Рішення № 9500517, 06.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 10/036-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/036-10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Кло –Ойл»,

                              с. Софіїівка Борщагівка, Києво –Святошинський район

до                               приватного підприємства «Віса 2001», с. Тарасівка,

Києво –Святошинський район

про                               стягнення 111051,38 грн.

Представники:

від позивача:           Школьний В.В. –довіреність б/н від 05.08.2009 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло –Ойл»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Віса 2001»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 111051,38 грн., з яких 88979,61 грн. заборгованості, яка утворилась у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 567 на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС, укладеного між сторонами 09.04.2008 р., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 17813,71 грн. інфляційних втрат та 4258,06 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 01.03.2010 р. порушено провадження у справі № 10/036-10 та призначено її розгляд на 23.03.2010 р.

В судовому засіданні 23.03.2010 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.03.2010 р. не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 23.03.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи, зобов’язано позивача подати до офіційного друкованого органу оголошення про виклик відповідача до суду.

В судовому засіданні 06.04.2010 р. представником позивача надано суду клопотання б/н від 06.04.2010 р., яким останній просить суд стягнути з відповідача 150,00 грн. –витрати, понесені позивачем на публікацію оголошення про виклик відповідача до суду.

В судове засідання 06.04.2010 р. відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання повідомленням про виклик відповідача до господарського суду Київської області, надрукованим у газеті «Київська правда»№ 35 (22525) від 30.03.2010 р. (копія примірника газети «Київська правда»міститься в матеріалах справи); відзив на позов та інших, витребуваних ухвалами суду від 01.03.2010 р. та від 23.03.2010 р., документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 567 на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцю, а покупець зобов’язується сплатити постачальнику вартість замовленого та придбаного товару та прийняти товар за допомогою смарт-карт в асортименті, кількості та за цінами обумовленими договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кількість смар-карт, асортимент та кількість товару, а також ліміти щодо його постачання визначаються сторонами у додатку № 3 до договору, який є невід’ємною частиною договору, а пунктом 3.2 договору визначено, що ціна, фактичний обсяг та асортимент товару, що є предметом постачання, визначаються сторонами на підставі складених сторонами на протязі дії даного договору товарних накладних та/або актів приймання –передачі, відомості яких формуються на підставі рахунків –фактур, даних СОД та/або термінальних чеків мережі АЗС постачальника. Товарна накладна та/або акт приймання –передачі складаються сторонами не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним і відображають загальний обсяг товару спожитого покупцем у звітному періоді.

Між позивачем та відповідачем погоджено, що ціна на товари встановлюється у національній валюті України з розрахунку за 1 літр, не є статичною величиною і дорівнює ціні на товар, що діє в мережі АЗС на дату здійснення покупцем відвантаження замовленого товару на конкретно визначений останнім АЗС в строки та на умовах даного договору. Фактична вартість спожитих покупцем товарів у звітному періоді 20 календарних днів визначаються рахунком –фактурою, товарною накладною та актом приймання –передачі товарів, який підлягає 100 % оплаті в термін не пізніше наступного числа після надання всіх видаткових документів. Строк оплати вказується в рахунку –фактурі (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 5.1.2 договору, покупець зобов’язаний вчасно, протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання, оплачувати вартість замовлених товарів, визначену у надісланому продавцем рахунку –фактурі.

Додатком 2 до Договору № 567 від 09.04.2008 р. між позивачем та відповідачем підписані правила використання та зберігання смарт –карт «Кло», відповідно до яких встановлено, що для забезпечення організації приймання –передачі товарів в рамках укладеного між покупцем та постачальником договору на постачання нафтопродуктів через мережу АЗС, останнім, за відповідним замовленням покупця, емітуються смарт-карти, які надають право покупцю на отримання нафтопродуктів через власних уповноважених осіб в мережі АЗС постачальника на умовах вказаного договору.

Пунктом 1.7 правил встановлено, що зобов’язання постачальника щодо відвантаження покупцеві товарів виникає в момент пред’явлення покупцем з дотриманням даних правил, положень та вимог що визначених умовами укладеного договору тих смарт-карт, що були отриманні ним в період дії та на умовах договору від постачальника та їх безпосередньої ідентифікації операторами мережі АЗС за допомогою терміналу».

Згідно з п. 1.8 правил, фактом підписання договору на постачання нафтопродуктів через мережу АЗС покупець підтверджує, що будь-яка особа, яка фактично утримує смарт-карту, отриману покупцем в рамках укладеного договору, є повноважним представником покупця на отримання товарів від постачальника через мережу АЗС, крім випадків, передбачених договором та умовами даних правил.

Відповідачем надано замовлення на виготовлення смарт-карти, відповідно до якого останній просить виготовити та запрограмувати смарт-карти, відомості про які закріпити за фактичними утримувачами/автомобілями (додаток № 3 до договору № 567 від 09.04.2008 р.).

Додатком № 4 до договору між сторонами у справі підписаний акт прийому –передачі смарт-карт, яким позивачем передано, а відповідачем прийнято виготовлені та запрограмовані смарт-карти, які закріплюються за фактичними утримувачами/автомобілями покупця, згідно наведених відомостей.

