Рішення № 9501324, 12.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р. Справа № 2/20

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метмаш - КРБ"

про визнання договору недійсним

Суддя Скрипничук Iван Васильович

Представники:

позивача - Гальчук І.С., довіреність № 010-01/3416 від 20.05.2009

відповідача 1. - Кусмарцев М.О., довіреність від 12.04.2010

відповідача 2. - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" м.Київ (00032112) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго", с.Шилівці Хотинського району (код 22836526), та товариства з обмеженою відповідальністю "Метмаш - КРБ" м.Дніпропетровськ (код 36366098) про визнання недійсним договору зберігання із правом користування № 1/73 від 22.01.2010, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метмаш - КРБ".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що майно товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного товариства «Арго» (єдиний майновий комплекс) в с. Шалівці Хотинського району Чернівецької області, щодо якого відповідачами був укладений договір зберігання з правом користування від 22.01.2010 року за № 1/73, було раніше передано позивачу в заставу (іпотеку) згідно договору № 7107257 від 23.08.2007р.

Відповідно до п. 2.4.5 договору іпотеки, ТОВ ВКТ «Арго» без письмової згоди позивача не повинно було здійснювати жодних дій, пов’язаних з передачею предмета іпотеки третім особам.

Однак, відповідачем-1 вимоги зазначеного пункту договору були порушені, уклавши з товариством з обмеженою відповідальністю «Метмаш-КРБ» оскаржуваний договір зберігання з правом користування № 1/73 від 22.01.2010 року єдиного майнового комплексу.

Відповідач-1 ( ТОВ ВКТ «Арго») позовні вимоги визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач-2 (ТзОВ «Метмаш-КРБ») відзив не подав, участь свого представника двічі у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що неподання ТзОВ «Метмаш-КРБ» відзиву на позов, інших документів, яке належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Крім того, подібні дії ТзОВ «Метмаш-КРБ», на думку суду, є свідомим невиправданим затягуванням судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Метмаш-КРБ» (далі-ТзОВ Метмаш-КРБ») та товариством з обмеженою відпові-дальністю виробничо-комерційне товариство «Арго» (далі - ТОВ ВКТ «Арго») був укладений договір зберігання з правом користування № 1/73 від 22 січня 2010 року ( далі-договір).

Відповідно до розділу 1 договору, ТзОВ ВКТ «Арго» передало, а ТзОВ «Метмаш-КРБ» прийняло на зберігання з правом користування майно, в тому числі приміщення, споруди, земельні ділянки, обладнання, сировину, матеріали, готову продукцію, транспортні засоби та інші активи, які являють собою єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ «Арго» (в розумінні статті 191 Цивільногго кодексу України), який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Хотинський район, м.Хотин, вул. Незалежності (вул. Карла Маркса), буд. 49а.

Відповідно до пунктів 1.1 та 3.4 договору, ТзОВ «Метмаш-КРБ» отримало право використовувати передане на зберігання майно з метою здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.4 договору, строк його дії визначений до 31 грудня 2010 року.

Суд вважає, що укладення відповідачами договору відбулося з порушенням вимог чинного законодавства України, а також внаслідок укладення зазначеного договору були порушені законні права та інтереси позивача.

Згідно умов Генеральної угоди № 7107N1 від 23 серпня 2007р. (далі - «Генеральна угода»), позивач відкрив для ТОВ ВКТ «Арго» ліміт кредитних операцій в еквіваленті 463000 000,00 грн. терміном на 7 років з кінцевим терміном погашення – 22 серпня 2014 року. Загальний ліміт кредитних операцій для ТОВ ВКТ «Арго» складає 90000000 (дев’яносто мільйонів) доларів США, 87100 ( вісімдесять сім тисяч сто) євро, 19500000 (дев’ятнадцять мільйонів п’ятсот тисяч) гривень.

В рамках Генеральної угоди ТОВ ВКТ « Арго» було надано 12 кредитів, відповідно до 12-ти кредитних договорів, які вказані у додатку до Генеральної угоди. Розмір заборгованості ТзОВ ВКТ «Арго» перед позивачем станом на 01 січня 2010 року в гривневому еквіваленті складав 773972600 гривень.

З метою забезпечення виконання викладених у Кредитному договорі зобов’язань, між сторонами був укладений іпотечний договір № 7107Z57 від 23 серпня 2007 року (далі –«Іпотечний договір»), відповідно до умов якого позивач отримав від ТзОВ ВКТ « Арго» в заставу (іпотеку) єдиний майновий комплекс (в розумінні статті 191 Цивільного кодексу України), який знаходиться за адресами: (1) Чернівецька область, Хотинський район, с.Бочківці, вул. Головна,3; (2) Чернівецька область, Хотинський район, м.Хотин, вул. Незалежності (вул.Карла Маркса), 49-а; (3) м.Чернівці, вул. Винниченка,20; (4) Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, просп. Грушевського, 1-в.

Відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору, іпотека єдиного майнового комплексу поширюється на все майно ТзОВ ВКТ «Арго», призначене для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, право на торговельну марку, на основні фонди та оборотні кошти, а також всі інші цінності, які є власністю ТзОВ ВКТ «Арго».

Про існування зазначеного обтяження щодо майна ТзОВ ВКТ «Арго» на користь позивача були зроблені відповідні записи в державних реєстрах, зокрема, у державному реєстрі обтяжень рухомого майна: Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Незалежності ( вул. Карла Маркса), 49-а, відповідно до його призначення і за умови його збереження. При цьому ТзОВ ВКТ «Арго» не мало права використовувати таке майно для будь-яких інших цілей без письмової згоди на це позивача.

Відповідно до пункту 2.4.5 Іпотечного договору, ТзОВ ВКТ « Арго» зобов’язано було без письмової згоди позивача не здійснювати дій, пов’язаних з передачею предмета іпотеки третім особам.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду або користування іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Однак, позивач не лише не давав своєї згоди на укладення між відповідачами договору зберігання з правом користування № 1/73 від 22 січня 2010 року, але й у жодний спосіб не був повідомлений про факт укладення зазначеного договору та його зміст.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсність правочину - є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки договір зберігання майна з правом користування № 1/73 від 22 січня 2010 року був укладений відповідачами без згоди позивача як іпотекодержателя такого майна, укладення зазначеного договору суперечить вимогам частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», а також пунктам 2, 3 та 2, 4, 5 Іпотечного договору № 7107Z57 від 23 серпня 2007 року. Відповідно до вимог статтей 203 та 215 Цивільного кодексу України, внаслідок таких обставин договір зберігання майна з правом користування № 1/73 від 22 січня 2010 року підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, судом повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким надана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 82, 84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 1/73 від 22.01.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго» (код 22836526) та товариством з обмеженою відповідальністю « Метмаш-КРБ» м. Дніпропетровськ (код 36366098).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго» с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області (відповідача 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Метмаш-КРБ» м.Дніпропетровськ, вул.Ульянова, 10 (відповідача 2) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» м. Київ (код 00032112) по 42,50грн. державного мита та по 118грн. інформаційних послуг.

Суддя І.В.Скрипничук