Рішення № 9500434, 15.01.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2010 р. Справа № 10/030-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/030-10

за позовом                    приватного підприємства «Березино Промагротранс»,

                              с. Червоний Кут, Жашківського району, Черкаської області;

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», с. Мала Антонівка, Білоцерківського району, Київської області;

про                              примусове виконання обов’язку в натурі

Представники сторін:

від позивача:          Фрідмо Л.М., довіреність від 22.12.2009р. б/н;

від відповідача:          Дудник А.В., довіреність від 08.10.2009р. б/н.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось приватне підприємство «Березино Промагротранс»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (далі –відповідач) про примусове виконання обов’язку в натурі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за Договором зберігання від 31 жовтня 2006 року, укладеного між сторонами, ухиляється від обов’язку повернути позивачу 13 тон 670 кг цукру-піску, розфасованого у 273 поліпропіленові мішки, переданого на зберігання ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

Ухвалою господарського суду від 22.02.2010р. порушено провадження у справі №10/030-10 та призначено її розгляд на 16.03.2010р.

Присутній у судовому засіданні 16.03.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог, але письмовий відзив на позов та інші витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 22.02.2010р. документи не надав.

Ухвалою суду від 16.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 06.04.2010р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

В судовому засіданні 06.04.2010р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом документи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договором зберігання б/н від 31.10.2006р. встановлено строк зберігання майна до 31.12.2006р., після закінчення якого позивач зобов’язаний був прийняти це майно назад. Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності для витребування майна почався з 01 січня 2007 року, тобто після закінчення строку зберігання майна та строку дії договору. Отже, на день розгляду справи сплив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 15.04.2010р.

14.04.2010р. відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому наполягає, що накладна № 14/04 від 14.04.2008р. є сфальсифікованою і що протягом 2006-2009 років позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про повернення майна.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2006р. між приватним підприємством «Березино Промагротранс»(за договором –товародавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин»(за договором –зберігач) було укладено Договір зберігання б/н, за умовами якого зберігач зобов’язується прийняти в безоплатне зберігання майно, передане йому товародавцем, а останній бере на себе зобов’язання прийняти це майно назад. Найменування майна: цукор-пісок в мішкотарі. Кількість: 33 тони 670 кг. Загальна вартість майна 97668 грн. 48 коп. Строк зберігання до 31.12.2006 року.

Згідно п. 3.1. договору, здача майна зберігачу проводиться із складанням двосторонніх актів, які затверджуються обома сторонами.

На виконання умов договору, 31.10.2006р. сторонами було затверджено Акт здачі-приймання, відповідно до якого ПП «Березино Промагротранс» передав, а ТОВ «Агрокомплекс «Узин»прийняв матеріальні цінності, а саме: цукор у кількості 33 тони 670 кг, розфасованого у 673 поліпропіленові мішки, вартістю 97668,48 грн.

В подальшому, позивач отримав частину переданого на зберігання майна, а саме 20 тон цукру, розфасованого у 400 поліпропіленові мішки, що підтверджується накладною № 14/04 від 14 квітня 2008р.

Таким чином, на день розгляду справи відповідачем не виконані взяті на себе за договором зберігання зобов’язання та не повернуто цукор-пісок у кількості 13 тон 670 кг, розфасованого у 273 поліпропіленові мішки.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною першою статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

У відповідності з п. 2.1.3 договору, зберігач зобов’язаний повернути прийняте на збереження майно по першій вимозі товародавця.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання цукру від 19.03.2010р., яка була одержана відповідачем 23.03.2010р. Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, позивач також мав право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Згідно ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1). Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч. 3).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою забрати майно, передане на зберігання, після закінчення строку дії Договору зберігання б/н від 31.10.2006р., а також інших доказів, які б свідчили про його намір виконати взяті на себе зобов’язання за договором та повернути передане на зберігання майно.

Суд також звертає увагу на те, що п. 6.2. договору передбачено, що даний договір діє з моменту підписання його сторонами та до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідачем не надано доказів виконання у повному обсязі взятих на себе зобов’язань за Договором зберігання б/н від 31.10.2006р.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог.

Заперечення відповідача, щодо спливу строку позовної давності, наведені у відзиві на позовну заяву, до уваги судом не приймаються, оскільки частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Відповідачем було повернуто позивачу частину переданого на зберігання майна 14.04.2008р. на підставі накладної № 14/04. Накладна № 14/04 від 14.04.2008р. містить печатку ТОВ «Агрокомплекс «Узин», що дає змогу ідентифікувати юридичну особу, яка видала зазначену накладну. Крім того, відповідачем належними доказами не спростовано факт неповернення позивачу 20 тон цукру, розфасованого у 400 поліпропіленові мішки.

Таким чином, повернення позивачу частини переданого на зберігання майна свідчить про визнання відповідачем своїх зобов’язань, що виникли за Договором зберігання б/н від 31.10.2006р., та перериває перебіг строку позовної давності.

Отже, за таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин»(09138, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 1-А; код ЄДРПОУ 32638214) виконати в натурі обов’язок за Договором зберігання від 31 жовтня 2006 року, укладеного між приватним підприємством «Березино Промагротранс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», та повернути приватному підприємству «Березино Промагротранс»(19225, Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Червоний Кут, вул. Зарічна, 14; код ЄДРПОУ 34420556) 13 тон 670 кг цукру-піску, розфасованого у 273 поліпропіленові мішки.

Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин»(09138, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 1-А; код ЄДРПОУ 32638214) на користь приватного підприємства «Березино Промагротранс»(19225, Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Червоний Кут, вул. Зарічна, 14; код ЄДРПОУ 34420556) 1088,13 грн. –витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов