Рішення № 9500501, 22.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 10/079-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/079-10

За позовом акціонерного комерційного банку «Інтеграл», м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара», м. Бориспіль;

про           стягнення 1607756,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Манько О.В., довіреність від 02.12.2009р. № 18416;

від відповідача: Дигодюк В.П., довіреність від 30.06.2009р. б/н.

обставини справи:

Акціонерний комерційний банк «Інтеграл»(далі –позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара» (далі –відповідач) про стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання останнім умов Кредитного договору № 812 від 27.02.2008р. та яка становить 1046027,15 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 543525,10 грн. та пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 20061,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2010р. порушено провадження у справі № 10/079-10 та призначено її розгляд на 22.04.2010р.

Присутній у судовому засіданні 22.04.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача в засіданні суду подав заяву № 150 від 21.04.2010р. про визнання позовних вимог у розмірі 1607756,58 грн. та заяву № 149 від 21.04.2010р. про залучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 та ч. 5 ст. 78 ГПК України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству. Оскільки позивачем здійснено нарахування пені за прострочку платежу з порушенням вимог чинного законодавства, тому визнання позову відповідачем в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів та за несвоєчасне повернення кредиту судом не приймається.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2008 року між акціонерним комерційним банком «Інтеграл»(за договором –банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тиара»(за договором –позичальник) був укладений Кредитний договір № 812 (далі –кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику короткострокову відкличну невідновлювальну кредитну лінію з загальним початковим лімітом по позичковому рахунку не більше 3 200 000,00 гривень строком по 26 лютого 2009 року із сплатою 18,5 (вісімнадцяти цілих п'яти десятих) процентів річних. Кредитна лінія відкрита з умовою щомісячного зменшення ліміту не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з червня 2008 року, на суму 360 000,00 гривень. Позичальник зобов’язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти й інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

Відповідно до змін і доповнення № 1 від 17.04.2008р. до кредитного договору, ліміт кредитної лінії було зменшено до 2 800 000,00 гривень.

Відповідно до змін і доповнення № 2 від 22.04.2008р. до кредитного договору, ліміт кредитної лінії було зменшено до 2 550 000,00 гривень.

Відповідно до змін і доповнення № 3 від 13.05.2008 р. до кредитного договору, ліміт кредитної лінії було зменшено до 2 450 000,00 гривень та встановлено графік погашення кредиту: по 272 200,00 грн. - не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з червня 2008 по січень 2009 року; 272 400,00 грн. - не пізніше 26 лютого 2009 року.

Відповідно до змін і доповнень № 5 від 15.09.2008р. до кредитного договору було змінено графік погашення кредиту: по 130 000,00 грн. - не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з вересня 2008 по січень 2009 року; 983 400,00 грн. - не пізніше 26 лютого 2009 року.

Відповідно до змін і доповнень № 6 від 01.12.2008р. до кредитного договору було змінено графік погашення кредиту: 686 700,00 грн. - не пізніше 30 січня 2009 р.; 686 700,00 грн. - не пізніше 26 лютого 2009 року.

Крім того, згідно змін і доповнення № 4 від 11.07.2008р. до кредитного договору, пункти 3.2. та 4.2. договору викладено у новій редакції. Зокрема, у відповідності з п. 4.2. кредитного договору, позичальник зобов’язується з 01 по 05 число кожного місяця забезпечити сплату процентів за минулий місяць, нарахованих банком згідно з п. 3.2. договору. Останній платіж на погашення процентів здійснити разом з остаточним погашенням кредиту.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язується кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти для оплати процентів за кредит, потім –простроченої заборгованості та неустойки. Сума, що залишилася, направляється для погашення строкової частини кредиту.

Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом у загальній сумі 1732106,29 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку, доданими до матеріалів справи. З ліміту кредитної лінії (2 800 000,00 грн.) відповідач не використав 21 866,56 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість за кредитом у сумі 1 046 027,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на надані суду докази та визнання суми боргу відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1046027,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 543525,10 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 20061,01 грн., розрахувану на підставі п. 7.1. договору, яким передбачено, що за порушення строків повернення кредиту і/або сплати процентів за кредит позичальник зобов’язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Таким чином, чинним законодавством визначений граничний розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті за порушення грошових зобов’язань, у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.5. кредитного договору передбачено, що пеня нараховується з дня виникнення порушення зобов’язання до дня його фактичного виконання.

Отже, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків пені та задовольняє її в сумі 327081,83 грн. –за несвоєчасне погашення кредиту за період з 30.09.2008р. по 29.03.2010р. та 12526,98 грн. –пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 05.11.2008р. по 12.10.2009р., згідно розрахунку наданого позивачем на виконання вимог суду з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ушакова, 23, код ЄДРПОУ 31839309) на користь акціонерного комерційного банку «Інтеграл»(03680, м. Київ, пр. Перемоги, 52/2, код ЄДРПОУ 22932856) 1046027 грн. 15 коп. –заборгованості за кредитом, 327081 грн. 83 коп. –пені за несвоєчасне погашення кредиту, 12526 грн. 98 коп. –пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 13837 грн. 79 коп. –державного мита, 203 грн. 12 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –27.04.2010 р.