Постанова № 9501756, 12.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010                                                                                           № 8/43

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Нікітенко М.І. (довіреність № 107 від 15.04.2010 р.)

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-6"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2010

у справі № 8/43 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-6"

про                                                   стягнення 1038529,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6» про стягнення 1038529,58 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 883690,12 грн. боргу, 15615,89 грн. 3 % річних, 26510,70 грн. інфляційних втрат та 52609,83 грн. пені.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов’язання, передбачені договором купівлі-продажу № 62 від 23.02.2007 р., поставлений товар не оплатив, отже, з останнього підлягає стягненню 883690,12 грн. боргу, 15615,89 грн. 3 % річних, 26510,70 грн. інфляційних втрат та 52609,83 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-6» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір основного боргу на 365,84 грн., в стягненні 52609,83 грн. пені, 15615,89 грн. 3 % річних та 25610,70 грн. інфляційних втрат відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно акту звірки взаєморозрахунків дійсний розмір заборгованості є меншим на 365,84 грн., крім того, відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував тяжку економічну ситуацію на підприємстві відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів вказане клопотання відхилила як необґрунтоване, враховуючи наступне. Клопотання відповідачем подане повторно. Крім того, як вбачається з вказаного клопотання, судове засідання у справі № 24/374 було призначене на 12.05.2010 р. о 12:55, тоді як судове засідання у справі № 8/43 було призначене на 12.05.2010 р. о 14:45. Отже, представник відповідача мав змогу бути присутнім в судовому засіданні. Також, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано необов’язковою. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

23.02.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір № 62 купівлі-продажу (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача (покупця), згідно заявки покупця залізобетонні вироби в асортименті, товарний бетон – надалі “товар”, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору діюча на момент відвантаження ціна товару вказується в рахунках-фактурах продавця.

В силу п. 4.4. Договору загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах до даного Договору.

Згідно п. 3.9. Договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної продавця.

В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії видаткових накладних, з яких вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 4347691,72 грн.

Факт отримання відповідачем товару від позивача на загальну суму 4347691,72 грн., підтверджується наявністю на вищевказаних видаткових накладних підписів та штемпелю відповідача, а крім того довіреностями, виданими відповідачем (копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається з п. 4.2. Договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом 100 % попереднього перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно отриманих рахунків-фактур, які виставляються продавцем в день отримання останнім заявки.

Всупереч даному пункту Договору, відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 3464001,60 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (копії банківських виписок та платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 4347691,72 грн. – 3464001,60 грн. = 883690,12 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 311 про сплату заборгованості в сумі 883690,12 грн. за поставлений товар, але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 883690,12 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 112712,86 грн. пені, 15615,90 грн. 3 % річних та 26510,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суду першої інстанції не погоджується з останнім, оскільки судом першої інстанції невірно вказаний період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з 17.08.2009 р. (відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України) до 30.11.2009 р. 7699,00 грн. 3 % річних та 24743,33 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми:

Розрахунок інфляційних втрат з простроченої суми:

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Відповідно до Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товариству “покупець”сплачує “продавцю”пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з останнім та вважає, що з відповідача підлягає стягненню 52609,83 грн. пені.

          Крім того, посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків як на доказ зменшення основного боргу на 365,84 грн. не є правомірним, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, в решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2010 р. у справі № 8/43 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»(01023, м. Київ, вул. Л.Первомайського, 9, р/р 26008001030001 в КФ КБ ТОВ «Місто Банк» МФО 380593, код ЄДРПОУ 04012885) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11, р/р 260033010003 в ТОВ КБ «Актив-банк» МФО 300852, код ЄДРПОУ 01373298) 883690 (вісімсот вісімдесят три тисячі шістсот дев’яносто) грн. 12 коп. основного боргу, 52609 (п’ятдесят дві тисячі шістсот дев’яносто) грн. 83 коп. пені, 7699 (сім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп. 3 % відсотків річних, 24743 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 9687 (дев’ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 42 коп. державного мита, 220 (двісті двадцять) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та 163 (сто шістдесят три) грн. 76 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2010 р. у справі № 8/43 залишити без змін.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 8/43 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.05.10 (відправлено)