Рішення № 9498058, 30.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р. Справа № 20/016-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 130354,96 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Расторгуєв О.В., довір. від 25.12.2009 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 130354,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 12.05.2009 р. з СПД ОСОБА_1 договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту, згідно якого ЗАТ компанія «Райз»зобовязувалося передавати у власність покупця товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 111156,80 грн., який покупцем не був сплачений, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 111156,80 грн. основного боргу, 11115,68 грн. збитків, 1748,06 грн. пені, 3946,83 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2387,59 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а також відшкодувати 1303,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

19.02.2010 р. до господарського суду Київської області від СПД ОСОБА_1 надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи, яке було задоволено судом.

30.03.2010 р. до господарського суду Київської області ЗАТ компанія «Райз»було подано пояснення № 266-ЮР/ЦР від 29.03.2010 р. про застосування курсу еквіваленту ціни договору на дату подачі позову.

Представник позивача у судових засіданнях 19.02.2010 р., 12.03.2010 р., 30.03.2010 р. позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 19.02.2010 р., 12.03.2010 р., 30.03.2010 р. відповідач не зявився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.03.2010 р. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.05.2009 р. між Закритим акціонерним товариством компанія «Райз»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 1102-09-026, відповідно до п. 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказані в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

У відповідності з п. 2.2 договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобовязання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобовязань за договором, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно з п. 2.5 договору товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого рахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки.

Відповідно до п. 2.9 договору розмір відсотків, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24 відсотки річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір відсотків не встановлений в додатках до договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що покупець зобовязаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та строків, встановлених договором. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника.

У відповідності з п. 7.3 договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з оплати у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно з п. 7.4 договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань за цим договором. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобовязання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Відповідно до п. 7.5 договору покупець у випадку прострочення виконання грошових зобовязань з оплати вартості товару та сплати відсотків, нарахованих за розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

У відповідності з додатком № /ЗП-10031-00433 від 12.05.2009 р. до договору № 1102-09-026/2 від 12.05.2009 р. ціна товару становить 111156,80 грн.

На виконання умов договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 1102-09-026 від 12.05.2009 р. ЗАТ компанія «Райз»було передано СПД ОСОБА_1 товар, що підтверджується видатковою накладною № ВН-10031-00591 від 30.06.2009 р. на суму 111156,80 грн. (оригінал оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 000068 від 30.06.2009 р., виданою на ім`я ОСОБА_1 (оригінал оглянуто судом), проте відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар.

ЗАТ компанія «Райз»та СПД ОСОБА_1 було підписано акт взаємних розрахунків станом на 12.11.2009 р. за договором № 1102-09-026 від 12.05.2009 р. на суму 111156,80 грн., оригінал якого було оглянуто судом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 111156,80 грн., підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 11115,68 грн. збитків, завданих неналежним виконанням грошового зобовязання, відповідно до п. 7.4 договору № 1102-09-026 від 12.05.2009 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.4 договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань за цим договором. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобовязання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р. у справі № 16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006 р. у справі № 43/543.

Оскільки позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 11115,68 грн. не підлягає задоволенню.

Розмір заявленої до стягнення пені, визначений позивачем на підставі п. 7.3 договору, становить 1748,06 грн. на суму 111156,80 грн. за період з 15.10.2009 р. до 13.11.2009 р., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2387,59 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 7.5 договору вказаного вище передбачено, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобовязань з оплати вартості товару та сплати відсотків, нарахованих за розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. В свою чергу у відповідності з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З долученого до матеріалів справи розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що позивачем було визначено розмір відсотків у сумі 2387,59 грн. за період з 15.10.2009 р. до 13.11.2009 р. на суму 111156,80 грн., який є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3946,83 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 2.9 договору розмір відсотків, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24 відсотки річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір відсотків не встановлений в додатках до договору.

Розмір заявлених до стягнення відсотків, визначений позивачем, становить 3946,83 грн. на суму 111156,80 грн. за період з 01.07.2009 р. до 15.10.2009 р., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ЗАТ компанії «Райз».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07600, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Заболотного, 152, код 13980201) 111156 (сто одинадцять тисяч сто пятдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 3946 (три тисячі девятсот сорок шість) грн. 83 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 06 коп. пені, 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 59 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 1192 (одну тисячу сто девяносто дві) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 215 (двісті пятнадцять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 06.04.2010 р.