Рішення № 9500421, 22.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 10/061-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/061-10

за позовом малого приватного підприємства «Арніка 2», м. Київ;

до закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора;

про           стягнення 20750,38 грн.

Представники сторін:

від позивача : Гайдамаченко В.Г., довіреність б/н від 03.03.2010р.;

від відповідача: Лешкевич О.М., довіреність № 124-2009 від 29.12.2009р.

обставини справи:

Мале приватне підприємство «Арніка-2»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20284,38 грн., яка складається з суми боргу 16300,07 грн., що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору №17-190/1 від 26.06.2007р. та нарахованої за прострочення платежу пені в розмірі 3984,31 грн.

22.03.2010р. ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі №10/061-10 та призначено її розгляд на 06.04.2010р.

Ухвалою від 06.04.2010р. суд відклав розгляд справи на 22.04.2010р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні 22.04.2010р. представник позивача позовні вимоги вимоги підтримав повністю.

Представник відповідач проти позову в частині стягнення суми основного боргу не заперечував, але письмовий відзив на позов суду не надав.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007р. між малим приватним підприємством «Арніка-2»(за договором –Виконавець) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»(за договором –Замовник) було укладено Договір № 17-190/1 (надалі –договір) з додатками на кожну партію продукції.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору, Виконавець зобов’язався виготовити постери, сіті-лати, банери для розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях (надалі - продукція), згідно затвердженого макету та зразка. Асортимент, кількість та ціна вказується у відповідних Додатках до даного Договору, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити таку продукцію у разі належного виконання замовлення. Ціни, кількість і асортимент продукції, що виготовляється, кожного разу підлягають попередньому узгодженню сторонами і вказуються у Додатку до Договору та рахунку-фактурі.

Згідно п. 2.1 договору, Виконавець бере на себе виконання робіт з виготовлення продукції в асортименті, терміни, кількості та цінами, зазначеними в Додатках та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 2.2 договору, Замовник повинен провести своєчасну і повну оплату Продукції.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата провадиться Замовником шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у вигляді 100% передплати по кожному додатку, якщо інше не обговорено сторонами у Додатках до даного договору.

На виконання умов Договору № 17-190/1 від 26.06.2007р. сторонами 22.07.2008р. було укладено Додаток № 16 до договору, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання по виготовленню продукції (постери та сіті-лайти) на загальну суму 4849,96 грн., з ПДВ. Строк виконання робіт – 3 робочих дня з моменту надання оригіналу-макету.

21.08.2008р. сторонами був підписаний Додаток № 18 до договору, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання по виготовленню продукції (постери, сіті-лайти, банери) на загальну суму 4791,67 грн., з ПДВ.

29.09.2008р. сторонами було укладено Додаток №19 до договору, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання по виготовленню продукції (сіті-лайти) на загальну суму 2001,64 грн., з ПДВ.

28.04.2008р. сторони підписали Додаток № 21 до договору, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобовязання по виготовленню продукції (сіті-лайти) на загальну суму 4656,80 грн., з ПДВ.

На підставі укладених між сторонами Додатків №№ 16, 18, 19, 21 до договору, позивачем було виготовлено та передано для відповідача продукції на загальну суму 16300,07 грн. Факт передачі продукції відповідачу підтверджується накалдними №1063 від 03.10.2008р. на суму 2001,64 грн.; №1064 від 03.10.2008р. на суму 4791,67 грн.; №1225 від 06.11.2008 р. на суму 4849,96 грн. та Актом наданих послуг від 28.04.2009р. на суму 4656,80 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з п. 4.1. договору, розрахунки по договору здійснюються шляхом перерахування відповідачем 100% передплати по кожному додатку до договору. Проте, позивачем виготовлено та передано відповідачу продукцію без одержання передплати. Отже, сторони своїми діями змінили умови договору щодо порядку проведення розрахунків за виготовлену продукцію.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 29.12.2009р. та 11.01.2010р. надіслав на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 16300,07 грн., які останній залишив без відповіді та задоволення.

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання зобов’язань за Договором № 17-190/1 від 26.06.2007р. в частині оплати, згідно Додатків №№ 16, 18, 19, 21 до договору, наданих послуг та переданої продукції на загальну суму 16300,07 грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3984,31 грн. за весь час прострочення платежу, починаючи від дати передачі продукції відповідачу. Проте, з таким розрахунком суд погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку недотримання умов оплати по п. 4.1. Замовником, на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, у випадку, якщо сторони домовляться у письмовому виді про оплату послуг після їх надання.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено вимоги п. 4.1. договору щодо умов оплати, тому на суму заборгованості нарахована пеня, починаючи від дати передачі продукції відповідачу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

У відповідності з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, тому суд перевірив правильність нарахування пені відповідно до вище вказаних вимог чинного законодавства та задовольняє її в сумі 1416,33 грн. за наступним розрахунком:

1) по Додатку № 16 до договору та накаладній № 1225 від 06.11.2008р.:

4849,96 грн. (борг) х 12% (ставка НБУ) х 2 : 100 : 365 х 181 дн. (з 06.11.2008 р. по 05.05.2009р.) = 577,21 грн.;

2) по Додаткам №№ 18, 19 до договору та накладним № 1063 і № 1064 від 03.10.2008р.:

6793,31 грн. (борг 4791,67 + 2001,64) х 12% (ставка НБУ) х 2 : 100 : 365 х 182 дн. (з 03.10.2008 р. по 02.04.2009р.) = 812,96 грн.;

3) по Додатку № 21 та Акту виконаних послуг від 28.04.2009р. –пеня розрахована у межах періоду, визначеного у позовній заяві, та після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, оскільки доданий до позовної заяви акт виконаних послуг відповідачем не підписаний:

4656,80 грн. (борг) 10,25% (ставка НБУ) х 2 : 100 : 365 х 10 дн. (з 05.01.2010р. по 14.01.2010р.) = 26,16 грн.;

Всього: 577,21 грн. + 812,96 грн. + 26,16 грн. = 1416,33 грн.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090) на користь малого приватного підприємства «Арніка 2»(04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, корп. «М», код ЄДРПОУ 21555729) суму основної заборгованості 16300 грн. 07 коп., пеню –1416 грн. 33 коп., державне мито –177 грн. 16 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –206 грн. 12 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –27.04.2010 р.