Рішення № 9500178, 22.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" квітня 2010 р. Справа № 18/048-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»

до Закритого акціонерного товариства «Росава»

про стягнення 35945,21 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Онищенко А.В.

від відповідачів: Мартинко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»(далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства «Росава» (далі - відповідач) про стягнення 35945,21 грн. пені за несвоєчасне виконання умов договору.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 12.04.2010 року та призначено справу до розгляду на 22.04.2010 року.

Позивач в ході розгляду спору позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що нарахування пені зумовлене порушенням відповідачем строку поставки продукції за договором № 144/886 від 25.12.2009 року.

Відповідач в судовому засіданні 22.04.2010 року надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 144/886, укладеним 25.12.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод»та Закритим акціонерним товариством «Росава».

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Продавець (відповідач) продає продукцію (автошини) згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець (позивач) придбаває її за умовами даного договору.

Згідно з ч. 2 п. 5 Договору відвантаження оплаченої продукції відбувається впродовж шести календарних днів з дати здійснення покупцем передплати за цінами станом на дату надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою придбання продукції на виконання своїх зобов'язань за ч. 1 п. 5 Договором 28.12.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в сумі 8000000,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6156 від 28.12.2009 року.

Таким чином, позивач вважає, що з огляду на умови ч. 2 п. 5 Договору відповідач мав поставити продукцію до 03.01.2010 року, однак, свої зобов’язання своєчасно та в повному обсязі не виконав.

У зв’язку з чим, 05.01.2010 року на адресу відповідача був направлений лист-вимога від 05.01.2010 року про поставку обумовлено Договором продукції, яка залишена без задоволення.

Після чого, 11.01.2010 року на адресу відповідача була направлена претензія від 11.01.2010 року, в якій позивач просив відповідача повернути авансовий платіж в сумі 8000000,60 грн., що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України в зв'язку з невиконанням умов Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 144/886, укладеним 25.12.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод»та Закритим акціонерним товариством «Росава», який підписаний повноважними представниками сторін - Закритого акціонерного товариства «Росава»в особі голови правління та Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагоно-будівельний завод» в особі директора, та скріплений печатками господарюючих суб'єктів. Договір укладений на підставі вільного волевиявлення сторін та оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 144/886 від 25.12.2009 року є дійсним, також відсутні підстави вважати договір № 144/886 від 25.12.2009 року нікчемним, що сторонами не заперечено та не спростовано.

Таким чином, договір № 144/886 від 25.12.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства України, та на підставі статті 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що непоставка відповідачем передплаченої продукції є порушенням умов договору, що стало підставою для відмови позивача в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України від вимоги про виконання зобов’язання в натурі, у зв’язку з чим ним заявлено вимогу про повернення передплачених сум, яка відповідачем була задоволена лише 11.01.2010 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Статтею ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 10.1. Договору в разі затримки поставки або недопоставки продукції Продавець сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості непоставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочки поставки.

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню від 8000000,60 грн. вартості недопоставленої продукції за 8 днів прострочення за період з 04.01.2010 року до 11.01.2010 року, що за його розрахунком складає 35945,21грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, враховуючи, що стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором № 144/886 від 25.12.2009 року погоджено сторонами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з відповідача підлягає стягненню пеня за період фактичного прострочення виконання зобов’язання в сумі 35945,21грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок порушення ним господарського зобов’язання.

Керуючисьст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Росава»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код 302253385) на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»(94018, Луганська обл., м. Стаханов, пр-т Леніна, 67, код 00210890) 35945,21 грн. пені, 359,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя