Постанова № 9501711, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010                                                                                           № 35/256

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

за участю секретаря           

представників сторін:

від позивача - Коваленко Ю.І. (дов. № 62 від 14.10.2009р.),

від відповідача - Суплік М.В. (дов. № 41 від 15.02.2010р.), Бондарчук П.Ю. (дов. від 13.05.2010р.),

від третьої особи-1 – не з’явився,

від третьої особи-2 – Лябах О.О. (дов. № 01-3138/24 від 22.03.2010р.),

від третьої особи-3 – не з’явився,

від прокуратури – Семененко В.П. – помічник прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод комунального машинобудування"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2009

у справі № 35/256 ( )

за позовом                               Прокуратура Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву

до                                                   ВАТ "Завод комунального машинобудування"

третя особа           1. Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

2. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

3. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   стягнення 1780597,00 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування”

до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву

про визнання правомірними дій щодо ліквідації захисної споруди № 110015 ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна по м. Києву до Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 1780597,00 грн., завданої державі в результаті знищення об’єкту цивільної оборони (з врахуванням збільшених позовних вимог від 09.06.2009р.).

Відкрите акціонерне товариство “Завод комунального машинобудування” звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву з зустрічним позовом про визнання правомірними дій щодо ліквідації захисної споруди № 110015.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.12.2009 р. у справі № 35/256 первісний позов задоволено повністю; стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” на користь Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 1780597,00 грн. спричиненої шкоди; стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” на користь Державного бюджету України 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2009 р. скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування”.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 16.02.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 35/256 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Новіков М.М.

Ухвалою від 16.02.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України у зв’язку з неявкою представників прокуратури та третьої особи.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 02.03.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 35/256 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інтонації без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

02.03.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з необхідністю витребування у позивача та третьої особи додаткових пояснень.

Ухвалою від 09.03.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. строк розгляду справи № 6/298 було продовжено на один місяць.

Ухвалою від 30.03.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 19.04.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 35/256 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.

Третя особа-2 надала пояснення по справі, в яких вона зазначила, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки відповідачем не було погоджено списання та знищення об’єкта цивільного захисту з його власником – позивачем у справі, як то передбачено Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони.

Відповідно до пояснень третьої особи-3, спірний об’єкт цивільного захисту з обліку у Головному управлінні з питань надзвичайних ситуацій КМДА не знімався, оскільки подані відповідачем матеріали на списання сховища № 110015 не відповідали п. 10 постанови КМ України від 08.04.1999р. № 567.

Ухвалою від 20.04.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

Треті особи 1, 3 не скористались наданим їм процесуальним законом правом на участь у судовому засіданні представника під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство “Завод комунального машинобудування” було створено шляхом перетворення орендованого підприємства “Київський завод комунального машинобудування” у Відкрите акціонерне товариство “Завод комунального машинобудування” відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.1992, положень Постанови Кабінету Міністрів України № 686 від 07.12.1992 “Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства” відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №1796 ВН від 27.12.1995 року.

Пунктом 3.16 Плану приватизації орендованого підприємства “Київський завод комунального машинобудування” затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву 25.12.1995 визначено перелік і вартість майна підприємства, яке не підлягає приватизації таким майном, зокрема є: Об’єкт цивільної оборони – споруда заглибленого складу, балансова вартість якої складає 6656900 тисяч карбованців, остаточна вартість 3477584 тисячі карбованців, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 4.

Згідно Довідки ВАТ “Завод комунального машинобудування” про балансову вартість захисної споруди № 110015 № 102 від 27.07.2007р. балансова (залишкова) вартість станом на 01.03.2008р. становить 152670,45 грн.

Відповідно до технічного паспорту та облікової картки об’єкт цивільного захисту № 110015 віднесено до сховищ ІІ класу. Спір у даній справі виник у зв’язку зі списанням відповідачем об’єкту цивільної оборони – захисної споруди № 110015, у зв’язку з чим, на думку позивача, державі завдано матеріальних збитків на суму 1780597,00 грн.

Відповідно до Закону України “Про управління об’єктами державної власності” від 21.09.2006 року, згідно п.2.2.4 Положення “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року №414/3707, визначено Державним органом управління державним майном, яке перебуває на балансі господарських товариств, створених у процесі приватизації, є, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 року №1703 “Про Концепцію розподілу між центральними місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об’єктами державної власності та заходи щодо її реалізації” відповідний державний орган приватизації.

Відповідно до п. 3 Наказу Фонду державного майна України від 05.03.2001 року № 357 “Про результати виконання наказу Фонду державного майна України від 09.06.1999 року № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання у 2000 році” позивач є органом управління державним майном, яке не увійшло до статутного фонду відповідача. Відповідно до п.1.3 Положення “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року №908/68 управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна.

Господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Актом про стан захисної споруди сховища цивільної оборони № 110015 ВАТ “Завод комунального машинобудування”, складений комісією, у склад якої увійшли: відповідальний за експлуатацію захисної споруди, начальник енерго-механічного відділу ВАТ “Завод комунального машинобудування”; головний бухгалтер ВАТ “Завод комунального машинобудування”; представник Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві; начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, завідуючий сектору спеціальних досліджень НДІ будівельного виробництва, та яка була призначена наказом голови правління ВАТ “Завод комунального машинобудування” від 19.06.2007 № 30 на підставі вимог Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 року №567, була оглянута захисна споруда цивільної оборони № 110015, розглянута технічна документація, а саме: паспорт захисної споруди цивільної оборони, висновок про технічний стан захисної споруди цивільної оборони № 110015 по вул. Пшеничній, 4, у м. Києві з техніко-економічним обґрунтуванням щодо недоцільності її відновлення і дійшла висновку, що захисної споруди цивільної оборони № 110015 необхідно списати.

У Акті про стан захисної споруди сховища цивільної оборони № 110015 комісія встановила, що несучі будівельні конструкції мають критичні дефекти та пошкодження, що прогресують, споруда втратила свої захисні властивості, а проведення відновлювальних робіт потребує значних витрат і є економічно недоцільним, комісія вважає, що використання захисної споруди цивільної оборони за призначенням неможливе.

Зазначений Акт був затверджений 18.10.2007 року Першим заступником Міністра з питань надзвичайних ситуацій та справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Антонцем В.М.

Умови списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, до яких належать сховища всіх класів, протирадіаційні укриття усіх груп і захисні споруди запасних пунктів управління (захисні споруди) регулюються Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 567.

Згідно зазначеної Інструкції можуть бути списані захисні споруди, які, зокрема, стали не придатними для експлуатації, оскільки втратили властивості захисних і несучих будівельних конструкцій внаслідок фізичного зношення, аварій та стихійного лиха.

Пунктом 3 Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони встановлено, що висновки щодо стану захисної споруди і доцільності проведення відновних робіт видаються представником проектної організації на підставі результатів її безпосереднього огляду, технічних випробувань елементів будівельних конструкцій неруйнівними методами контролю та інженерних розрахунків. Визначення міцнісних характеристик основних захисних і несучих будівельних конструкцій проводить проектна організація, яка розробляла проектно-кошторисну документацію захисної споруди, що списується, або підприємство, яке має ліцензію на проведення таких робіт.

На виконання вказаного пункту Науково-дослідним інститутом будівельного виробництва було складено Висновок про технічний стан захисної споруди № 110015 ВАТ “Завод комунального машинобудування” (м. Київ, вул. Пшенична, 4), затверджений 02.08.2007р. Першим заступником директора НДІ будівельного виробництва, згідно якого сховище № 110015 є непридатним до нормальної експлуатації, відновлення є технологічно складним і економічно недоцільним.

Пунктом 5 Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони встановлено, що для визначення стану захисної споруди і оформлення документації, пов'язаної із списанням цієї споруди, відновлення якої економічно недоцільне, за наказом начальника цивільної оборони утворюється комісія у складі:

головного інженера або заступника керівника (голова комісії);

осіб, які несуть відповідальність за збереження захисної споруди;

представника органу, спеціально уповноваженого органом виконавчої влади розв'язувати завдання цивільної оборони та попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

представника регіонального відділення Фонду державного майна;

головного бухгалтера або його заступника, а на підприємстві, де утворено обліково-контрольну групу, - керівника цієї групи;

представника проектної організації, яка видала висновок про стан захисної споруди.

Як було зазначено вище, наказом голови правління ВАТ “Завод комунального машинобудування” від 19.06.2007 № 30 призначено комісію для визначення стану захисної споруди № 110015, склад якої відповідає п. 5 Інструкції.

Відповідно до пунктів 7, 8 Інструкції за результатами роботи комісія складає акт про списання захисної споруди за формою згідно з додатком 1. До акта про стан захисної споруди додаються: висновок проектної організації про стан захисної споруди з техніко-економічним обґрунтуванням щодо недоцільності його відновлення, підтверджений інженерними розрахунками; рекомендації про подальше використання захисної споруди (переведення в групу протирадіаційних укриттів, посилених укриттів, використання лише в господарських цілях, розбирання споруди); висновки щодо агресивності ґрунтових вод і зміни їх рівня (якщо вони є у місці розташування споруди); окрема думка членів комісії, які не згодні із загальним висновком комісії.

Згадані у п. 8 Інструкції документи були додані до Акта про стан захисної споруди сховища цивільної оборони № 110015.

Також слід зазначити, що представник Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву Терещенко Ігор Олександрович додав до Акту окрему думку від 30.08.2007р., у якій зазначив про недостатність підстав для списання захисної споруди цивільної оборони № 110015 у зв’язку з тим, що надані документи є недостатніми для визначення захисної споруди як такої, що є небезпечною в подальшій експлуатації та підлягає демонтажу, а також відсутня інформація щодо поповнення фонду захисних споруд.

Проте, у листі № 155 від 09.10.2007р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією переглянути зміст окремої думки представника Терещенка І.О. від 30.08.2007р.

У відповідь позивачем направлено відповідачу лист № 30-02/7920 від 09.10.2007р., у якому повідомлено, що питання щодо координації, ведення розрахунків та постановки мобілізаційних завдань, питань інженерного захисту населення, як в мирний так і в надзвичайний час віднесено до компетенції МНС України; з метою вирішення порушеного питання щодо списання захисної споруди, регіональне відділення вважає за доцільне щоб остаточне рішення було прийнято відповідними службами МНС України.

Таким чином, позивач фактично надав відповідачу згоду на списання захисної споруди № 110015, поклавши вирішення питання на Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 9 Інструкції за результатами роботи комісія складає акт про списання захисної споруди Акт про стан захисної споруди (сховища, протирадіаційного укриття), а також документація, що додається до нього, подається на затвердження:

підприємствами, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, - до МНС та відповідного центрального органу виконавчої влади;

підприємствами, які належать до сфери управління місцевих органів виконавчої влади, - до відповідних органів виконавчої влади;

іншими підприємствами, за погодженням з власником - до МНС.

Пунктом 10 Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони встановлено, що для затвердження акта про стан захисної споруди орган, що затверджує цей акт, подає для погодження документацію на списання сховищ II, III і IV класу та захисних споруд запасних пунктів управління - до МНС. Після погодження цієї документації акт затверджується керівником відповідного центрального або місцевого органу виконавчої влади.

Акт про стан захисної споруди сховища цивільної оборони № 110015 був погоджений Головним управлінням МНС України в м. Києві згідно п. 10 Інструкції.

Апеляційна колегія вважає помилковим доводи позивача про те, що акт має бути погоджений Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки згідно п. 10 Інструкції до компетенції третьої особи-3 віднесено погодження документації на списання протирадіаційних укриттів, а захисна споруда цивільної оборони № 110015 відноситься до сховища II класу.

Отже, колегія суддів відзначає, що отримавши згоду Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву (лист № 30-02/7920 від 09.10.2007р.) відповідач звернувся до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для затвердження Акта про стан захисної споруди сховища цивільної оборони № 110015 ВАТ “Завод комунального машинобудування”, що і було здійснено 18.10.2007р. Першим заступником Міністра МНС України Антонцем В.М., за погодженням з Головним управлінням МНС України в м. Києві.

Таким чином, списання та ліквідація захисної споруди – сховища цивільної оборони № 110015 згідно наказу Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” № 4 від 14.03.2008р. відбулось без порушення чинного законодавства у відповідності з Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 567. Судом першої інстанції зазначені обставини справи та докази на їх підтвердження в порушення ст. 43 ГПК України досліджені не були, що призвело до помилкового висновку про порушення відповідачем порядку списання непридатної споруди цивільної оборони.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Майнова шкода – збитки, заподіяні майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, необхідно встановити наявність обставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов’язку відшкодування шкоди. До таких належать протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина завдавача шкоди.

Як було зазначено вище, відповідач списуючи та ліквідовуючи захисну споруду – сховище цивільної оборони № 110015 діяв у відповідності з Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, що виключає покладення на нього обов’язку відшкодування майнової шкоди, яка заявлена до стягнення прокурором в особі позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість первісних позовних вимог та їх задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання дій щодо ліквідації захисної споруди № 110015 правомірними, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні та вважає за необхідне зазначити наступне. Заявляючи зустрічні позовні вимоги на підставі ст. 11, 344, 346 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом визначив спосіб захисту свого порушеного права та просив визнати правомірними дії Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” як власника захисної споруди № 110015 щодо її ліквідації.

Правила щодо захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів встановлені ст. 20 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Зазначені норми кореспондуються з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає, що чинне законодавство не встановлює такого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи, який відповідав би заявленим у даній справі зустрічним позовним вимогам, зокрема, про визнання правомірними дій.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору в частині первісного позову та є беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог з одночасним ухваленням нового у цій частині у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 04.12.2009р. підлягає скасуванню в частині задоволення первісних позовних вимог, а в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 8902,99 грн. за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. у справі № 35/256 скасувати в частині задоволення первісного позову.

3.          Прийняти в цій частині нове рішення.

4.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

5.          В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. у справі № 35/256 залишити без змін. 6.          Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код 19030825) на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод комунального машинобудування” (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 4, код 05453404) 8902 грн. (вісім тисяч дев’ятсот дві) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита.

7.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 35/256 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді