Рішення № 9500365, 22.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 9/063-10          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/063-10 22.04.2010 р.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»

До Малого приватного підприємства «АНКО»

Про стягнення 30545, 09 грн.

Суддя Л.В. Сокуренко Представники: від позивача:Яценко В.А. (дов. № 150 від 01.03.2010 р.)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»(позивач) до Малого приватного підприємства «АНКО»(відповідач) про стягнення заборгованості на суму 30545, 09 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Малим приватним підприємством «АНКО» договору на купівлі-продажу № 308 від 17.07.09 р.

Ухвалою суду від 24.03.2010 р. порушено провадження у справі № 9/063-10 та призначено розгляд справи на 06.04.2010 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 24.03.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 06.04.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 22.04.2010 р.

В судове засідання 22.04.2010 р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк вирішення спору –24.05.2010 р.           

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду від 24.03.2010 р. та 06.04.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Дніровська,7 та отримані представником відповідача за довіреністю, але відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/063-10 двічі відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2009 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста», в особі директора Бугери В.А., що діє на підставі Статуту та відповідачем - Малим приватним підприємством «АНКО», в особі директора Ліскової Л.А., що діє на підставі Статуту укладено договір № 308 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом договору є поставка широкого спектру продовольчої групи товарів та кормів для тварин (товар).

Позивач зобов’язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти та сплатити вартість отриманого товару відповідно до умов Договору і додаткових угод до нього (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у видаткових накладних.

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться представником відповідача в присутності представника позивача. В разі виявлення невідповідності між фактично прийнятою кількістю товару та кількістю, зазначеною в накладній, складається «акт прийому-передачі», який підписується представниками сторін (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору моментом поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання по 30 грудня 2009 року (п. 9.5 Договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час виконання дії Договору (п. 9.7 Договору).

За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»на виконання умов Договору надало відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними.

В якості доказів передачі товару позивач долучив до матеріалів справи видаткові накладні № 000012171 від 03.11.09 р. на суму 2 354, 00 грн., № 000012507 від 10.11.09 р. на суму 5396,84 грн., № 000012581 від 10.11.09 р. на суму 2 933, 44 грн., № 000012776 від 17.11.09 р. на суму 4228,84 грн., № 000013179 від 24.11.09 р. на суму 4175,45 грн., № 000013204 від 24.11.09 р. на суму 275,00 грн., № 000013217 від 24.11.09 р. на суму 1560,32 грн., № 000013515 від 01.12.09 р. на суму 3708,96 грн., № 000013846 від 08.12.09 р. на суму 4047,58 грн., підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх мокрими печатками (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки за товар відповідач проводить протягом 10 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахунку коштів на розрахункові рахунки позивача.

За ствердженням позивача, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар за вищезазначеними накладними у встановлений п. 5.2 Договору термін, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 28681,13 грн.

Зазначена сума заборгованості також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.09 р. по 31.01.10 р., підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх мокрими печатками (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

З метою досудового врегулювання спору, 04.02.2010 р. позивач направив відповідачу претензію № 116 з вимогою про повернення 28681,13 грн. заборгованості за договором. Відповіді на зазначену претензію позивач не отримав.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не з’явився; вимоги ухвал суду від 24.03.2010 р. та 06.04.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 28861,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 1626,00 грн. за період з 13.11.2009 р. по 11.03.2010 р., тобто за 4 місяці.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Пунктом 5.4 Договору при порушенні терміну розрахунку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі Подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу, що діє на період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв’язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 1626,00 грн. за розрахунком позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані 3 % річних у сумі 237,96 грн. за період з 13.11.2009 р. по 11.03.2010 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення 3 % річних у сумі 237,96 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Малого приватного підприємства «АНКО»(07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Дніровська,7 код ЄДРПОУ 19408962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста» (03022, м. Київ, пров. В. Жуковського,12, код ЄДРПОУ 30928325) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 28681 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 13 коп. основної заборгованості, 1626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 00 коп. пені, 3 % річних у сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. 00 коп. та судові витрати: державне мито у сумі 305 (триста п’ять) грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко