Рішення № 9498787, 16.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 41/804-22/013-10

За позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Любарецьке”, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Любарці

до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс “Агромарс”, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка

про стягнення 278178,89 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

позивача – не з'явився

відповідача – Яковіцька І.П., довіреність № КАМ-2009/10/28 від 28 жовтня 2009 року.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Любарецьке»до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс»про стягнення 278178,89 грн., що складає 277447,16 грн. основного боргу та 731,73 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 січня 2010 року справу №41/804-22/013-10 прийнято до провадження суддею Третьяковою О.О. та призначено її розгляд на 16 лютого 2010 року.

У зв’язку з відпусткою судді Третьякової О.О. судове засідання 16 лютого 2010 року не відбулося, розгляд справи ухвалою суду від 15 лютого 2010 року призначено на 26 лютого 2010 року.

У судовому засіданні 26 лютого 2010 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 02 березня 2010 року о 14:30 год.

Ухвалою суду від 02 березня 2010 року розгляд справи відкладено на 16 березня 2010 року.

У відзиві на позовну заяву № 16/2-0523 від 25 лютого 2010 року, подану Відповідачем у судовому засіданні 26 лютого 2010 року, останній просить у позові відмовити з тих підстав, що строк виконання його зобов’язання по оплаті товару не настав, а отже вимоги Позивача є безпідставними.

Крім того, представник Відповідача у судовому засіданні 26 лютого 2010 року подав клопотання №16/2-0522 від 25 лютого 2010 року про припинення провадження у справі у зв’язку з оплатою Відповідачем товару у сумі 276447,16 грн.

В судове засідання 16 березня 2010 року Позивач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Враховуючи, що явка Позивача обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області від 15 лютого 2010 року розгляд справи № 41/804-22/013-10 продовжено на один місяць.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 березня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

встановив:

          Позивач на замовлення Відповідача з 13 по 17 жовтня 2009 року поставив останньому 419640 тонн зерна кукурудзи, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 6-21), підписаними сторонами видатковими накладними та відповідною довіреністю, копії яких додані до матеріалів справи, (а.с. 30-34, 22).

          Актом відбору проби від 16 жовтня 2009 року, встановлено перевищення сміттєвої домішки в партіях товару поставленого за товаро-транспортини накладними № 123, 124 від 16 жовтня 2009 року на 0,6% та 0,8% відповідно, в зв’язку з чим масу поставленої кукурудзи за вищевказаними документами зкореговано в сторону зменшення на відповідний відсоток. Таким чином маса товару, що підлягає оплаті є меншою, ніж визначана в зазначених товаро-транспортних накладних і загалом становить 419283 тонни.

Позивач для оплати поставленого ним товару виставив Відповідачу рахунки-фактури: № СФ-00056 від 14 жовтня 2009 року на суму 53676,00 грн., № СФ-00059 від 14 жовтня 2009 року на суму 110124,00 грн., № СФ-00060 від 15 жовтня 2009 року на суму 111972,00 грн., № СФ-00062 від 16 жовтня 2009 року на суму 109056,16 грн., № СФ-00063 від 17 жовтня 2009 року на суму 55419,00 грн., всього на суму 440247,16 грн., однак доказів направлення Відповідачу та отримання їх останнім суду не подав.

Як вбачається з довідки АБ “Укргазбанк” № 02/4428 від 10 листопада 2009 року Відповідач сплатив Позивачу 16 жовтня 2009 року 53676,00 грн., 19 жовтня 2009 року 110124,00 грн., всього 163800,00 грн. Факт оплати також підтверджується оригіналами платіжних доручень № 24106 від 16 жовтня 2009 року згідно рахунку № 56 від 14 жовтня 2009 року на суму 53676,00 грн., та платіжним дорученням № 24332 від 19 жовтня 2009 року згідно рахунку № 59 від 14 жовтня 2009 року на суму 110124,00 грн.

Оскільки станом на 17 листопада 2009 року Відповідач решту товару не оплатив, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення Відповідача 277447,16 грн. основної заборгованості та 731,73 грн. 3% річних.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач не звертався до Відповідача з вимогою оплатити поставлений Позивачем товар, доказів такого звернення останнім суду не надано, а відтак відсутні підстави вважати Відповідача таким, що прострочив виконання зобов’язання, оскільки строк оплати за поставлений товар ще не настав.

Посилання Позивача на статтю 692 Цивільного кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена норма не встановлює конкретного строку виконання зобов’язань.

Крім того, Позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 1000,00 грн., оскільки згідно накладних, доданих до позовної заяви, Позивачем поставлено товар на суму 276447,16 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає вимоги Позивача безпідставними, необґрунтованими, належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не доведеними і відповідно такими, що задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи Відповідачем добровільно оплачено залишок суми за поставлений Позивачем товар в розмірі 276447,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 621, 622 та 623 від 24 лютого 2010 року на суми відповідно 55419,00 грн., 109056,16 грн. та 111972,00 грн., оригінали яких додано до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне провадження у справі № 41/804-22/013-10 в частині стягнення 276447,16 грн. припинити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Провадження у справі № 41/804-22/013-10 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс “Агромарс” (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) 276447,16 грн. (двісті сімдесят шість тисяч чотириста сорок сім гривень шістнадцять копійок) основного боргу припинити.

2. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Рішення підписане 12 квітня 2010 року.