Рішення № 9501434, 15.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р. Справа № 3/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеоптторг», м. Рівне

до приватного підприємства «Молочник-9», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –8010,52 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Бережнюк В.В., довіреність від 16.03.2010 року

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеоптторг»звернулося з позовом до приватного підприємства «Молочник-9»про стягнення заборгованості у розмірі 8010,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості поставленого йому товару згідно видаткової накладної № РТ0006552 від 23.12.2009 року та видаткової накладної № РТ00006603 від 26.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.03.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 15.04.2010 року.

На день вирішення спору, 15.04.2010 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча відповідач і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (згідно адреси, вказаної у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Судом встановлено, що позивачем подано достатню кількість доказів для розгляду справи у даному судовому засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

Згідно видаткової накладної № РТ0006552 від 23.12.2009 року на суму 3112,00 грн. та видаткової накладної № РТ00006603 від 26.12.2009 року на суму 16268,62 грн. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 19380,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого від позивача товару на суму 6712 грн., а також, 21.01.2010 року відповідачем здійснено повернення частини товару на суму 4658,10 грн.

У зв’язку з тим, що зобов`язання відповідачем належним чином не виконано у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка, станом на день розгляду справи становить 8010,52 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.01.2010 року.

Позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу оплатити вартість поставленого йому товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа-вимоги № 01/02 від 08.02.2010 року.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару за видатковою накладною № РТ0006552 від 23.12.2009 року та видатковою накладною № РТ00006603 від 26.12.2009 року є самостійними угодами укладеними у спрощений спосіб.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 8010,52 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Молочник-9»(м. Чернівці, вул. Руська, 248 М, код 36570417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеоптторг»(м. Рівне, вул. Старицького, 45, код 24169560) 8010,52 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                      О.В. Гончарук