Постанова № 9501691, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010                                                                                           № 22/39-13/297

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

за участю секретаря:           

представників сторін:

від позивача - Кохановський В.В. (дов. від 01.09.2009р.),

від відповідача - не з’явився,

від третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2010

у справі № 22/39-13/297 ( )

за позовом                               Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс"

третя особа           Міністерство охорони здоров"я України

про                                                   стягнення пені та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” про стягнення пені у розмірі 225355,62 грн. та штрафні санкції у розмірі 378805,00 грн., а загалом 604160,62 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2008р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. апеляційну скаргу Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі № 22/39 скасовано, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2009р. рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. у справі № 22/39 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 22/39-13/297 позов задоволено повністю. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач”пеню у розмірі 225355,62 грн., штрафні санкції в розмірі 378805,00 грн., 25000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 6041,61грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс”.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

30.03.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.04.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 19.04.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 22/39-13/297 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.

Відповідач надав пояснення у яких зазначив, що зобов’язання, які виникли з договору поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007р. є виконаними, строки виконання сторонами не погоджувались, отже відсутні підстави вважати, що зобов’язання виконано з простроченням, відсутні.

Ухвалою від 20.04.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою третьої особи в судове засідання відповідно до ст. 77 ГПК України.

Третя особа надала пояснення у яких зазначила, що відповідачем були порушені строки виконання зобов’язання щодо поставки, яка включала в себе доставку обладнання кінцевому споживачу, його установку, проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію та навчання персоналу роботі з обладнанням (п. 4.1, 4.3 Договору поставки). Також третя особа просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін та розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі представника третьої особи.

Відповідач та третя особа не скористались наданим їм процесуальним законом правом на участь у судовому засіданні представника під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2007р. третя особа – Міністерство охорони здоров’я України для виконання бюджетної програми “Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров’я” КПКВ 2301290, КЕКВ 2110 уклало з позивачем договір доручення № 12.01-08/18, яким доручило останньому виконати від імені і за рахунок третьої особи певні юридичні дії, а саме: укласти договори в інтересах третьої особи на поставку товарів згідно зі специфікаціями.

Згідно ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

31.08.2007р. між відповідачем, третьою особою і позивачем, який діяв за дорученням третьої особи на підставі договору про закупівлю № 12.01-08/9 від 19.04.2007р., довіреності від 20.07.2007р. та договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.2007р., укладеного між позивачем та третьою особою, укладено договір поставки № 53Т- 2007 (далі – Договір поставки), за яким відповідач зобов’язався поставити медичне обладнання.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що за договором поставки постачальник товару, який одночасно є його продавцем зобов’язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти у власність даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки Одержувач приймає обладнання та передає Постачальнику для його подальшої доставки до закладу охорони здоров’я відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України про його розподіл та здійснює контроль за належним зберіганням, доставкою, передачею та введенням в експлуатацію.

Постачальник, в свою чергу, відповідно до п. 1.3. Договору поставки здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою Одержувача, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я.

Умови розрахунків сторони узгодили у п. 3.1 Договору поставки, який змінено за взаємною згодою сторін Додатковою угодою № 1 від 03.09.2007, з урахуванням положень якої одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику в розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно з Специфікацією після надходження бюджетних коштів від Замовника на рахунок Одержувача на ці цілі.

В п. 3.4. Договору поставки зазначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної Постачальника.

Згідно зі Специфікацією до договору поставки загальна вартість обладнання (комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System у кількості 137 штук) складає 5411500,00 грн.

12.11.2007р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 94 від 12.11.2007 на загальну суму 5411500,00 грн.

16.11.2007р. позивач перерахував на рахунок відповідача 5411500,00 грн. у якості оплати за договором поставки, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 16.11.2007р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, оскільки дата 16.12.2007р. припадає на неділю, то останнім днем виконання відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару позивачу є 17.12.2007р.

Згідно видаткової накладної № 143 від 17.12.2007р. відповідач поставив позивачу обладнання згідно Договору поставки на загальну суму 5411500,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки термін поставки обладнання становить не більше, ніж 30 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

При цьому пунктом 4.2 Договору поставки встановлено, що на момент підписання цього договору замовник надає одержувачу наказ щодо розподілу обладнання закладам охорони здоров’я. Одержувач надає постачальнику письмову заявку на доставку обладнання після отримання наказу замовника щодо розподілу обладнання та проведення попередньої оплати.

Пунктом 4.3 розділу 4 Договору поставки передбачено, що відповідач зобов’язався здійснити доставку митно очищених товарів на умовах (Інкотермс-2000) DDP, здійснити монтаж обладнання, провести пуско-налагоджувальні роботи і введення в експлуатацію у встановлений п. 4.1 термін.

Відповідно до Інкотермс-2000 термін “поставка зі сплатою мита” означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які “мита” (під словом “мито” тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Відповідно до ст. А.4. “Поставка” розділу DDP Інкотермс-2000 продавець зобов’язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Таким чином, за вищезгаданими правилами, продавець зобов’язаний надати у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем нерозвантажений з транспортного засобу товар у названому місті призначення.

Згідно статті Б.7. “Повідомлення продавцю” розділу DDP Інкотермс-2000 у випадку, якщо покупець вправі визначати час у рамках узгодженого терміну та/або пункт прийняття поставки в межах названого місця, він зобов’заний дати продавцю достатнє повідомлення про них.

Як вже було зазначено, відповідач зобов’язався здійснити доставку обладнання до закладу охорони здоров’я, проводитти пуско-налагоджувальні роботи, введення в експлуатацію обладнання і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я на місці його подальшої експлуатації згідно з наказом третьої особи про розподіл обладнання.

Відповідно до заявки від 16.11.2007р. № 74 позивач просив здійснити доставку “Комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System” у кількості 137 штук на суму 5411500,00 грн., згідно з графіком поставки та Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.2007р. № 587 “Про розподіл медичного обладнання, закупленого у централізованому порядку у 2007 році”.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.2007р. № 587 “Про розподіл медичного обладнання, закупленого у централізованому порядку у 2007 році по програмі КПКВК 3201290” затверджено розподіл медичного обладнання для центральних районних лікарень (міських центральних лікарень), закупленого за кошти державного бюджету 2007 року.

Згідно “Розподілу медичного обладнання для центральних районних лікарень (міських центральних лікарень), закупленого за кошти державного бюджету 2007 року”, затвердженого зазначеним вище наказом № 587, розподіл медичного обладнання визначено у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України, без вказівки на конкретні заклади охорони здоров’я, на користь яких здійснюється поставка, в тому числі і за Договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не виконано умови п. 4.2, 4.3, ст. Б.7. розділу DDP Інкотермс-2000 щодо повідомлення постачальника для подальшої доставки до закладів охорони здоров’я.

Доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про кінцевий пункт доставки обладнання відповідачем не надано.

Видаткові накладні від 18.12.2007р., на думку колегії суддів, не можуть бути належними доказами повідомлення відповідача про місце доставки товару, оскільки складені позивачем як постачальником на користь закладів охорони здоров’я як одержувачів.

При цьому, позивач тільки 18.12.2007р. по накладних №№ 14440-14508, 14514-14572 (додаток до справи № 22/39-13/297) передав відповідачу поставлене обладнання на відповідальне зберігання для транспортування лікувальним закладам згідно з розподілом МОЗ України (акт від 18.12.2007р.), при цьому не вказавши строк такого транспортування та не направивши відповідачу письмову заявку згідно п. 1.3 Договору поставки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не виконано обов’язку, передбаченого договором поставки щодо повідомлення відповідача (надання письмової заявки) про назви закладів охорони здоров на користь яких відбулась поставка медичного обладнання за Бюджетною програмою “Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров’я”, то порушення строків поставки згідно “Графіку поставки” (Додаток № 3 до Договору поставки) відбулось у зв’язку з простроченням кредитора – позивача у справі, що унеможливлює застосування до відповідача неустойки за прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 9.1 Договору.

Проте, суд першої інстанції на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не дослідив обставин щодо найменування закладів охорони здоров’я в яких відповідач мав ввести в експлуатацію обладнання та провести навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу відповідно до умов договору та можливість здійснити свої зобов’язання у строк встановлений договором, що є порушенням ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України та ст. 631 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 9.1 Договору поставки не ґрунтуються на нормах чинного матеріального права, спростовуються матеріалами справи та є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 03.02.2010р. підлягає скасуванню та в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Отже, судові витрати за розгляд справи у апеляційному господарському суді підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 3021,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010р. у справі № 22/39-13/297 скасувати. 3.          Прийняти нове рішення.

4.          В позові відмовити повністю.

5.          Стягнути з Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 04653147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 34809414) 3021 (три тисячі двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 22/39-13/297 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді