 - залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.01.2010 р.