Рішення № 9500196, 04.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 5/043-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Горбані», с. Горбані

до Приватного підприємства агрофірма «Маяк», с. Стовп’яги

про стягнення 44720,50 грн.

за участю представників:

позивача:Журавель В.В. –дов. від 25.02.2010р. № 41/2010

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Горбані»(далі –позивач) до Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(далі – відповідач) про стягнення 44720,50 грн., з яких 33600 грн. основного боргу, 3469,52 грн. пені, 505,38 грн. 3% річних, 1545,60 грн. інфляційних втрат, 5600 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 01.02.2010р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 22.06.2009р. (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов’язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача –покупця зерно гречки (надалі –товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 8.2 договору, остаточний термін оплати товару складає 30 діб з моменту отримання товару.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент: підписання накладної про відвантаження товару.

Отримавши товар, відповідач підтверджує цим своє зобов’язання сплатити залишкову вартість товару в обумовлені договором строки (п. 14.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь –якому випадку до 22.06.2009р. (п. 15.1 договору).

На виконання умов договору позивач по накладним від 22.06.2009р. № 973 на суму 20746 грн. та від 25.06.2009р. № 975 на суму 29854 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 50600 грн., а відповідач на підставі довіреності від 22.06.2009р. серії ЯПР № 065410 вказаний товар отримав, завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково перерахувавши на рахунок позивача 17000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 398 від 11.07.2009р., завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

За таких обставин за відповідачем рахується борг в розмірі 33600 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар по зазначеним вище накладним, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 33600 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 33600 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 01.08.2009р. по 21.01.2010р. складають 1545,60 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 25.07.2009р. по 21.01.2010р. складають 505,38 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних з простроченої суми за період з 25.07.2009р. по 21.01.2010р. в розмірі 499,86 грн. В решті заявленої до стягнення сумі 3% річних суд відмовляє.

Також позивач на підставі п. 16.2 договору просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка за розрахунком позивача за період з 25.07.2009р. по 20.01.2010р. складає 3469,52 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом стягненню підлягає пеня нарахована за період з 25.07.2009р. по 20.01.2010р. в розмірі 3421,68 грн. В решті заявленої до стягнення сумі пені суд відмовляє.

Крім того, позивач просить суд на підставі п. 16.3 договору стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми договору що складає 5600 грн. за односторонню необґрунтовану відмову від виконання останнім взятих на себе зобов’язань за договором.

Проте, позивач під час розгляду справи не довів необґрунтованої відмови відповідача щодо здійснення своїх зобов’язань за договором та не надав суду доказів, які б підтверджували таку необґрунтовану відмову.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є недоведеними безпідставними та непідтвердженими належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33600 грн. заборгованості, 499,86 грн. трьох процентів річних, 1545,60 грн. інфляційних втрат, 3421,68 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(08436, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н., с. Стовп’яги, код ЄДРПОУ 03331513) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Горбані»(08464, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Горбані, вул. Леніна, 49, код ЄДРПОУ 03753444) 33600 (тридцять три тисячі шістсот) грн. основного боргу, 1545 (одну тисячу п’ятсот сорок п’ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 86 коп. 3% річних, 3421 (три тисячі чотириста двадцять одну) грн. 68 коп. пені, 390 (триста дев’яносто) грн. 67 коп. –витрат по сплаті державного мита та 206 (двісті шість) грн. 16 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.