Рішення № 9500026, 16.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 22/022-10          

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД», м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес», Київська обл., м. Васильків

про стягнення 35876,58 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача: Норочевський О.О., довіреність № 4/01-10 від 04 січня 2010 року,

від Відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

          До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД»(далі - Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»(далі - Відповідач) про стягнення 35876,58 грн., що складає 10912,74 грн. пені; 19163,84 грн. відсотків річних; 5800,00 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов терміну оплати товару за Договором купівлі-продажу № 163 від 14 жовтня 2009 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року порушено провадження у справі № 22/022-10 та призначено її до розгляду на 02 березня 2010 року.

У зв’язку з неявкою Відповідача розгляд справи ухвалою суду від 02 березня 2010 року відкладено на 16 березня 2010 року.

Відповідач у судове засідання 16 березня 2010 року вдруге не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив, проте справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце засідання суду, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №013221678137 від 16 лютого 2010 року.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 березня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 163 від 14 жовтня 2009 року (далі - Договір), згідно пункту 1.1. якого Продавець (Позивач) зобов’язався передати, а Покупець (Відповідач) прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним Договором, товар (партію товару) у кількості, асортименті та по цінам, вказаних в накладних на відпуск товару (далі по тексту –товарна накладна), які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Відповідач оплачує Позивачу поставлений товар на умовах відстрочки платежу - 14 календарних днів; партією товару вважається товар, поставлений за одною накладною, актом приймання –передачі і т.п.; поставлений товар має бути оплачений Відповідачем до спливу строку відстрочки платежу.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар, що підтверджується накладною № 139-10 від 15 жовтня 2009 року на суму 290000,00 грн.

Відповідач зобовязався сплати Позивачу вартість поставленого товару у строк до 29 жовтня 2009 року включно.

Листом № 422 від 15 грудня 2009 року Відповідач підтвердив факт прострочки оплати товару, поставленого за Договором, й гарантував його оплату в строк до 18 грудня 2009 року.

Однак, Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань здійснив оплату лише 05 січня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 05 січня 2010 року на суму 290000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 14/01-10 від 14 січня 2010 року про сплату 10912,74 грн. пені; 19163,84 грн. відсотків за користування чужими коштами та 5800,00 грн. інфляційних втрат, однак Відповідач залишив вимогу без відповіді та без задоволення.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 7.3. Договору встановили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Відповідачем зобов’язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за Договором, Позивачем нараховано пеню за період з 30 жовтня 2009 року по 05 січня 2010 року на 290000,00 грн. заборгованості за 67 днів прострочення платежу в сумі 10912,74 грн.

Оскільки сума пені, за розрахунком Позивача за вищевказаний період, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 10912,74 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 19163,84 грн. відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та 5800,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, як це встановлено статтею 536 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж на три календарні дні Відповідач зобов’язується сплатити Позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання терміну оплати товару до дня його фактичної оплати.

Відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані Позивачем з 30 жовтня 2009 року по 05 січня 2010 року на 29000,00 грн. заборгованості за 67 днів прострочення платежу в сумі 19163,84 грн.

Оскільки сума відсотків річних, за розрахунком Позивача за вищевказаний період, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 19163,84 грн. відсотків річних за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати Позивачем нараховані за період з 30 жовтня 2009 року по 05 січня 2010 року на суму 29000,00 грн. заборгованості за 67 днів прострочення платежу в розмірі 5800,00 грн.

Оскільки сума інфляційних втрат, за розрахунком Позивача за вищевказаний період, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 5800,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 10912,74 грн. пені. 19163,84 грн. відсотків річних та 5800,00 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код 14314274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД»(51250, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Губиниха, вул. Леніна, буд. 234, код 31987126) 10912,74 грн. (десять тисяч дев’ятсот дванадцять гривень сімдесят чотири копійки) пені; 19163,84 грн. (дев’ятнадцять тисяч сто шістдесят три тисячі вісімдесят чотири копійки) відсотків річних; 5800,00 грн. (п’ять тисяч вісімсот гривень) інфляційних втрат; 358,77 грн. (триста п’ятдесят вісім гривень сімдесят сім копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 26 квітня 2010 року.