Постанова № 9502592, 21.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 р. Справа № 2-а-147/09/2016

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух О.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2009р. по справі№2-а-147/09/2016

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- зобовязати відповідача призначити і виплатити йому недоотриману суму щорічної допомоги до дня перемоги на 2008 рік у розмірі 2536 грн.;

- стягнути з відповідача кошти у розмірі 1000 грн. за комплексне юридичне обслуговування та представництво інтересів позивача в суді.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2009р. задоволено. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області призначити ОСОБА_1 недоотриману суму разової допомоги до 5 травня на 2008 рік в розмірі 3498 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст.. 4, 51 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС і відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»є інвалідом війни та на має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II, визнано неконституційним п.20 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановленно в 2008 році абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанці, з наступних підстав.

Зазначені виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обовязок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, учасникам бойових дій, були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 року».

Як вбачається з матеріалів справи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, за 2008 рік, позивачу виплачено11 квітня 2008 року (а.с. 4)

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити виплату щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік». Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх виплати.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув увагу на час отримання позивачем соціальних виплат та не врахував приписи Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2009р. по справі№2-а-147/09/2016 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.01.2010 р.