Рішення № 9500193, 04.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 5/041-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма”, м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Шляховик”, с. Пришивальня, Фастівський р-н.

про стягнення 15196,45 грн.

за участю представників:

позивача:Мельниченко О.В. –дов. від 25.05.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” (далі –позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства “Шляховик” (далі –відповідач) про стягнення 15196,45 грн., з яких 10560 грн. основного боргу, 1056 грн. штрафу, 2072,07 грн. пені, 262,30 грн. 3% річних та 1246,08 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду телеграму в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв’язку з неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника відповідача, оскільки останній зайнятий в іншій справі.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик», який зайнятий в іншій справі не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 09.09.2008р. № 2008-09/03-19 (далі –договір) який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Згідно п. 4.1 договору прийняття товару по кількості і якості проводиться відповідачем в момент його передачі від позивача.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначається в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товар може передаватися відповідачу партіями. Перша партія товару відвантажується лише після отримання 20% передоплати від вартості товару.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі виявлення можливих недоліків відповідач повинен скласти відповідний акт та негайно повідомити про це позивача. Акт складається з обов’язковою присутністю представника позивача.

Якщо позивачеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим відповідачем, як такий, що відповідає вимогам (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в рахунку –фактурі, що може виписуватися позивачем.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті (п. 5.2 договору).

У відповідності до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару згідно з додатком оплачується відповідачем в термін до 10.09.2008р.; 80% від вартості товару згідно з додатком оплачується відповідачем в термін до 01.11.2008р.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 10.09.2008р. № 04/0000368 поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин на загальну суму 13200 грн., а відповідач на підставі довіреності від 10.09.2008р. серії НБІ № 154800 вказаний товар отримав.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково на суму 2640 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 11.09.2008р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Таким чином, за відповідачем рахується борг в розмірі 10560 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 10560 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10560 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1246,08 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 262,30 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення за період з 01.11.2008р. по 02.09.2009р., яка за його розрахунком складає 2072,07 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з врахуванням вищеперелічених норм чинного законодавства стягненню підлягає пеня нарахована за шість місяців за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. в розмірі 1261,70 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Також позивач на підставі п. 8.3 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає 1056 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10560 грн. заборгованості, 262,30 грн. трьох процентів річних, 1246,08 грн. інфляційних втрат, 1261,70 грн. пені та 1056 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1000 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов’язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено договір про надання правової допомоги від 12.08.2009р. № 12/3 на який, зокрема, посилається позивач як на доказ понесених ним судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката та встановлено, що він укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», а не з адвокатом чи адвокатським об'єднанням, а тому зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, а є витратами позивача на оплату послуг товариства з надання йому правової допомоги, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрат на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Шляховик” (08513, Київська область, Фастівський р-н., с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” (юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. шосе Мінське, 4; фактична адреса: 02166, м. Київ, пр. Лісовий, 39, код ЄДРПОУ 33937992) 10560 (десять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. основного боргу, 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 70 коп. пені, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 30 коп. 3% річних, 1246 (одну тисячу двісті сорок шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1056 (одну тисячу п’ятдесят шість) грн. штрафу, 143 (сто сорок три) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.