Постанова № 9501666, 14.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2010 року Справа № 6/306-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Куліш Р.Ф.(доповідача),

суддів: Науменко І.М., Ясир Л.О. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження № 401 від 13.05.2010р.)

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників:

від позивача: Кохляков В’ячеслав Станіславович, представник, довіреність №15/Д дійсна до 19.09.12 ;

від відповідача-1: Шпак Володимир Іванович, спеціаліст , довіреність №02-10/юр від 04.05.10;

від відповідача-1: Євстратенко Світлана Юріївна, начальник юридичного відділу, довіреність №13/15 від 15.02.10;

представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009 р. у справі № 6/306-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства Автодорбуд” м. Дніпропетровськ

до відповідача –1 дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя

відповідача –2 товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційного підприємства ”Автодорсервіс” м. Дніпропетровськ

про стягнення 2328384 грн. 28 коп.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови (ст.ст.85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

          02.07.2009року товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства Автодорбуд” м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя, та товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційного підприємства ”Автодорсервіс” м. Дніпропетровськ про солідарне стягнення 1800379 грн. 52 коп. заборгованості по договору поставки, а також 528005 грн. 76 коп. збитків у вигляді сплачених за кредитним договором відсотків через прострочення виконання зобов’язань з боку дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2009р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

21.07.2009р. та 30.07.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства Автодорбуд” м. Дніпропетровськ ( позивач) звернулось до суду з заявами про уточнення позовних вимог у яких просить суд стягнути з відповідача-1- дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя на користь позивача заборгованість у сумі 1800379,52 грн. на підставі умов договору поставки продукції № 09/03П від 26.01.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, та збитків у вигляді сплачених позивачем за кредитним договором відсотків у сумі 585845,61 грн. Крім цього, позивач додатково просить господарський суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача, на підставі п.7.3 умов договору 125188,02 грн. пені та на підставі ст.625 ЦК України, за порушення грошових зобов’язань по своєчасній оплаті отриманої продукції - 45368,65 грн. інфляційних і 16573,35 грн. –3% річних та стягнути з відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційного підприємства ”Автодорсервіс” м. Дніпропетровськ на користь позивача, посилаючись на договір поруки № 01/26/06 від 26.01.2006р., укладений між позивачем та відповідачем-2, вартість сплаченого державного мита у сумі 25 000,00 грн. і 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини Відповідача-2.

          06.07.2009року до господарського суду Дніпропетровської області від товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства Автодорбуд” м. Дніпропетровськ надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках та майно, що належить дочірньому підприємству “Запорізький облавтодор” ВАТ ДАК ”Автомобільні догроги України” у розмірі суми позову; накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках та майно, що належить ТОВ ВКП”Автодорсервіс” у розмірі суми позову; заборони державним нотаріусам Дніпропетровської та Запорізької областей посвідчувати договори відчуження або застави майна, що належить ВАТ ДАК ”Автомобільні догори України” та ТОВ ВКП” Автодорсервіс”.

          Заява мотивована тим, що неприйняття забезпечувальних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2009року у справі № 6/306-09 ( суддя Коваленко О.О.) вказану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на грошові суми, що належать дочірньому підприємству "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) на рахунку № 26006315122961 в ЗОВ АКБ "Укрсоцбанк" м. Запоріжжя, МФО 313010) або будь-яких інших рахунках, виявлених Державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову в сумі 900 189,76 грн. (дев'ятсот тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 76 коп.); накладено арешт на грошові суми, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автодорсервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Булигіна, 10, код ЄДРПОУ 32781649) на рахунку № 26006900697387 в філіалі "Перший Український міжнародний банк", МФО 305813) або будь-яких інших рахунках, виявлених Державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову в сумі 900 189,76 грн.. В решті заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери та т. п.), що знаходяться у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися, або погіршитися на момент виконання рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ”Автодорбуд” було подано до господарського суду Дніпропетровської області заяву про уточнення позовних вимог та заяву про додаткове забезпечення позову, у якій зазначено, що в процесі виконання ухвали господарського суду від 09.07.2009 р. з банківських установ надійшли листи, в змісті яких зазначено, що на рахунках відсутні кошти боржника для арешту. Так, на момент надходження постанови ВДВС: залишок грошових коштів на рахунку № 26004028296001 складає 0,00 грн., залишок коштів на рахунку № 26009301002381/980 станом на 14.07.2009р. становить 0,00 грн.; залишок коштів на рахунках № 26007315122961 складає 0,00 грн.; станом на 13.07.2009р. на рахунку № 26003302158463 недостатньо коштів для виконання постанови, на рахунках відкритих в національній та іноземній валюті 26004301158463 відсутні кошти, рахунок 26060301158463 закритий в установі банку; рахунок № 26008010207 був закритий 06.07.2007р.; рахунки № 26002319, № 26002320, № 26001321 були закриті 23.09.2008р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009року у справі № 6/306-09 ( суддя Коваленко О.О.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства Автодорбуд” м. Дніпропетровськ про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, що належить дочірньому підприємству "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" м. Запоріжжя в сумі 1 800 379,52 грн. Заборонено нотаріусам державних нотаріальних контор та приватним нотаріусам вчиняти дії щодо посвідчення договорів відчуження майна, що належить дочірньому підприємству "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" . Накладено арешт на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автодорсервіс" м. Дніпропетровськ в сумі 25 000,00 грн. Заборонено нотаріусам державних нотаріальних контор та приватним нотаріусам вчиняти дії щодо посвідчення договорів відчуження майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційного підприємства ”Автодорсервіс” м. Дніпропетровськ .

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2009 р. скасована.

Не погодившись з ухвалою суду від 06.08.2009р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернулось дочірнє підприємство ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 6/306-09 від 06.08.2009року, у зв’язку з порушенням норм процесуального права ст.ст.32,33,43,43-4,43-7,66,67 Господарського процесуального кодексу України, судом невірно оцінено обставини справи, та невірно здійснено обґрунтоване припущення щодо утруднення виконання рішення господарського суду.

Зокрема заявник скарги посилається те, що:

По-перше, про існування ухвали про забезпечення позову від 06.08.2009р. відповідачу-1 стало відомо тільки 14.08.2009р. (вх.№956).

По-друге, при винесенні ухвали від 06.08.2009р., в порушення ст.43-4 ГПК України, суд не повідомив заінтересованих осіб (відповідача-1) про розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів, хоча представник відповідача-1 брав участь у судових засіданнях, та не надавав заяв про розгляд справи без його участі.

По-третє, відповідачем-1 було подано касаційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову від 9.07.2009р. про накладення арешту на грошові кошти в сумі 900189,76грн., яка була прийнята Вищим господарським судом України до розгляду 5.08.2009р., яку суд проігнорував в процесі провадження по справі та не зупинив провадження по справі, а також проігнорував тим, що скасував дану ухвалу від 9.07.2009р. ухвалою від 6.08.2009р.

По-четверте, в обґрунтування своєї заяви від 6.08.2009р., позивач вказує що на рахунках відповідача-1 відсутні грошові кошти. Але рух грошових коштів відповідача-1 відбувається не на всіх рахунках, які відкриті в установах банків. Позивач неналежно користується своїми правами щодо доказування тих обставин, на які посилається, всупереч ст.22, 33 ГПК України, оскільки на рахунках в банках відбувається рух грошових коштів, а залишок 0,00грн. не говорить ні про відсутність коштів, ні про відсутність руху коштів.

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що підтверджується доказами, наданими Позивачем до суду в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. При цьому сторона яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, про що господарським судом виноситься ухвала.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду, тобто існує реальна загроза неможливості виконання або утруднення виконання судового рішення по справі в подальшому.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” передбачено, що суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Враховуючи, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд надає правову оцінку оскаржуваній ухвалі господарського суду на день її прийняття, а також те, що на обґрунтування клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, будь-які додатки до клопотання не надано, відсутні; господарським судом обрано в якості заходів по забезпеченню позову накладення арешту на майно підприємства відповідача-1, без будь-якого обґрунтування, що може спричинити фактичне припинення господарської діяльності, не надано оцінки причини вжиття в якості заходу по забезпеченню позову заборони відчуження майна (рухомого та нерухомого), яке належить на праві власності відповідачу-1 та інше, то суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009р. по цій справі слід скасувати, як таку, що прийнята при неповному з’ясуванні всіх обставин, матеріалів справи.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що діючим Господарським процесуальним кодексом України позивач не обмежений кількістю звернень до господарського суду в порядку ст.ст.66-67 ГПК України при обґрунтуванні причин та підстав вжиття таких заходів.

Як свідчать матеріали справи підставами забезпечення позову про накладення арешту на майно боржників було лише відсутність коштів на рахунках відповідачів.

Крім того, судом невраховано той факт, що підприємство відповідача-1, є державне підприємство, на яке розповсюджується норма Закону України ” Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV ( далі Закон).

Відповідно до статті 1 Закону встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами;

продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Тому при винесенні ухвали про забезпечення позову про накладення арешту на майно потрібно було враховувати вимоги цього Закону.

Відповідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, тому доводи заявника про порушення процесуальних норм по розгляду ухвали без виклику сторін судом не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи, вищевикладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009року.

Керуючись ст. ст. 22, 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства ”ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” Відкритого акціонерного товариства ”Державної акціонерної компанії ”Автомобільні дороги України” м. Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009 р. у справі № 6/306-09 скасувати.

Заяву про додаткове забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий суддя Р.Ф.Куліш

Суддя І.М.Науменко

Суддя Л.О.Ясир

Постанову підписано 17.05.2010р.