Рішення № 9500298, 19.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 4/042-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Термо", м. Біла Церква

про стягнення 93 763,34 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Турчак Г.В. –дор. від 15.04.2010р.

відповідач – не з’явився;

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Термо" (відповідач) про стягнення 93763,34 грн., яка складається з заборгованості за договором №2/09 в розмірі 36000 грн. (аванс) та 57763,34 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 19.04.2010р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 29.03.2010р., що підтверджується залученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення №0103222501710, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,

встановив:

В січні 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад Термо" (виконавець) було укладено договір № 2/09 відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: виконати хімічну обробку внутрішніх поверхонь, видалення відкладень осаду підігрівача оливи в терміни згідно календарного плану, що є невід’ємною частиною договору.

          Даний термін встановлено з 21.01.2009р. по 29.01.2009р.

Відповідно до п. 2.1 договору, розрахунок проводиться в безготівковій формі і в національній валюті України на умовах 36000 грн. - попередня оплата, решта –не пізніше 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору, позивачем було оплачено відповідачу 36000грн. авансу, що підтверджується платіжним дорученням №123 від 13.01.2009р. та банківською випискою від 13.01.2009р.

Однак, всупереч умов договору, у визначений строк відповідачем не проведено необхідного об'єму робіт.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів, які б свідчили про повернення позивачу сплаченого за платіжним дорученням № 123 від 13.01.2009р. авансу та виконання робіт за договором не надав, а тому суд вважає вимоги позивача в частині повернення 36000,00 грн. авансу правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 57763,34 грн. збитків, понесених внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором на підставі ст.623 Цивільного кодексу України, відповідно до якої визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані цим збитки.

Дану суму позивач обґрунтовує тим, що п. 3.1 договору визначено, що за порушення прийнятих по Договору зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

А тому, враховуючи той факт, що відповідач своїх зобов’язань за договором не виконав, та внаслідок простою обладнання, яке тривало із 29.01.2009р. по 06.03.2009р. підприємству було завдано збитків, які складаються зі штрафу по податку на додану вартість, суми по сплаті заробітної плати, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збитків внаслідок використання енергоносіїв - електроенергії та газу.

Вимогами статті 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

Отже, предметом доказування згаданої позовної вимоги є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

Обов’язок доказування, відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази, та встановлені на їх підставі обставини справи, не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, і відповідно для задоволення згаданої позовної вимоги.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Термо" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 22, 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Термо" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, шосе Сквирське, 218-б, к. 51, код 34688120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (46010, м. Тернопіль, вл. Текстильна,5, код 32736671) 36000 (тридцять шість тисяч) грн. авансу, 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. державного мита, 90 (дев’яносто) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 57763,34 грн. збитків відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 26.04.2010р.