Постанова № 9501700, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010 № 35/125

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Пікулик О.М. голова (протокол від 04.06.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючий кооператив "Відрадний-6"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2010

у справі № 35/125 ( )

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

до Обслуговуючий кооператив "Відрадний-6"

про стягнення 8527,40 грн.

за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу “Відрадний-6”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1”

про визнання недійсним договору від 01.02.2002р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у справі № 35/125 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “Відрадний-6” на користь Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 2687,60 грн. основного боргу, 229,92 грн. пені, 688,03 грн. інфляційних втрат, 41,18 грн. державного мита та 47,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “Відрадний6” на користь Київського науководослідного інституту судових експертиз 746,76 грн. витрат на проведення експертизи (висновок № 4620/4621 від 16.08.2005 року). Стягнуто з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу “Відрадний6” 143,80 грн. витрат на проведення експертизи. Стягнуто з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 3,31 грн. державного мита.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у справі № 35/125 з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 26.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Відрадний-6”.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 19.04.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 35/125 колегії суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г. 20.04.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.05.2010р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем заявлено клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки у матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16.08.2005р., що був виконаний на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2005р. у даній справі. Крім того, відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на їх підтвердження щодо необхідності проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідачем надані пояснення, у яких заявник зазначив, що у період укладання договору підряду від 01.02.2002р. ОСОБА_4 не була головою кооперативу, а отже не мала права укладати будь-які правочини від імені кооперативу, також 28.05.2002р. печатка кооперативу була помічена, що підтверджує складення договору підряду та актів виконаних робіт в інший проміжок часу, ніж вони датовані.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2002р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Гаражно-будівельним кооперативом “Відрадний-6” (правонаступником якого є відповідач, замовник) був укладений Договір виконання робіт на покрівлі № 20201 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець наносить праймер та покриває 500 (пятсот) кв. метрів покрівлі замовника методом наплавлення рулонного матеріалу “Лінокром” СКП, 4,0 (вермікуліт).

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник приймає роботу і виплачує виконавцю за виконані роботи 9000,00 грн.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору замовник визначає та погоджує план покрівлі даху. Виконавець погоджує із замовником місце розвантаження, тимчасового зберігання та маршрут транспортування матеріалів на дах.

Пунктами 2.3 та 2.4 Договору сторони узгодили, що замовник затверджує кошторис та термін виконання робіт. Роботи починаються з моменту надходження попередньої оплати виконавцю, у розмірі не меншому ніж 40 % вартості від повної вартості робіт.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.6 Договору по виконанню робіт виконавець та замовник складають акт виконаних робіт. Оплату виконаних робіт замовник виконує протягом 30 днів після затвердження акту виконаних робіт.

В подальшому сторони підписали кошторис до Договору, відповідно до якого визначили площу покриття та вартість робіт, акт прийомуздачі виконаних робіт на покрівлі кооперативних гаражів від 12.02.2002 року на суму 9000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач виконав обумовлені п. 1.1 роботи з нанесення праймеру на покрівлю замовника методом наплавлення рулонного матеріалу “Лінокром”, що підтверджується актом виконаних робіт на покрівлі гаражів від 12.02.2002 року площею 500 кв.м на загальну суму 9000,00 грн.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4620/4621 від 16.08.2005 року встановлено наявність проведення робіт по наплавленню покрівельного матеріалу “Лінокром” СКП4,0 на покрівлі третього поверху гаражів гаражно-будівельного кооперативу “Відрадний-6”, що знаходиться по вул. Козелецькій, 18 у м. Києві загальною площею 363,20 кв.м, з яких покрівля із демонтованим покриттям 142,4 кв.м та непорушеними верхніми шарами 220,80 кв.м.

Як вбачається з кошторису, вартість 100 м.кв. робіт складає 1800,00 грн., тобто вартість 1 мІ складає 18,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням судової експертизи, що фактично роботи позивачем було виконано на загальній площі 363,2 кв.м на загальну суму 6537,60 грн. (363,2 мІ Ч 18).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 3850,00 грн., що засвідчується прибутковими касовими ордерами № 19 від 21.02.2002 року на суму 3000,00 грн. та № 20 від 26.02.2002 року на суму 850,00 грн. та не заперечується позивачем.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відповідачем не виконано обовязок оплати виконаних робіт за договором, а позивач має право вимагати виконання такого обовязку, то до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження сплати заборгованості за договором від 01.02.2002 року в сумі 2687,60 грн. (6537,60 грн. 3850,00 грн.), а за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом

Отже, вірними є висновки місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору з урахуванням строку позовної давності та суми основного боргу у загальному розмірі 229,92 грн., оскільки відповідно до статей 72, 75 Цивільного кодексу Української РСР скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені), при цьому позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вірним є розрахунок суду першої інстанції інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 688,03 грн. за період з квітня 2002 року по лютий 2005 року з урахуванням основного боргу в розмірі 2687,60 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору № 20201 виконання робіт на покрівлі від 01.02.2002р., укладеного позивачем та відповідачем колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність та зазначає наступне.

Як було зазначено вище, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірна угода, укладена до набрання чинності Цивільним кодексом України, а недійсність правочину повязується з датою його укладення, то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Статтею 41 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ОСОБА_4, яка уклала від імені кооперативу спірну угоду, не була головою кооперативу, а отже не мала права діяти від його імені. Крім того, позивач зазначив, що спірний договір, акти та кошторис до нього підписаний сторонами не 01.02.2002 року, а пізніше, печатка нанесена ОСОБА_1 шляхом її сканування.

Відповідно до Висновку № 158/159 судово-технічної експертизи документів у справі № 35/125 від 13.05.2009р., підписи від імені ОСОБА_4 виконані пишучим приладом, спорядженим чорнилом, а відтиски печатки Гаражно-будівельного кооперативу “Відрадний-6” нанесені рельєфним кліше, встановити дату їх нанесення на Договір, кошторис та акти виконаних робіт не виявилось можливим.

Статтею 29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Відповідно до ст. 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Згідно ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_4 у період з 20.03.2001р. по 18.07.2003р. була керівником Гаражно-будівельного кооперативу “Відрадний-6” (код 22864540), що підтверджується листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 21.11.2008р. № 21-10/6554 (т. 2, а.с. 103).

Будь-яких беззаперечних, належних та допустимих доказів (протокол загальних зборів членів кооперативу) на підтвердження призначення на посаду керівника Гаражно-будівельного кооперативу “Відрадний-6” іншої особи, відповідачем не надано.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог витяг з протоколу № 1 загальних зборів членів кооперативу ГБК “Відрадний-6” від 10.01.2001р. про переобрання головою кооперативу ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 11) не можє бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки відповідно до ст. 36 ГПК України Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 4.1, 4.9, 5.6 Статуту Гаражно-будівельного кооперативу “Відрадний-6”, затвердженого Загальними зборами 26.01.2000р., протокол № 1, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, які для керівництва поточними справами обирають голову та правління кооперативу. Голова правління кооперативу обирається з членів цього кооперативу загальними зборами членів кооперативу строком на три роки. Голова правління кооперативу має право від імені кооперативу укладати договори.

Таким чином, укладаючи спірний Договір № 20201 від 01.02.2002р., гр. ОСОБА_4 діяла у межах повноважень та у спосіб передбачений Статутом та чинним на той момент законодавством.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним Договору № 20201 виконання робіт на покрівлі від 01.02.2002р.

Разом з тим, апеляційна колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин за зустрічним позовом строку позовної давності про яку заявив відповідач (заява від 21.12.2009р.).

Так, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Спірний Договір було укладено сторонами 01.02.2002 року, а зустрічний позов подано 12.09.2008 року, тобто з пропуском трирічного строку.

Відповідачем за зустрічним позовом 21.12.2009 року було подано заяву про застосування строку позовної давності до зустрічного позову.

Позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, отже вірним є висновок господарського суду, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним Договору № 20201 виконання робіт на покрівлі від 01.02.2002 року задоволенню не підлягають у звязку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Відрадний-6” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у справі № 35/125 без змін.

Матеріали справи № 35/125 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді