Рішення № 9501502, 19.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 11/29

За позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернівецької філії ВАТ “Укртелеком”

до сектору з питань банкрутства у Чернівецькій області Державного департаменту з питань банкрутства Про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 620,85 грн. Суддя Гушилик С.М. За участю представників: Від позивача –Тригуб А.С. –юрисконсульт, довіреність від 17.07.2008 року Від відповідача –Живага В.С. –завідувач сектору

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернівецької філії ВАТ “Укртелеком” звернулось з позовом до сектору з питань банкрутства у Чернівецькій області Державного департаменту з питань банкрутства про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 620,85 грн., в тому числі 599,34 грн. боргу, 7,91 грн. пені, 11,67 грн. збитки завдані інфляцією та 3% річних в сумі 1,93 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 1906/36/8207 від 01.12.2009 р. позивач надавав відповідачу послуги бізнес-мережі (о/р - 8207), за які останній не розрахувався в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 599,34 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 7,91 грн., 3% річних в сумі 1,93 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 11,67 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.04.2010 року.

Ухвалою суду від 07.04.2010 року розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 19.04.2010 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2010 року, позивач надав суду пояснення по суті позовних вимог, які підтримує в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 15.04.2010 року. Зокрема він зазначає, що визнає вимоги позивача стосовно стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних і інфляційних нарахувань, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини, а в зв’язку з тим, що на даний час не прийнято Державний бюджет України на 2010 рік, відповідно не затверджений кошторис видатків та зобов’язується погасити їх як тільки буде затверджено кошторис в якому буде передбачено оплату послуг звязку. В частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищезазначене відповідач мотивує тим, що згідно з п.10 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993року № 7 державні органи, до яких відноситься відповідач, звільняються від сплати державного мита, отже вимоги позивача в даному випадку є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»та Сектором з питань банкрутства у Чернівецькій області Державного департаменту з питань банкрутства укладено Договір про надання послуг бізнес-мережі № 1906/36/8207 (далі Договір).

Відповідно до укладеного Договору (п.1.1 та п.4.4.1) позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (система комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування), а останній –своєчасно оплачувати отримані послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача (Оператора).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року. Зазначений Договір вважається продовженим, якщо за два тижні до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини. В зазначеному випадку Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах. На момент вирішення спору Договір є діючими.

Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2009 року по січень 2010 року відповідачу надавалися послуги зв’язку, які не оплачувалися, що призвело до виникнення боргу станом на 09.03.2010 року в сумі 599,34 грн.

Пунктом 5.2 Договору, що також кореспондується з вимогами ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі затримки оплати за надані послуги абонентам нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати, з розрахунку поданого позивачем пеня становить 7,91 грн., яка підлягає стягненню.

Позивач також правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1,93 грн. та 11,67 грн. збитків завданих інфляцією, що передбачено ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо розрахунку за отримані послуги, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 599,34 грн. боргу, 7,91 грн. пені, 11,67 грн. збитки завдані інфляцією та 3% річних в сумі 1,93 грн.

Таким чином вимоги позивача засновані на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованими.

Стосовно стягнення з відповідача 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачених позивачем при поданні позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року № 7-93 від сплати державного мита звільняються державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачів –за позовами, що пов’язані з порушення їх прав. В даному випадку зазначені особи виступають позивачами.

Сектор з питань банкрутства у Чернівецькій області Державного департаменту з питань банкрутства є відповідачем у справі, а тому на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем при поданні ним позову до суду, необхідно стягнути з відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сектору з питань банкрутства у Чернівецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, вул. Грушевського, 1 м. Чернівці (код 36819885) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернівецької філії ВАТ “Укртелеком”, вул. Червоноармійська, 7, (код 22838086) – 599,34 грн. боргу, 7,91 грн. пені, 11,67 грн. збитків завданих інфляцією та 3% річних в сумі 1,93 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.М. Гушилик