Позивачем на підставі видаткових накладних № ЦБКО-0023697 від 30.04.2008р. на суму 44372,79 грн., № ЦБКО-0025941 від 01.05.2008 р. –90275,07 грн., № ЦБКО-0027992 від 01.06.2008 р. –81608,90 грн., № ЦБКО-0030194 від 01.07.2008 р. –56340,78 грн., № ЦБКО-0032584 від 01.08.2008 р. –22638,83 грн. поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: дизпаливо, бензин А-95, ДП Евро вид І, бензин А-95 Преміум (S<10 мг/кг), всього на загальну суму 295236,37 грн. (копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

Між позивачем та відповідачем підписанні акти приймання передачі від 30.04.2008 р. на суму 44372,79 грн., від 01.05.2008 р. –90275,07 грн., від 01.06.2008р. –81608,90 грн., від 01.07.2008 р. –56340,78 грн., від 01.08.2008 р. –22638,83 грн., з яких вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв товар, загальною вартістю 295236,37 грн.

Також, в якості доказу передання відповідачеві продукції позивачем надано податкові накладні № ЦБКО від 30.04.2008 р. на суму 44372,79 грн., № ЦБКО від 01.05.2008 р. –90275,07 грн., № ЦБКО від 01.06.2008 р. –81608,90 грн., № ЦБКО від 01.07.2008 р. –56340,78 грн., № ЦБКО від 01.08.2008 р. –22638,83 грн., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно вищезазначених накладних та копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Для здійснення оплати за наданий товар позивачем виставлені відповідачу рахунки –фактури № ЦБКО-0007367 від 30.04.2008 р. на суму 44372,79 грн., № ЦБКО-0009311 від 01.05.2008 р. –90275,07 грн., № ЦБКО-0011367 від 01.06.2008 р. –81608,90 грн., № ЦБКО-0013437 від 01.07.2008 р. –56340,78 грн., № ЦБКО-0015508 від 01.08.2008 р. –22638,83 грн., всього на загальну суму 295236,37 грн. (копії рахунків наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, відповідач в порушення умов Договору № 567 на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС від 09.04.2008 р. лише частково здійснив оплату, поставленого позивачем, згідно з видатковими накладними товару, у сумі 206256,76 грн., що підтверджується наданими копіями виписок з особистого рахунку позивача; вартість товару у сумі 88979,61 грн. залишена відповідачем несплаченою.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 09.10.2008 р., отримання якої підтверджується власним підписом повноважного представника відповідача, з вимогою протягом 7-ми денного терміну здійснити погашення заборгованості у сумі 88979,61 грн.

Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, оплату залишку вартості товару не здійснив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився, письмових пояснень, доказів оплати товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що на час прийняття рішення відповідачем не сплачена позивачу повна вартість отриманого, на підставі видаткових накладних, відповідно до умов Договору № 567 від 09.04.2008 р. товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 88979,61 грн. заборгованості визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 17813,71 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 02.06.2008 р. по 31.12.2009 р., відповідно до рахунку № ЦБКО-0011367 від 01.06.2008 р., за період з 02.07.2008 р. по 31.12.2009 р., відповідно до видаткової накладної № ЦБКО-0030194 від 01.07.2008 р., за період з 04.08.2008 р. по 31.12.2009 р., відповідно до видаткової накладної № ЦБКО-0032584 від 01.08.2008 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено нараховані позивачем інфляційні втрати та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 17109,32 грн., які перераховані судом за вказаний період, згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

02.06.2008 - 31.12.200910000.001.1991990.00

02.07.2008 - 31.12.200956340.781.19010704.75

04.08.2008 - 31.12.200922638.831.1954414.57

Всього: 17109,32 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4258,06 грн. 3 % річних, які нараховані за рахунком № ЦБКО-0011367 від 01.06.2008 р., за видатковою накладною № ЦБКО-0030194 від 01.07.2008 р. та за видатковою накладною № ЦБКО-0032584 від 01.08.2008 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 150,00 грн. витрат за подачу до офіційного друкованого органу оголошення про виклик відповідача до суду.

На підтвердження витрат, позивачем надано суду рахунок –фактуру № 274 від 24.03.2010 р., виставлений підприємством «Редакція газети «Київська правда»на суму 150,00 грн., платіжне доручення № 1864 від 24.03.2010 р. про сплату позивачем на рахунок редакції газети «Київська правда»150,00 грн. за опублікування оголошення та акт прийому –здачі робіт від 01.04.2010 р. за рахунком № 274.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи вище викладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з подачею до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду, у сумі 150,00 грн., також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Віса 2001»(08161, Київська область, Києво – Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 100; код ЄДРПОУ 35411390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кло –Ойл»(юридична адреса: 08131, Київська область, Києво –Святошинський район, с. Софіївка Бощагівка, вул. Велика Кільцева, 2; поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Я. Івашкевича, 6/8а; код ЄДРПОУ 34275910) 88979,61 грн. заборгованості, 17109,32 грн. інфляційних втрат, 4258,06 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 1103,47 грн. державного мита, 234,50 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 150,00 грн. витрат на подачу до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду відповідача.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –26.04.2010 р.