Рішення № 9501392, 12.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р. Справа № 3/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна», м. Ходорів Жидачівського району Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості –160517,78 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Янклевич Я.Є., довіреність від 07.12.2009 року

Від відповідача –Олексюк В.І., довіреність №1515/0101 від 07.10.2009 року

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»про стягнення заборгованості у розмірі 160517,78 грн., що виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору постачання № 021/09/09/0005 від 12.01.2009 року в частині оплати вартості поставленого йому товару згідно видаткових накладних №Н100475 від 13.08.2009 року, №Н100519 від 26.08.2009 року, №Н100546 від 02.09.2009 року та №Н100609 від 21.09.2009 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача та 4815 грн. витрат за надання адвокатських послуг.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.02.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 11.03.2010 року, а ухвалою від 11.03.2010 року, у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 12.04.2010 року.

На день вирішення спору по суті, 12.04.2010 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позов визнає частково, та заперечує проти стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у заявленому розмірі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

12 січня 2009 року між сторонами у справі –товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго», (покупець) укладено договір постачання за №021/09/09/0005 (надалі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність покупцю товар (найменування, кількість і ціна товару вказується у заявках покупця та у Додатках до договору), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.3.4 Договору доставка товару від постачальника до покупця здійснюється покупцем за власний рахунок. Датою поставки товару вважається отримання покупцем товару згідно видаткової накладної (п.3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, здійснив поставку відповідачу товару (гофропродукції) на загальну суму 148716,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №Н100475 від 13.08.2009 року на суму 38673,36 грн., №Н100519 від 26.08.2009 року на суму 36767,44 грн., №Н100546 від 02.09.2009 року на суму 36637,92 грн. та №Н100609 від 21.09.2009 року на суму 36637,92 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору товар оплачується покупцем на основі рахунка-фактури, наданого після отримання постачальником замовлення від покупця, протягом тридцяти календарних днів від дати відвантаження. Оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в рахунку - фактурі (п.5.2 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго»своєчасно не здійснило розрахунки за поставлену продукцію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало причиною для звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Судом, в процесі розгляду справи встановлено, що обумовлений сторонами в п.п.5.1 Договору строк оплати поставленої продукції згідно вищезазначених видаткових накладних, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару в сумі 148716,64 грн. відповідачем не надано.

За таких обставин, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 148716,64 грн.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в сумі 1506,52 грн.

Згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3 Договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 10294,62 грн.

Пеня нарахована відповідно до умов Договору та підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 160517,78 грн. (148716,64 грн. основного боргу, 10294,62 грн. пені та 1506,52 грн. 3% річних).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача, в тому числі, витрати за надання адвокатських послуг в сумі 4815 грн.

Відповідно до п.10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року (з подальшими змінами та доповненнями) №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 02.02.2010 року, згідно платіжного доручення №277 сплачено адвокату Янклевичу Яремі Євстаховичу суму 4815 грн. за юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 25.01.2010 року, які разом з витратами по сплаті державного мита в розмірі 1605,18 грн., та витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»(с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул. Миру, 33, код ЄДРПОУ 22836526, р/р 260070171571, у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 356271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна»(Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, код ЄДРПОУ 30028622, рахунок 26009014039 в ПЛФ ВАТ «Кредо банк», м. Львів, МФО 325365) 148716,64 грн. основного боргу, 10294,62 грн. пені, 1506,52 грн. 3% річних, 1605,18 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 4815 грн. витрат за надання послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 16.04.2010 року.

Суддя                                                                      О.В. Гончарук