Рішення № 9500024, 01.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2010 р. Справа № 22/038-09          

За позовом Броварської районної спілки споживчих товариств, Київська обл., м. Бровари

до споживчого товариства «Юлія», Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка

про стягнення 2136,58 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

позивача – Балинська Л.М., довіреність б/н від 11 січня 2010 року;

відповідача –не з’явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулась Броварська районна спілка споживчих товариств (далі –Позивач) до споживчого товариства «Юлія»(далі –Відповідач) про стягнення 2136,58 грн., що становить 1750,00 грн. основного боргу, 99,08 грн. 3% річних, 287,50 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору делегування повноважень та виконання окремих функцій № 47 від 01 листопада 2000 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2009 року порушено провадження у справі № 22/038-09 та призначено її до розгляду на 26 січня 2010 року.

Ухвалами суду від 26 січня 2010 року, 26 лютого 2010 року розгляд справи відкладався відповідно на 16 лютого 2010 року, 16 березня 2010 року.

У зв’язку з відпусткою судді Третьякової О.О. судове засідання 16 лютого 2010 року не відбулося, тому розгляд справи ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2010 року призначено на 26 лютого 2010 року.

У судовому засіданні 16 березня 2010 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 01 квітня 2010 року.

Через загальний відділ суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № суду 1703 від 16 лютого 2010 року), яким останній просить відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що Позивач не виконував взятих на себе зобов’язань по Договору, актів про виконання робіт та послуг на користь Відповідача не надавав, а Договір не передбачає автоматичного перерахування коштів.

В додаткових обґрунтуваннях позовної заяви № 85 від 15 березня 2010 року Позивач зазначає, що Договір делегування повноважень та виконання окремих функцій № 47 від 01 листопада 2000 року, укладений між споживчим товариством «Юлія» та Броварською районною спілкою споживчих товариств, є саме таким договором, який підтверджував членство Відповідача у складі Броварської райспоживспілки; назва та зміст цього Договору цілком відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про споживчу кооперацію»і типовому договору між райспоживспілкою та споживчим товариством, затвердженому Центральною спілкою споживчих товариств.

У судовому засіданні 16 березня 2010 року Позивач подав заяву б/н від 16 березня 2010 року, якою відмовляється від стягнення з Відповідача 99,08 грн. 3% річних та 287,50 грн. інфляційних втрат.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснюється у більш тривалий строк, ніж передбачений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір делегування повноважень та виконання окремих функцій № 47 від 01 листопада 2000 року (далі –Договір), за умовами якого Відповідач на добровільних засадах увійшов до складу Броварської райспоживспілки і делегував їй певні повноваження та функції (пункт 2.1. Договору), а Позивач зобов’язався забезпечити Відповідача певною інформацією, інформаційними матеріалами, довідниками проводити семінари, наради, конкурси, роз’яснення та ін. (пункт 2.2. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору за виконання робіт та надання послуг, передбачених в Договорі, споживче товариство гарантує перерахування грошових коштів Броварській райспоживспілці; оплата здійснюється в межах кошторису та в розмірах, затверджених правлінням Броварської райспоживспілки до 15 числа щомісячно у розмірі 50,00 грн.

В порушення договірних зобов’язань Відповідач оплату по Договору своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 1750,00 грн. за період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року включно.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що заборгованість у розмірі 1750,00 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1750,00 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

Заперечення Відповідача, щодо відсутності у нього обов’язку щомісячної сплати за Договором спірної суми судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В пункті 6 статті 111 Господарського кодексу України зазначено, що правові засади організації та діяльності споживчої кооперації визначаються законом.

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність (абзац 3 пункту 4 Рішення Конституційного суду України № 16-рп/2004 від 11 листопада 2004 року «У справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" справа про захист права власності організацій споживчої кооперації).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживчу кооперацію"№ 2265-XII від 10 квітня 1992 року (далі –Закон про споживчу кооперацію) діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності, членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.

Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них; взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах; товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій (частина 1 статті 8 Закону про споживчу кооперацію).

Частиною 2 статті 8 Закону про споживчу кооперацію встановлено, що спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.

Виходячи із назви та змісту Договору, суд дійшов висновку, що даний Договір є угодою, якою Відповідач як член Броварської районної спілки споживчих товариств делегував Позивачу частину своїх повноважень та виконання окремих функцій, а щомісячна плата, у розмірі 50,00 грн. встановлена пунктом 3.1. Договору за своєю правовою природою є внутрішньогосподарським відрахуванням.

Тому, суд погоджується з доводами Позивача, що Договір № 47 від 01 листопада 2000 року не є договором підряду, надання послуг чи доручення, за цим договором Позивач і Відповідач не набувають статусу «підрядника»та «замовника», «виконавця»та «замовника»чи «повіреного»та «довірителя», таким чином вимоги глав 61, 63 та 68 Цивільного кодексу України на нього не розповсюджуються.

Крім того, ні пунктом 3.1. Договору, ні іншими положеннями Договору обов’язок щомісячної плати не ставиться в залежність від наявності Актів про виконання робіт та послуг.

До того ж судом враховано, що Відповідачем неодноразово здійснювалась проплата за Договором, що, зокрема, підтверджується прибутковими касовими ордерами від 05 травня 2006 року на суму 150,00 грн., від 22 червня 2006 року на суму 368,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач в судовому засіданні 16 березня 2010 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву б/н від 16 березня 2010 року, якою відмовляється від стягнення з Відповідача 99,08 грн. 3% річних та 287,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; ця заява підписується відповідно позивачем; про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд приймає часткову відмову Позивача від позову, а провадження у справі № 22/038-09 в частині стягнення з Відповідача 99,08 грн. 3% річних та 287,50 грн. інфляційних втрат підлягає припиненню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із споживчого товариства «Юлія»(07451, Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка, вул. Басова, буд. 31, код 30944876) на користь Броварської районної спілки споживчих товариств (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139, код 01702046) 1750,00 грн. (одну тисячу сімсот п’ятдесят гривень) основного боргу; 83,54 грн. (вісімдесят три гривні п’ятдесят чотири копійки) державного мита; 193,30 грн. (сто дев’яносто три гривні тридцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі № 22/038-09 в частині стягнення із споживчого товариства «Юлія»(07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка, вул. Басова, буд. 31, код 30944876) 99,08 грн. (дев’яносто дев’ять гривень вісім копійок) 3% річних та 287,50 грн. (двісті вісімдесят сім гривень п’ятдесят копійок) інфляційних втрат припинити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 26 квітня 2010 року.