Постанова № 9501751, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010                                                                                           № 1/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: не з’явився,          

відповідача: Гаваза О.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2010 (підписане 16.02.2010)

у справі № 1/38 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до                                                   Державного підприємства "Вугілля України"

про                                                   стягнення 230934,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Вугілля України”(далі –відповідач) про стягнення з останнього 230934,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 230 934,14 грн. – збитків; 2309, 34 грн. – державного мита, 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням до розгляду на 22.04.2010.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 22.04.2010 представника позивача, розгляд справи було відкладено на 13.05.2010.

В судове засідання 13.05.2010 представник позивача не з’явився вдруге, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутністю представника позивача, якого було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Матеріали справи свідчать, 17.02.2009 між позивачем в якості покупця та відповідачем в якості постачальника було укладено договір поставки вугілля № 02-09/1-ЕН, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний поставити вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками приведеними в даному договорі, а позивач прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями; ГОСТ 1137 –64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству”; ДСТУ4083 –2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”; ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”; Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України. При виникненні розбіжностей між умовами цього договору і зазначеними нормативними документами перевага надається умовам договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено гранично допустимі критерії якості вугілля, зокрема щодо його зольності та вологості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору від 17.02.2009 на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля марки Г 0-100 мм, в загальній кількості 1656 069 кг, вантажовідправником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “Донецьке вугільне паливо”.

При спільному прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, оскільки граничні показники золи значно перевищують гранично допустимі, передбачені пунктом 7.1 договору.

За результатами приймання зазначеного вугілля складено акти приймання вугілля № 5755 від 01.08.09, №№ 5807, 5813, 5814 від 03.08.09, №№ 5836, 5837 від 04.08.09, № 5917 від 06.08.09, які були підписані уповноваженими працівниками Бурштинській ТЕС, працівниками ТОВ “Сучасна Сертифікація і Інспекція “ССІ”.

Матеріалами справи підтверджено, що акт підписано особами, які діяли в інтересах ДП „Вугілля України” на підставі довіреності № 15-07/33Д від 07.07.2009 та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “Донецьке вугільне паливо” на підставі довіреності ВМС № 677486 від 27.03.2009 (копії довіреностей в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.4.5 договору, покупець (позивач) має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.

Пунктом 5.6 договору передбачено, якщо різниця між показниками посвідчення якості та результатами хімлабараторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Як вбачається з матеріалів справи, телеграмами № 289 від 02.08.2009, № 294 від 03.08.2009, № 296 від 04.08.2009, №№ 302-303 від 10.08.2009, №№ 306-308 від 10.08.2009, №310 від 11.08.2009 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв’язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику, про що свідчать факсограми та телеграми №№ 291, 06/2229 від 03.08.09, №295 від 04.08.09, №297 від 05.08.09, №№ 297, 06/2263, 06/2268 від 05.08.09, № 06/2364 від 11.08.09р.

Позивач, не отримавши згоди на повернення вугілля або будь-якої відповіді, повернув спірне вугілля вантажовідправнику 03.08.2009, 05.08.2009, 06.08.2009, 11.08.2009 в залізних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408607, 36408609, 36408610, 36484538, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Також, факт повернення позивачем вантажу не заперечувався відповідачем.

В п.8.9 договору сторони погодили, що всі спори та суперечності, які можуть виникнути в зв’язку з виконанням цього договору, окрім передбачених договором випадків, повинні розв’язуватись в досудовому порядку, згідно з чинним законодавством.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача надсилав претензію №119-169 від26.10.2009 на суму 230934,14 грн. з вимогою відшкодувати завдані збитки.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям.

У зв’язку з поверненням вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений договором, позивачем понесені збитки, що складаються із: витрат на провізну плату з перевезень повернутого вугілля в розмірі 211518,00грн. з урахуванням ПДВ; плати за користування вагонами разом з ПДВ, що складає 17014,82грн. та зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 2401,32 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, загальна сума збитків, понесених позивачем через поставку відповідачем вугілля неналежної якості, складає 230934,14 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, вугілля, повернене позивачем, було прийнято відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у порушенні зобов’язання за договором.

Згідно із ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язання.

Доводи, наведені ДП “Вугілля України” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги на приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, матеріалами справи доведена вина відповідача щодо порушення зобов’язання стосовно поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 у справі № 1/38 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 – без змін.

Матеріали справи №1/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді