Постанова № 9501745, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010                                                                                           № 11/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Литвин В.В., довіреність б/н від 23.06.09р.,

Печенюк А.В., довіреність б/н від 28.12.09р.,

від відповідача: Дорошенко О.С., довіреність № 225-КР-390 від 12.04.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЧЕРСЬК- 2006»

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 11/12 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЧЕРСЬК- 2006»

до                                                   Київської міської ради

про                                                   визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006» звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним п. 4.3 договору, укладеного 26.03.2008 р. між Київською міською радою та ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просило суд рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Зокрема позивач стверджує, що оспорюваний ним пункт договору не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

26.03.2008 р. між сторонами був укладений договір оренди земельних ділянок, за яким відповідач на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 944/3777 передав, а позивач прийняв в оренду земельні ділянки, визначені цим договором, розташовані по вул. Димитрова, 5 у Печерському районі м. Києва.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 82-6-00490 в книзі записів державної реєстрації договорів.

В п. 4.2 договору сторони встановили річну орендну плату за земельні ділянки у розмірі 4,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно із п. 4.3 договору якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради 01.10.2007 р. № 944/3777 розмір орендної плати (зазначений в п.4.2 договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше 10% на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

27.03.2008 р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі переданих в оренду земельних ділянок.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що на думку позивача пункт 4.3 договору не спрямований на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі договору оренди земельних ділянок від 26.03.2008 р., регулюються зокрема нормами Цивільного, Господарського та Земельного кодексів України, а також приписами Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

В силу ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотні умови договору оренди землі передбачені в ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Крім цього в статті 15 зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об’єкта оренди та інші.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону України «Про плату за землю»).

Таким чином, орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Отже, виходячи з вищенаведених норм, орендна плата може встановлюватись та сплачуватись виключно на підставі укладеного між сторонами договору оренди землі.

Разом із тим, у п. 4.3 договору від 26.03.2008 р. встановлена п’ятикратна орендна плата за землю за період до підписання сторонами договору оренди землі.

Таким чином, вказаний пункт є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006» про визнання вказаного пункту договору недійсним є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. підлягає скасуванню повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у справі № 11/12 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Визнати недійсним п. 4.3 договору оренди земельних ділянок від 26.03.2008 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ «ПЕЧЕРСЬК- 2006».

4.          Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЧЕРСЬК- 2006» (м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 34414872) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЧЕРСЬК- 2006» (м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 34414872) 42,5 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.05.10 (відправлено)